
- •Передмова
- •Розділ 1. Фізичні процеси в електроізоляційних матеріалах
- •1.1. Будова речовини. Класифікація електроізоляційних матеріалів
- •1.2. Загальні поняття про електротехнічні матеріали
- •1.2. Фізична суть провідності діелектриків
- •1.4. Поляризація діелектриків
- •1.5. Діелектрична проникність
- •Якщо то
- •1.6. Діелектричні втрати
- •Для паралельної схеми:
- •1.7. Пробій діелектриків
- •1.8. Теплові властивості ізоляційних матеріалів
- •1.9. Запитання до самоконтролю
- •Розділ 2. Діелектричні матеріали
- •Рідкі діелектрики
- •2.2. Електроізоляційні полімери
- •2.3. Експлуатаційні властивості основних полімерів
- •2.4. Смоли. Воскоподібні діелектрики
- •2.5. Електроізоляційні лаки і компаунди
- •2.6. Волокнисті та паперові діелектрики
- •2.7. Шарові пластики
- •2.8. Cкло, як ізоляційний матеріал
- •2.9. Керамічні діелектричні матеріали
- •2.10. Слюда як діелектрик
- •3.2. Визначення температурного режиму обмоток
- •3.3. Старіння, дефекти і пошкодження ізоляції обмоток
- •3.4. Діагностика обмоток електричних машин
- •3.5. Вимірювання опорів обмоток постійному струмові
- •3.6. Вимірювання опорів ізоляції
- •3.7. Діагностика корпусної і міжфазної ізоляції обмоток
- •3.8. Діагностування міжвиткової ізоляції обмоток
- •3.9. Випробування ізоляції обмоток підвищеною напругою
- •3.10. Запитання до самоконтролю
- •Розділ 4. Провідникові матеріали
- •4.1. Електропровідність та теплопровідність металів
- •4.2. Матеріали високої провідності
- •4.3. Сплави міді та сплави алюмінію
- •4.4. Сплави високого опору, їх властивості і призначення
- •4.5. Контактні матеріали
- •4.6. Надпровідники і кріопровідники
- •4.7. Тугоплавкі провідникові матеріали
- •4.8. Неметалічні провідники
- •4.9. Запитання для самоконтролю
- •Розділ 5. Напівпровідникові матеріали.
- •5.1. Загальні відомості про напівпровідники
- •5.2. Власна і домішкова провідності напівпровідників
- •5.3. Електропровідність напівпровідників
- •5.4. Прості напівпровідники
- •5.5. Електронно-дірковий перехід (p-n перехід)
- •5.6. Запитання до самоконтролю
- •1. Поясніть, які матеріали називаються напівпровідниковими.
- •Розділ 6. Магнітні матеріали
- •6.1. Основні характеристики магнітних матеріалів
- •6.1. Криві залежності намагніченості від напруженості магнітного поля.
- •6.2. Феромагнетики. Процеси при намагнічуванні феромагнетиків
- •6.3. Магнітні втрати
- •6.4. Магнітом’які й магнітотверді матеріали
- •6.5. Запитання до самоконтролю:
2.7. Шарові пластики
Широке застосування в якості конструкційних та електро-ізоляційних матеріалів мають щарові платики, в яких напов-нювачем є той чи інший листовий волокнистий матеріал. Сюди відносять гетинакс, текстоліт, склотекстоліт.
Гетинакс отримується шляхом гарячого пресування папе-ру, що просочений термореактивною cмолою – бакелітом. Для виробництва гетинаксу використовується міцний та нагрівостійкий просочений папір.
Електрична міцність гетинаксу в напрямі, що перпендику-лярний до шарів, Епр=20-40 МВ/м, діелектрична проникність ε = 5. Дугостійкість гетинаксу, як і інших пластиків – невисока: після дії розряду на поверхні матеріалу лишаються сліди вуглецю, що володіють високою електропровідністю. Шарова структура гети-наксу приводить до замітної анізотропії властивостей у напрямах, що перпендикулярні та паралельні шарам. Так, наприклад, питомий опір гетинаксу вздовж шарів в 50-100 разів, а електрична міцність вздовж шарів в 5-8 разів нижча, ніж впоперек шарів. Гетинакс застосовується у високо- та низьковольтному приладобудуванні.
Текстоліт – шаровий пластик, в якому в якості напов-нювача використовують хлопчатопаперову тканину, що просочена термореактивною смолою. Текстоліт значно дорожче гетинаксу. Він має підвищену питому ударну в’язкість, стійкість до стирання і опір до розколювання. Його застосовують як конструкційно-ізоляційний матеріал для виробів, що піддаються ударним навантаженням або що працюють на стирання (деталі пере-микачів).
Склотекстоліт є шаровим пресованим матеріалом, що складається з двох чи більше шарів склотканини, просоченої тер-мореактивними зв’язуючими. Склотекстоліт володіє підвищеною вологостійкістю та кращими електричними і механічними парамет-рами, в порівнянні з гетинаксом і текстолітом, але гірше оброб-люється механічно.
В табл.2.6. подані основні параметри шарових пластиків.
Табл.2.6.
Пара- метр
Назва |
|
ε |
Епр при товщині 3 мм, МВ/м |
Тепло- cтійкість, 0С |
Густина, Мгр/м3 |
tgδ |
Гетинакс |
1010-1011 |
5-6 |
25-35 |
190 |
1,35-4 |
20·10-2 |
Текстоліт |
108-1010 |
6-7 |
5-8 |
155 |
1,3-1,45 |
8·10-2 |
Скло-текстоліт |
108-1012 |
5-7 |
17-25 |
240 |
1,6-1,9 |
3·10-2 |
2.8. Cкло, як ізоляційний матеріал
Скло – неорганічна квазіаморфна речовина, що являє собою складну систему різноманітних оксидів. Властивості скла зміню-ються в широких межах в залежності від їх складу і режиму теплової обробки. Так, при нормальній температурі, питомий опір скла складає ρ = 106-1015 Ом·м, ε = 4-25, tgδ = 0,0002-0,01.
Скло отримується при швидкому охолодженні розплав-леного матеріалу. Сировинні матеріали: кварцевий пісок SiO2, сода Na2CO3, вапно CaCO3, доломіт CaCO3xMgCO3, сульфат натрію Na2SO4, борна кислота H3BO3, подрібнюють, зважують в потрібних пропорціях, перемішують і завантажують в склоплавильну піч.
Межа міцності скла при розтягу невелика (100-300 МПа) і збільшується з підвищенням вмісту в ньому оксидів кремнію SiO2 і кальцію CaO. Лужні оксиди понижують міцність скла.
З теплових властивостей скла найбільше значення мають температура пом’якшення і температурний коефіцієнт лінійного розширення. Температира пом’якшення для скла різного складу коливається від 350 до 17000С. Найбільш тугоплавким є кварцове скло. Температурний коефіцієнт лінійного розширення скла зміню-ється від 5,5·10-7 до 150·10-7 К-1. Він грає важливу роль при спайці і зварці одне з одним різних видів скла, при спайці скла з металом, при нанесенні склоемалі на ту чи іншу поверхню. Необхідно, щоб TKl скла і з’єднуваних з ним матеріалів бути приблизно рівними, інакше при зміні температури може виникнути розтріскування скла.
рис.2.5. рис.2.6.
Рис.2.5. Залежність ρ скла SiO2 – Na2O і SiO2 – К2О від складу. По осі абсцис вміст відповідного лужного оксиду в процентах по масі (все інше – SiO2).
Рис.2.6. Залежність tgδ скла системи В2О3 – Na2O – К2О від складу. По осі абсцис – число молекул натрію і калію, на 100 молекул оксиду барію.
В залежності від призначення розрізняють слідуючі види скла: конденсаторні, ізоляторні та склоемалі.
Конденсаторне скло використовується в якості діелектрика конденсаторів, що застосовуються в високочастотних фільтрах, імпульсних генераторах, коливальних контурів високочастотних пристроїв. По можливості вони повинні мати підвищену ε і якнай-менший tgδ. Використовується для ізоляції вводів в деякі типи конденсаторів, терморезисторів, в напівпровідниковому виробництві для виготовлення ізоляторів в металічних корпусах “таблеткового” типу, ізоляторів в потужних пристроях, в корпусах кремнієвих та германієвих транзисторів.
Склоемалями називають покриття, що наносять на поверх-ню виробів з метою захисту від корозії. Їх застосовують для утво-рення електричної ізоляції трубчастих резисторів, в яких на зовні-шню поверхню керамічної трубки нанесена проволочна обмотка з ніхрому чи константану, поверх якої наплавляється шар емалі, що ізолює окремі витки і захищає обмотку від вологи.