6. Об’єктивна необхідність децентралізації упр-ня. Особливості децентралізованого обліку.

Децентралізація упр-ня х-ся наявністю центрів відповідальності, керівники яких мають певну свободу дій, розширені повноваження і можуть приймати певні рішення без погодження з керівництвом, вони також несуть велику відповідальність за результати своєї дія-ті.

Децентралізація управління має певні переваги і вади.

Перевагами децентралізації є: можливість вищого керівництва зосередитися на глобальних стратегічних проблемах і рішеннях; оперативне прийняття рішень на відповідних рівнях управління; рішення приймаються тими менеджерами, які найглибше розуміються на суті проблеми; менеджери набувають досвіду управління, що дає їм змогу з часом посісти вирішальні посади у керівництві тощо.

Вадами децентралізації є: ускладнення процесу координації діяльності; можливість появи нездорової внутрішньої конкуренції; збільшення витрат на утримання обслуговуючого персоналу тощо.

Узагальнюючи вищевикладене, можна підкреслити, що децентралізація - це, перш за все, характеристика відносин між керівниками різного рівня в управлінської ієрархії організації. Разом з тим децентралізація - це нова якість управління, що дозволяє максимізувати зрештою сукупні доходи організації. Децентралізація управління впливає на організаційну структуру під-ва і сприяє більш чіткому, формалізованому всіх рівнів упр-ня і всіх сегментів організації.

13. Об’єкти обліку затрат. Об’єкти калькулювання.

Калькулювання – це процес обчислення у грош вимірнику витрат будь-якого госп процесу за встановленими статтями для аналізу дія-ті. Осн завдання – визначення вит-рат, що припадають на 1-цю продукції, призначеної для реаліз, а також внутр спожив.

Об’єкти обліку витрат виробництва надзвичайно різні, оскільки згідно з П(С)БО 16 “Витрати” ними є продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, що потребують визначення пов’язаних з їхнім виробництвом (виконанням) витрат. Таким чином, неможливо подати хоча б скорочений узагальнений перелік типових об’єктів обліку витрат на конкретних підприємствах, бо на кожному з них вони відрізняються, навіть якщо це підприємства однієї галузі.

До того ж об’єктами управлінського обліку витрат виробництва є дві групи: центри відповідальності та види продукції (робіт, послуг), що теж ускладнює визначення такого переліку, адже навіть на однотипних підприємствах може бути різна організаційна структура. Тому на конкретному підприємстві при визначенні об’єктів обліку витрат і калькулюванні собівартості продукції доводиться базуватися не на загальних визначеннях, а враховувати його особливості.

Об’єкт обліку затрат – це ознака, за котрою групують вир-чі витрати з метою упр-ня соб-тю, а об’єкт калькулювання – це вид продукції (робіт, послуг), напів-фабрикату, окремих продуктів різного ступеня готовності відповідно споживчої вар-ті.

З об’єктами калькулювання пов’язані калькуляційні одиниці, що є вимірниками об’єктів калькулювання. Вони дають змогу розрахувати витрати на вир-во по кожній статті окремо і в цілому на 1-цю виготовленої продукції. При виборі калькуляційних одиниць враховують умови вир-ва і споживання продукту, якісні та кількісні параметри (натуральні кількісні – кг, т, шт., м; умовно-натуральні – умовні одиниці, умовні пари; вартісні – тис. грн.; умовні калькуляційні одиниці, які хар-ть вміст корисної речовини в продукції – % жирності, % спирту, % какао).