8. Бюджетування. Операції процесу бюджетування.

10. Порядок та причини перегляду бюджетів. Принципи бюджетування.

14. Значення бюджетування та контролю. Мета бюджетування.

Бюджетування є інструментом поточного планування підприємства.

Бюджетування – процес планування майбутньої діяльності підприємства і оформлення його результатів у вигляді системи бюджетів.

Бюджет – це план майбутніх операцій в кількісному та грошовому вимірі, складений для кожного центру відповідальності та по підприємству в цілому.

Бюджетний центр або центр відповідальності – це підрозділ, для якого може бути складений окремий бюджет і здійснюватися контроль за його виконанням. Бюджетним періодом є 1 рік (з розбивкою по кварталах, місяцях).

Мета бюджетування: 1. Забезпечення поточного планування. 2. Забезпечення координації і кооперації підрозділів підприємства. 3. Обґрунтування витрат підроз-ділів і підприємства в цілому. 4. Встановлення персональної відповідальності керів-ника центру відповідальності за дотриманням виконання бюджетів.

Організаційними умовами впровадження бюджетування є: 1) Аналіз організаційної структури підприємства 2) Розробка системи фінансової відповідальності 3) Розробка системи внутрішньої звітності 4) Навчання адміністративного персоналу підприємства та структурних підрозділів 5) Визначення переліку бюджетів під-ва

Управління бюджетуванням здійснюється бюджетним комітетом.

Бюджетний комітет – це робочий орган, що здійснює розробку, узгодження, аналіз виконання бюджетів тощо.

Бюджетний комітет очолює керівник під-ва. Умовно управління бюджетуванням можна подати у вигляді схеми: Діагностика – Пропозиції – Впровадження

На етапі діагностики проводиться аналіз внутрішніх та зовнішніх інформаційних потоків, асортиментний аналіз, аналіз планування і обліку витрат, аналіз управління дебіторською і кредиторською заборгованістю

На етапі пропозиції проводиться фінансове планування, попереднє складання бюджетів, їх узгодження з іншим керівництвом..., затвердження бюджетів.

На етапі впровадження проводиться доведення затверджених бюджетів до підрозділів і контроль їх виконання.

По закінчення бюджетного періоду проводиться бюджетний контроль. Бюджетний контроль – це співставлення фактичних даних з бюджетними, аналіз відхилень і внесення необхідних коректив.В міжнародній практиці та в вітчизняній практиці розрізняють декілька рівнів бюджетного контролю: 1. Поверхневий рівень або нульовий. 2. Поглиблений рівень із застосуванням статичних та гнучких бюджетів. 3. Факторний аналіз відхилень тощо.

Поверхневий рівень. Суть цього рівня полягає в тому, що кожний центр відповідальності надає в бюджетний комітет виконання основних показників свого центру відповідальності. Бюджетний комітет узагальнює всі показники роботи центрів відповідальності. Зведена таблиця являє собою основні показники діяльності підприємства. Ця таблиця складається з двох розділів: 1. Основні техніко-економічні показники. 2. Показники ефективності виробничої діяльності.

Поглиблений рівень. Статичний бюджет – це бюджетні обсяги, бюджетні ціни, бюджетні витрати. Гнучкий бюджет – це фактичні обсяги, бюджетні ціни, бюджетні витрати. Гнучкий бюджет – бюджет, що розраховується на підставі планових норм і нормативів витрат на змінні в межах релевантного діапазону (в тому числі і фактичні обсяги виробництва). Гнучкий бюджет дає відповідь на питання: а якими б були витрати та доходи за умови незмінних цін, тарифів, норм і нормативів витрат, але зміни обсягів реалі Гнучкі бюджети дозволяють розмежувати загальну суму відхилень фактичного прибутку від планового, причиною яких є: 1. Зміна обсягів реалізації. 2. Відхилення від гнучкого бюджету.

Факторний аналіз відхилень. Відхилення фактичних витрат від планових виникають внаслідок дії трьох факторів: 1. Зміна обсягів виробництва. 2. Зміна цін на ресурси. 3. Зміна норм витрат на одиницю продукції.