188. Модель ламаної кривої попиту олігополіста.
Модель ламаної кривої попиту пояснює відносну негнучкість цін на продукцію олігополії за умови зміни величини граничних витрат. Основне припущення моделі полягає в різній реакції конкурентів на підвищення і зниження ціни окремою фірмою. Якщо фірми не вдаються до неправових, таємних угод, то реакція конкурента на зміну ціни буде наступною: якщо олігополіст підвищує ціну, конкурент залишить цю дію без уваги і олігополіст стрімко втрачатиме своїх покупців крива попиту D1, буде еластичною).
Коли ж олігополіст буде знижувати ціну на свій товар, конкурент, наслідуючи його дії, аби не втратити частки ринку, теж знизить ціну на товар (крива D2, буде менш еластичною).
О
б’єднана
крива попиту має вигляд ламаної лінії,
яка складається з двох відрізків ВЕ
і ЕF
з зламом в т. Е.
При досягненні обсягів продажу QE,
крива граничного доходу буде мати розрив
по вертикалі АК
і складатиметься з двох відрізків MR1
(при Q < QE)
і MR2
(при Q > QE).
Зміна граничних витрат в діапазоні з
МС1
до МС2
не призводить ні до зміни обсягу QE,
ні до зміни ціни РЕ.
Ця модель пояснює ключові особливості цінової політики фірм, що функціонують в системі олігополістичної конкуренції. Вона дозволяє зрозуміти чому будь-які зміни ціни товару фірми олігополіста в більшості випадків призводять до погіршення її економічного стану. Адже, підвищення ціни зменшить кількість споживачів товару, які обов’язково перейдуть до конкурентів. Якщо ж фірма знизить ціну, то виграш від цього зниження (за рахунок зростання обсягу попиту) буде меншим від валового доходу, оскільки цінова еластичність попиту для олігополістичних ринків є низькою (Ер < 1). Отже, фірми-олігополісти рідко використовують важіль зміни ціни на свої товари, саме тому олігополістичні ціни в більшості випадків є стабільними, негнучкими.
Проте, варто враховувати, що модель ламаної кривої попиту пояснює лише загальний принцип ціноутворення, але не дозволяє визначати першопочатковий рівень ціни. Окрім того, висновок про незацікавленість олігополістів у зміні цін не завжди узгоджується з реальністю: ціни олігополістичного ринку мають стійку тенденцію до зростання.
189. Теорія ігор в олігополістичній стратегії.
Стратегічну поведінку фірми-олігополіста найадекватніше відображають моделі теорії ігор. Теорія ігор – це теорія індивідуальних раціональних рішень, які приймаються учасниками гри за умов недостатньої поінформованості щодо результатів цих рішень. Як ефективний інструмент аналізу взаємодії невеликої кількості суб’єктів, яких називають гравцями, теорія ігор набула виняткової актуальності в останній чверті минулого століття.
Основними поняттями теорії ігор є: гравець – особа, що приймає рішення (наприклад фірма); гра (сукупність відомих усім гравцям правил); функція платежів – (цільова функція гравця); стратегія (набір правил, які формулюються до гри і визначають вибір варіанту дій гравця в залежності від можливих дій конкурентів).
Розрізняють кооперативну і некооперативну теорію ігор. Перша досліджує поведінку груп гравців між якими є змова. Тут учасники гри максимізують загальний виграш групи, який потім розподіляється між собою. Другій варіант теорії гри досліджує поведінку окремих учасників гри, між якими змова є неприпустимою, тому вони максимізують свої індивідуальні виграші.
Перед олігополістичними фірмами часто виникає «дилема ув’язнених». Вони мають вирішити, чи вдатися їм до агресивної конкуренції, намагаючись захопити більшу частину ринку своїх конкурентів, чи співпрацювати, пасивно співіснуючи зі своїми конкурентами, маючи свою частку ринку і, можливо, навіть вдаючись до таємної змови.
Якщо обидві фірми використовують домінантну стратегію, то це призводить до найкращого результату у порівнянні з іншими стратегіями, незалежно від дій конкурента.
Якщо обидва учасники (чи хоча б один з них) використовують домінантну стратегію, тоді гра має єдину точку рівноваги за Нешем. Рівновага за Нешем означає, що кожна фірма обирає найкращий для себе варіант дій залежно від дій конкурента.
Теорія ігор широко використовується в аналізі бізнесової поведінки фірм-олігополістів, при дослідженні змов на ринках готової продукції і ринках ресурсів. Більше того, нею можна скористатись і при вивченні азартних ігор, процесу ведення політичних переговорів тощо