26. Особливості системи «стандарт-кост». Облік і калькулювання за нормативними витратами.

"Стандарт-кост" відноситься до одного з найбільш поширених за рубежем методів управлінського обліку, методів управління виробничими затратами.

Засновником цієї системи був Ф.Тейлор, який обґрунтував метод нормативного визначення затрат. Дж. Чартер Гаррісон у 1911 р. розробив і впровадив діючу систему "стандарт-кост". Вона й стала прототипом вітчизняної системи обліку під назвою* усім відомого нормативного методу. Осн ідеєю "стандарт-кост" є розробка норм, до яких під-во повинно прагнути.

Термін "стандарт-кост" дослівно означає стандартні вартості:

"стандарт"— кількість необхідних виробничих витрат (матеріальних і трудових) для виготовлення одиниці продукції або заздалегідь обчислені витрати на виробництво одиниці продукції або надання послуг; "кост"— це грошовий вираз виробничих витрат, які припадають на одиницю продукції.

"Стандарт-кост"— це заздалегідь визначені або передбачені кошториси витрат на вир-во одного виробу або декількох виробів одного виду протягом певного звітного і попереднього періоду, з якими порівнюють фактичну соб-ть.

Зміст системи "стандарт-кост" полягає в тому, що обліковується лише те, що повинно відбутись, а не те, що відбулося, враховується не реальне, а належне, і обґрунтовано відображаються відхилення, які виникли. В основі лежить чітке, тверде запровадження норм витрат матеріалів, енергії, робочого часу, праці, зарплати та інших витрат, пов'язаних з виготовленням будь-якої продукції або напівфабрикатів. До того ж встановлені норми не можна недовиконати. Перевищення норми над фактом означає, що вона була встановлена помилково.

Система "стандарт-кост" розглядається як один з важливих інструментів контролю затрат. Найголовніше в цій системі — визначення ще до початку виробничого процесу стандартних витрат і здійснення суворого контролю за їх дотриманням зі сторони відповідальних осіб. Хар-ю особливістю цієї системи є не документальне виявлення відхилень від норм в процесі витрачання засобів, а відображення відхилень у бухгалтерських записах на спеціальних рахунках. Перед відповідальними працівниками ставиться завдання не документувати, а не допускати і своєчасно усувати відхилення, що виникають.

При виникненні відхилень стандартні норми не змінюються, вони залишаються відносно постійними на весь встановлений період, за винятком серйозних змін, що виникають завдяки новим економ умовам, значним підви-щенням або зниженням вар-ті мат-в, роб сили або зміні умов і методів вир-ва. Відхилення між дійсними і передбачуваними витратами, що виникають у кожному зв періоді, протягом року накопич. і посністю списуються на ФР.

В сис-мі «стандарт-кост» поточний облік змін норм, тим більше в розрізі причин і винуватців, не передбачено. Метод стандарт-кост не регламентується законом і не має єдиної методики встановлення стандартів і ведення облікових регістрів, а тому на практиці використ різні стандарти всередині під-ва. Порядок зміни стандартів залежить від зміни технології, недоброякісності раніше встановлених стандартів та ін. факторів.

В америк фірмах використ різні варіанти обліку витрат на вир-во і калькулювання стандартної соб-ті, основними з яких є: 1) витрати по Д-ту рах-ка «Вир-во» оцінюють за стандартною вар-тю, з К-та цього рах-ку ГП списується також за стандартною вар-тю, вар-ть залишків НВ обчислюється за стандартною вар-тю; 2) виробничі витрати по Д-ту рах-ка «Вир-во» обліковують за фактичною вар-тю, а з К-та цього рах-ку ГП списується за стандартною вар-тю, вар-ть залишків НВ обчислюється за стандартною вар-тю з урахуванням відхилень. За цими варіантами обліку витрат соб-ть 1-ці продукції визначається заздалегідь на базі твердого стандарту. Відхилення від стандартної соб-ті більшість фірм у США не відносять на соб-ть продукції, а списують цю різницю на реалізацію ГП.

Перевага системи "стандарт-кост": 1) на підставі встановлених стан-дартів можна заздалегідь визначити суму очікуваних витрат на виробництво і реалізацію виробів, обчислити собівартість одиниці виробу для визначення цін, а також скласти звіт про доходи; 2) менш складна техніка ведення обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції, оскільки картки стандартної собівартості друкуються заздалегідь із зазначенням нормативне" кількості виробничих витрат; 3) сис-ма "стандарт-кост" корисна при прий-нятті рішень, особливо якщо стандарти розроблені окремо по змінних і пос-тійних елементах витрат, а також при правильному встановленні ціни на мат-ли та норми витрат роб сили; 4) при правильній організації сис-ми «стандарт-косту» на під-ві потрібен менший бухгалтерський штат, бо в межах цієї системи облік ведеться за принципом вилучення, тобто враховуються лише відхилення від стандартів. Сис-ма "стандарт-кост" має і недоліки: 1) важ-ко скласти стандарти згідно з технологічною картою вир-ва; 2) не на всі ви-робничі витрати можна встановлювати стандарти, що зумовлює іноді послаб-лення контролю за ними на місцях; 3) при виконанні під-м великої кіл-ті різ-них за хар-м і типом замовлень за порівняно короткий час обчислювати стан-дарт на кожне замовлення незручно. У таких випадках замість науково вста-новлених стандартів на кожен виріб застосовується середня вар-ть, яка є базою для визначається цін на виріб.

27. Хар-ні особливості сис-ми обліку за неповною соб-тю. Калькулювання соб-ті за неповними затратами.