192. Розподільча та виробнича ефективність олігополії.

Олігополія за своїми ознаками досить близька до монополії та інколи на неї перетворюється. Оцінки їх економічної ефективності теж є доволі близькими. Згадаємо, що крива попиту на продукцію олігополіста завжди має спадний характер. Зважимо і на те, що для фірми-олігополіста ціна та граничний дохід ніколи не збігаються. Координати точки перетину кривих граничного доходу і граничних витрат завжди розташовуються лівіше від точки мінімального рівня середніх витрат.

Таким чином олігополіст завжди обирає таке співвідношення «ціна-обсяг», яке передбачає обсяг менший, а ціну вищу, ніж на конкурентному ринку.

Щоб зрозуміти економічні наслідки олігополії для суспільства, повернімось до моделі Курно і для спрощення ситуації вважатимемо фірми ідентичними, а криву попиту на товар – лінійною. Точка перетину Е₁ кривих реакції фірм визначає рівновагу Курно, за якої обидва олігополісти виробляють Q₁ одиниць продукції (рис. 11.10). У випадку досягнення таємної угоди обидві фірми вироблятимуть Q₂ одиниць продукції і продаватимуть її за вищою ціною. Натомість за умов чистої конкуренції обсяг виробництва обох олігополістів становив би Q₃, а ціна товару була б значно нижчою.

Н а рисунку зображено економічні наслідки олігополії.

За олігополії фірми виробляють такий обсяг продукції, за якого ціна перевищує граничні витрати і не співпадає з мінімальним рівнем середніх витрат. Тобто олігополія не сприяє досягненню ні розподільної, ні виробничої ефективності.

Олігополіст отримує економічний прибуток в короткотерміновому і у довготерміновому періодах. Цьому сприяє існування досить вагомих бар’єрів для входження в галузь. Отже, суспільство, погодившись на існування олігополістичного ринку, змушене задовольнятися обмеженим обсягом пропозиції і платити вищу ціну за продукцію.

193. Поняття та аналіз ринкової рівноваги. Часткова і загальна рівновага.

Економіка складається з окремих ізольованих ринків. Вона функціонує як багатокомпонентна система поєднаних між собою ринкових характеристик(цін, витрат, доходів), коли зміна на одному ринку детермінує обов’язкові численні зміни на інших ринках. Тому аналіз загальної ринкової рівноваги виявляє як одночасно взаємодіють усі суб’єкти мікроекономічної системи і наскільки успішно розв’язується проблема "що", "як" і "для кого" продукувати.

Часткова ринкова рівновага забезпечується встановленням рівноважної ціни та рівноважного обсягу продукції під впливом чинників, які діють на локальному ринку.

Загальна рівновага - це ситуація, коли всі ринки в економіці перебувають в стані рівноваги, формується рівноважна ціна і рівноважний обсяг продукції на ринку з урахуванням змін рівноважного стану на всіх інших ринках. Загальна економічна рівновага описує кругообіг економічного життя, де споживачі потребують створених продуктів і пропонують належні фактори виробництва.

Основні припущення в аналізі загальної рівноваги є наступними:

а) усі ринки є досконало конкурентними;

б) відсутні природні монополії;

в) кожен товар виробляють за умов сталого або спадного ефекту масштабу;

г) відсутні викликані економічною діяльністю забруднення навколишнього середовища;

д) відсутнє обмежувальне регулювання входу на ринок, або наявність трудової спілки монополістичного типу;

е) в усіх випадках ціни факторів виробництва і створених продуктів змінюються досить гнучко, щоб урівноважити попит і пропозицію.

Загальна рівновага ринків визначає ціни і обсяги виробництва так, що гранична корисність кожного товару для споживачів дорівнює граничним витратам кожного товару для суспільства.

При аналізі загальної рівноваги рівноважні ціни та обсяги товарної маси встановлюються із врахуванням ефекту зворотного зв’язку, який відображає зміну часткової рівноваги на даному ринку в результаті змін, що відбулися на суміжних ринках під впливом первісних змін на даному ринку.

Леон Вальрас перший, хто спробував алгебраїчно описати економічну рівновагу.

Модель загальної економічної рівноваги Вальраса відображає взаємозв’язок ринків готової продукції і ринків факторів виробництва за умов досконалої конкуренції. Саме це дозволяє забезпечити одночасно рівновагу множини ринків.

Закон Вальраса визначає внутрішні, причинно-наслідкові зв’язки між окремими ринками за умов досконалої конкуренції, коли сума надлишкового попиту на всіх ринках починає дорівнювати нулю.