
- •Передмова
- •Розділ 1. Фізичні процеси в електроізоляційних матеріалах
- •1.1. Будова речовини. Класифікація електроізоляційних матеріалів
- •1.2. Загальні поняття про електротехнічні матеріали
- •1.2. Фізична суть провідності діелектриків
- •1.4. Поляризація діелектриків
- •1.5. Діелектрична проникність
- •Якщо то
- •1.6. Діелектричні втрати
- •Для паралельної схеми:
- •1.7. Пробій діелектриків
- •1.8. Теплові властивості ізоляційних матеріалів
- •1.9. Запитання до самоконтролю
- •Розділ 2. Діелектричні матеріали
- •Рідкі діелектрики
- •2.2. Електроізоляційні полімери
- •2.3. Експлуатаційні властивості основних полімерів
- •2.4. Смоли. Воскоподібні діелектрики
- •2.5. Електроізоляційні лаки і компаунди
- •2.6. Волокнисті та паперові діелектрики
- •2.7. Шарові пластики
- •2.8. Cкло, як ізоляційний матеріал
- •2.9. Керамічні діелектричні матеріали
- •2.10. Слюда як діелектрик
- •3.2. Визначення температурного режиму обмоток
- •3.3. Старіння, дефекти і пошкодження ізоляції обмоток
- •3.4. Діагностика обмоток електричних машин
- •3.5. Вимірювання опорів обмоток постійному струмові
- •3.6. Вимірювання опорів ізоляції
- •3.7. Діагностика корпусної і міжфазної ізоляції обмоток
- •3.8. Діагностування міжвиткової ізоляції обмоток
- •3.9. Випробування ізоляції обмоток підвищеною напругою
- •3.10. Запитання до самоконтролю
- •Розділ 4. Провідникові матеріали
- •4.1. Електропровідність та теплопровідність металів
- •4.2. Матеріали високої провідності
- •4.3. Сплави міді та сплави алюмінію
- •4.4. Сплави високого опору, їх властивості і призначення
- •4.5. Контактні матеріали
- •4.6. Надпровідники і кріопровідники
- •4.7. Тугоплавкі провідникові матеріали
- •4.8. Неметалічні провідники
- •4.9. Запитання для самоконтролю
- •Розділ 5. Напівпровідникові матеріали.
- •5.1. Загальні відомості про напівпровідники
- •5.2. Власна і домішкова провідності напівпровідників
- •5.3. Електропровідність напівпровідників
- •5.4. Прості напівпровідники
- •5.5. Електронно-дірковий перехід (p-n перехід)
- •5.6. Запитання до самоконтролю
- •1. Поясніть, які матеріали називаються напівпровідниковими.
- •Розділ 6. Магнітні матеріали
- •6.1. Основні характеристики магнітних матеріалів
- •6.1. Криві залежності намагніченості від напруженості магнітного поля.
- •6.2. Феромагнетики. Процеси при намагнічуванні феромагнетиків
- •6.3. Магнітні втрати
- •6.4. Магнітом’які й магнітотверді матеріали
- •6.5. Запитання до самоконтролю:
2.9. Керамічні діелектричні матеріали
Керамічними матеріалами називають неорганічні мате-ріали, з яких можуть бути виготовлені вироби тої чи іншої форми шляхом спікання неорганічних солей з мінералами та оксидами металів. Кераміні матеріали являють собою багатофазну систему і включають в себе кристалічну, склоподібну і газову фази. Основ-ною фазою є кристалічна. Скловидна фаза являє собою прошарки скла, що зв’язують кристалічну фазу. Газова фаза в кераміці (пори, мікротріщини) небажана і її наявність призводить до зниження механічних та електричних властивостей матерівалу. Керамічні матеріали нагрівостійкі, володіють високими електричними власти-востями, механічно міцні, стабільні і надійні в експлуатації. Пере-вагою кераміки перед іншими матеріалами є можливість отримання раніше заданих електрофізичних параметрів матеріалу зміною вихідного складу маси і технології виробництва виробів.
Керамічні матеріали можуть бути досить різноманітними за властивостями і області застосування. В електротехніці використо-вують керамічні матеріали в якості напівпровідникових і магнітних матеріалів. Надзвичайно велике значення мають керамічні діелект-ричні матеріали, інколи електроізоляційні, а також сегнетоелект-ричні керамічні матеріали. Багато керамічних матеріалів володіють низькими значеннями кута діелектричних втрат, високою нагріво-стійкістю. В порівнянні з органічними електроізоляціними матеріа-лами вона є більш стійкою до електричного і теплового старіння.
Керамічні матеріали в залежності від призначення виготов-ляються слідуючих типів: А – високочастотні для конденсаторів; Б – низькочастотні для конденсаторів; В – високочастотні для виробів та інших радіотехнічних деталей. Для кожного типу виго-товляють матеріали різних класів та груп з визначеними техніч-ними показниками.
Кераміка
типу А
характеризується високим вмістом
криста-лічної
фази і невеликим вмістом безлужної
аморфної фази. Криста-лічну фазу формують
у відповідності з температурним
коефіціє-нтом діелектричної проникності
ТКε,
щоб отримати найбільше значення
діелектричної проникності і низьке
значення кута діелект-ричних втрат.
Сюди відносять стронцієву кераміку на
основі титанату стронцію SrTiO3,
що
використовується для виготовлення
високочастотних конденсаторів, до яких
не ставлять вимог стабільності ємності.
Кераміка даного типу використовується
для виготовлення контурних, розділюючих
і термокомпенсуючих конденсаторів. У
термокомпенсуючих конденсаторів ємність
зни-жується
при підвищенні температури. Свою назву
такий конден-сатор
отримав тому, що його використовують
для термокомпен-сації
частоти контуру, що визначається виразом:
,
в якому індуктивність L
підвищується
з ростом температури. Так як кераміка
даного типу ділиться на декілька класів,
то електрофізичні параметри змінюються
в широких межах.
Кераміка типу Б відрізняється високими діелектричною проникністю та діелектричними втратами. Сюди належить СВТ-кераміка (стронцій-вісмут-титан). Її кристалічна фаза утворена твердими розчинами титанатів стронцію SrTiO3 і вісмуту Ві4Ті3О12.
Кераміка типу В використовується для виготовлення різних установочних деталей радіоелектронної апаратури, що працюють в полі високої частоти і разом з тим несуть механічне навантаження.
Середні характеристики типів кераміки наведені в таблиці 2.8.
Табл.2.8.
-
Тип кераміки
Параметр
А
Б
В
ε
14-250
900-9800
6-10
1012
1011
1014-1017
Епр, МВ/м
6-35
5-25
20-45
tgδ
6·10-4
2·10-4
10-4 - 2·10-3
Фарфор з початку розвитку електротехніки широко використовувався як електроізоляційний матеріал. Для виготов-лення фарфору застосовують спеціальні сорти глини і кварц SiO2. Суть технологічного процесу виготовлення фарфору зводиться до очистки від домішок всіх складових, ретельному їх подрібнюванню і перемішуванню в однорідну масу з водою. Відформовані ізоля-тори сушать для видалення вологи. Глазур – маса, що наноситься у вигляді водної суспензії тонким шаром на поверхню фарфорового виробу. Вона захищає фарфор від проникнення вологи, що дає змогу працювати ізоляторам у відкритих установках, на повітряних лініях електропередач. І, насамкінець, глазур, загладжуючи тріщи-ни та інші дефекти наповерхні фарфору, які є місцями початку руйнування при механічних навантаженнях, суттєво підвищує механічну міцність фарфорових виробів. Температура пом’якшен-ня глазуру дещо нижча температури обпалювання, щоб в момент обпалювання вона вже плавилась і добре покривала поверхню фарфору. Глазур повинна мати температурний коефіцієнт ліній-ного розширення αl близький до αl фарфору, інакше вона при змінах температури буде розтріскуватись. Основними електрич-ними характеристиками ізоляторів є розрядна напруга.
Стеатитову кераміку широко використовують для виго-товлення елементів корпусів напівпровідникових пристроїв та схем, а також в якості високочастотного матеріалу для виготов-лення прохідних ізоляторів, опорних плит, підкладок, ізоляційних кілець. Виготовляється на основі мінералу 3MgOx4SiO2·H2O, тобто силікату магнію. Перевагою стеатитової кераміки є мала усадка при обпалюванні, що дозволяє отримувати вироби точних розмірів. Основні параметри керамічних матеріалів зведено в табл.2.8.
Табл.2.8.
Параметр |
Фарфор |
Стеатитова кераміка |
Густина, Мгр/м3 |
2,5-3,3 |
2,7 |
ТКl, К-1 |
4·10-6 |
7·10-6 |
ρ, Ом·м при: 20 0С 100 0С 300 0С |
1012-1013 108-109 104-105 |
1013 5·1011 5·107 |
Діелектрична проникність ε |
6-7 |
6-6,5 |
Електрична міцність Епр, МВ/м |
20-28 |
20-25 |
tgδ при: 200С / 1000С |
0,035 / 0,12 |
0,002 / 0,003 |
Сегнетокераміка – це особлива група матеріалів, що воло-діють сегнетоелектричними властивостями: різкою залежністю ε від температури і напруженості електричного поля, наявністю діелектричного гістерезису. Представником сегнетокераміки є ти-танат барію ВаТіО3. Добавленням до титанату барію деяких інших матеріалів (як сегнетоелектричних так і несегнетоелектричних) вдається суттєво змінювати його властивості, зокрема зміщати точку Кюрі в область більш високих температур. Матеріал складу 7ВаО·2SrTiO3·СаTiO3 маркується Т-7500, так як значення ε для нього в точці Кюрі (біля 350С) близьке до 7500. Досить значною нелінійністю ємності володіють сегнетокерамічні конденсатори, що отримали назву варикондів.