
- •Передмова
- •Розділ 1. Фізичні процеси в електроізоляційних матеріалах
- •1.1. Будова речовини. Класифікація електроізоляційних матеріалів
- •1.2. Загальні поняття про електротехнічні матеріали
- •1.2. Фізична суть провідності діелектриків
- •1.4. Поляризація діелектриків
- •1.5. Діелектрична проникність
- •Якщо то
- •1.6. Діелектричні втрати
- •Для паралельної схеми:
- •1.7. Пробій діелектриків
- •1.8. Теплові властивості ізоляційних матеріалів
- •1.9. Запитання до самоконтролю
- •Розділ 2. Діелектричні матеріали
- •Рідкі діелектрики
- •2.2. Електроізоляційні полімери
- •2.3. Експлуатаційні властивості основних полімерів
- •2.4. Смоли. Воскоподібні діелектрики
- •2.5. Електроізоляційні лаки і компаунди
- •2.6. Волокнисті та паперові діелектрики
- •2.7. Шарові пластики
- •2.8. Cкло, як ізоляційний матеріал
- •2.9. Керамічні діелектричні матеріали
- •2.10. Слюда як діелектрик
- •3.2. Визначення температурного режиму обмоток
- •3.3. Старіння, дефекти і пошкодження ізоляції обмоток
- •3.4. Діагностика обмоток електричних машин
- •3.5. Вимірювання опорів обмоток постійному струмові
- •3.6. Вимірювання опорів ізоляції
- •3.7. Діагностика корпусної і міжфазної ізоляції обмоток
- •3.8. Діагностування міжвиткової ізоляції обмоток
- •3.9. Випробування ізоляції обмоток підвищеною напругою
- •3.10. Запитання до самоконтролю
- •Розділ 4. Провідникові матеріали
- •4.1. Електропровідність та теплопровідність металів
- •4.2. Матеріали високої провідності
- •4.3. Сплави міді та сплави алюмінію
- •4.4. Сплави високого опору, їх властивості і призначення
- •4.5. Контактні матеріали
- •4.6. Надпровідники і кріопровідники
- •4.7. Тугоплавкі провідникові матеріали
- •4.8. Неметалічні провідники
- •4.9. Запитання для самоконтролю
- •Розділ 5. Напівпровідникові матеріали.
- •5.1. Загальні відомості про напівпровідники
- •5.2. Власна і домішкова провідності напівпровідників
- •5.3. Електропровідність напівпровідників
- •5.4. Прості напівпровідники
- •5.5. Електронно-дірковий перехід (p-n перехід)
- •5.6. Запитання до самоконтролю
- •1. Поясніть, які матеріали називаються напівпровідниковими.
- •Розділ 6. Магнітні матеріали
- •6.1. Основні характеристики магнітних матеріалів
- •6.1. Криві залежності намагніченості від напруженості магнітного поля.
- •6.2. Феромагнетики. Процеси при намагнічуванні феромагнетиків
- •6.3. Магнітні втрати
- •6.4. Магнітом’які й магнітотверді матеріали
- •6.5. Запитання до самоконтролю:
4.4. Сплави високого опору, їх властивості і призначення
При використанні сплавів високого опору для електровимірювальних пристроїв і зразкових резисторів, крім високого питомого опору r, вимагається й висока стабільність r в часі, малий температурний коефіціент питомого опору і малий коефіціент термоЕРС в парі даного сплаву з міддю. Сплави для електронагрівальних приладів (елементів) повинні довготривало працювати на повітрі при високих температурах (інколи до 1000°С і вище). Крім того в багатьох випадках вимагається технологічність сплавів – можливість виготовлення з них гнучкої проволоки діаметром сотих долей міліметра. Для отримання особливо високих значень питомого опору застосовують вплив двох факторів, тобто матеріали, що мають високий опір в масивному стані (сплави, оксиди, сіліциди) використовують в мілкозернистому виді.
Провідникові сплави високого опору за призначенням і властивостями розділяють на резистивні і нагрівостійкі.
Із сплавів для проволочних резисторів найбільше поширення отримали сплави на основі міді і нікелю, особливо манганін і константан.
Манганін – сплав на основі міді, що отримав свою назву із-за наявності в ньому марганцю (до 12%), що широко застосовується для виготовлення еталонних резисторів. Жовтий колір пояснюється великим вмістом міді – 85%, решта – 3% – нікель. Манганін може витягуватись в тонку проволоку, що може мати емалеву ізоляцію. Мікропровід з манганіну в скляній ізоляції виготовляють діаметром в декілька мкм. Мікропровід використовують для конструювання мініатюрних високоточних елементів. Скляна ізоляція характеризується високими електроізоляційними властивостями, підвищеною нагріво- і вологостійкістю. Недоліком є крихкість скляної ізоляції. Для забезпечення стабільності опору і зниження ТКρ проволоку піддають тепловому старінню: обпалюванні у вакуумі при температурі 550-600 ºС з подальшим повільним охолод-женням. Гранично допустима робоча температура сплавів цього типу не перевищує 200 ºС. Механічні властивості манганіну: σр = = 450-600 МПа; Δl ∕ l = (15-30)%, D = 8,4 МГ/м³, питомий опір ρ = = (0,47-0,48)·10-6 Ом·м, αρ = (10-15)·10-6 К-1.
Константан – сплав, що має більше 60% міді і 40% нікелю. Щоб сплав відповідав мінімуму αρ в системі Cu-Ni при доволі високому ρ. Назва константан пояснюється значною незмінністю ρ при зміні температури. Сплав добре піддається обробці, його можна протягнути в проволоку діаметром 10-20 мкм. Температурний коефіцієнт опору αρ = – (5-20)·10-6 К-1 при ρ = (0,48-0,52) мкОм·м. За механічними властивостями константан близький до манганіну: σр = 400-500 МПа, Δl ∕ l = (20-40) %, D = 8,9 Мг/м3.
Рис.4.10. Залежності параметрів сплавів мідь-нікель від складу
(в % по масі).
Нагрівостійкість константану вища, ніж у манганіну, гранично допустима температура при довготривалій роботі досягає 500°С. Утворюється плівка оксиду, що володіє електроізоляційними властивостями. Це дає змогу застосовувати константан без спіральної міжвиткової ізоляції для виготовлення реостатів чи нагрівальних елементів. Однак в парі з міддю константан розвиває високу термоЕРС (45-55 мкВ/K). Це затрудняє використання константанових резисторів в точних вимірювальних схемах, особливо при нульових вимірах в мостових і потенціометричних системах. Але ця ж властивість константану дає змогу використовувати його в парі з міддю чи залізом при виготовленні термопар, що служать для вимірювання температури. Сплави на основі заліза в основному використовуються для електронагрівальних пристроїв. При нагріванні на поверхні константану утворюється плівка окислу, яка має електроізоляційні властивості, що дає змогу виготовляти з неї реостати без ізоляції між витками. Однак наявність у складі константану великої кількості дефіцитного нікелю обмежує його використання у виробах масового застосування.
Висока нагрівостійкість таких елементів пояснюється введенням в їх склад значної кількості металів, що мають високі значення об’ємного коефіцієнта оксидації, що дає змогу при нагріві на повітрі утворювати оксидну плівку. Такими металами є нікель, хром та алюміній. Залізо, навпаки, має низький коефіцієнт оксидації, тому при нагріві легко окислюється. Чим більший вміст заліза у сплаві, наприклад з нікелем і хромом, тим цей сплав є менш нагрівостійким.
Сплави системи Fe-Ni-Cr називають ніхромами або (при підвищеному вмісті Fe) фероніхромами. Сплави системи Fe-Cr-Al називають фехралями і хромалями.
Стійкість хромонікелевих сплавів при високій температурі в навколишньому середовищі пояснюється близькими значеннями температурних коефіцієнтів лінійного розширення цих сплавів і їх оксидних плівок. Тому розтріскування оксидних плівок має місце тільки при різких змінах температури. Тоді при подальших нагрівах кисень буде проникати в утворені тріщини і призводити подальше окислення сплаву. Тому при багатократному короткочасному ввімкненні електронагрівального елементу з ніхрому він може перегоріти значно швидше, ніж при неперервній роботі елементу при цій же температурі. Строк експлуатації елементів з ніхрому та інших нагрівостійких сплавів суттєво скорочується при наявності коливань перерізу проволоки: в місцях із зменшеним перерізом нагрівальні елементи перегріваються і легше перегоряють. Довго тривалість роботи електронагрівальних елементів з ніхрому та аналогічних сплавів може бути суттєво збільшена, якщо доступ повітря буде обмежений. В трубчастих нагрівальних елементах спіраль із сплаву високого опору проходить по осі трубки із стійкого до окислення металу. Проміжок між проволокою і трубкою заповнюється порошком діелектрику з високою теплопровідністю (наприклад магнезій MgO). При додатковій протяжці цієї трубки її зовнішній діаметр зменшується, магнезія ущільнюється і утворює механічно міцну ізоляцію внутрішнього провідника (приклад електричного кип’ятильника).
Хромо-алюмінієві сплави набагато дешевші ніхромів, так як хром і алюміній порівняно дешеві і легко доступні. Однак ці сплави менш технологічні, більш тверді і крихкі, з них можуть бути отримані проволоки і стрічки лише великого поперечного перерізу, ніж з ніхромів. Тому ці сплави в основному використовуються в електротермічній техніці для нагрівальних пристроїв великої потужності і промислових електричних печей.
Основні характеристики сплавів наведені в таблиці 4.2.
Табл.4.2.
Марка сплаву |
Склад, % по масі * |
D, Мгр/м3 |
ρ, мкОм·м |
ТКρ, ·10-6 К-1 |
Тгр, оС |
|||
Cr |
Ni |
Mn |
Al |
|||||
Х15Н60 |
15-18 |
55-61 |
1,5 |
- |
8,2 |
1,1-1,2 |
100-200 |
1000 |
Х20Н80 |
20-23 |
75-78 |
1,5 |
- |
8,4 |
1,0-1,1 |
100-200 |
1100 |
Х13Ю4 |
12-15 |
0,6 |
0,7 |
3,5-5 |
7,3 |
1,2-1,4 |
100-120 |
900 |
Х23Ю5 |
22-25 |
0,6 |
0,7 |
4,5-5 |
7,2 |
1,3-1,5 |
65 |
1200 |
* - все інше залізо.