182. Олігополія- як найпоширеніша ринкова структура в Україні, її ознаки.

Будь-яку сучасну економіку можна умовно поділити на два сектори: сектор, побудований на конкурентних засадах і монопольний сектор. Основна відмінність між ними полягає в наявності чи відсутності ринкової (монопольної) влади у суб’єктів ринку, що працюють у цих секторах.

Розвитку конкуренції в Україні суттєво завадила економічна криза 2009 року. В умовах кризи збільшилася чисельність порушень пов’язаних з недобросовісною конкуренцією. Пояснюється це тим, що у розпал економічного занепаду підприємці будь-якою ціною та в будь-який спосіб (навіть незаконний) намагалися утриматись на ринку. Проте, уже протягом січня-серпня2010 рокуАМКУ припинив дві тисячі порушень конкурентного законодавства, щона 23 % меншепорівняно з аналогічним періодом 2009-го, отже ситуація в країні стабілізується За сучасних умов найбільш перевірений спосіб вистояти у конкурентному протистоянні – збільшення розмірів компанії. Інтенсивність конкуренції змушує вирішувати це завдання якомога швидше. Саме в цьому економісти вбачають одну з причин найбільшої за повоєнні роки хвилі злиттів і поглинань у країнах із розвиненою ринковою економікою.

Олігополія в Україні має багато проявів. Так, на українському ринку мобільного зв’язку функціонує достатньо «жорстка олігополія», коли 2-3 фірми панують на всьому ринку, а саме: дві компанії «МТС» та «Київстар» домінують з більш ніж 90% часткою, а на інші компанії, такі як: Life, ТМ «Білайн», «Golden Telecom GSM» та інші – припадає тільки 8% ринку послуг.

Прикладом «розмитої» олігополії, можна визначити ринок металу де працюють основних 15 гравців, які забезпечують близько 80% від загального обсягу торгівлі металом. Підприємства, які діють на олігопольному ринку можуть домовлятися про одночасне підвищення цін. Наслідками такої змови є збільшення прибутків та монополізація галузі.Такі дії підприємств визначаються Антимонопольним комітетом України як антиконкурентні. . Прикладами таких домовленостей є антиконкурентна змова таких відомих компанії як ДК "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України", АТ "Укртатнафта" та ВАТ "Укрнафта" на ринку скрапленого газу, які завищили ціни на автомобільне пальне.

185. Модель дуополії Курно. Рівновага Курно як різновид рівноваги за Нешем.

Історично першим змоделював взаємовідносини двох фірм за умов олігополії ще в 30-х роках ХІХ ст. французький економіст Антуан Курно. Він вважається фундатором теорії олігополії. Модель Курно пояснює як здійснюють вибір обсягу виробництва два олігополісти, що мають приблизно однакові економічні можливості і виробляють однорідну продукцію. Приймаючи рішення щодо обсягу виробництва кожне підприємство враховує реакцію свого конкурента. Вважається, що обидва олігополісти приймають рішення одночасно і самостійно за умови відомого ринкового попиту. Суть моделі Курно полягає в тому, що кожен виробник розглядає рівень виробництва конкурента як фіксований, а потім вирішує, скільки ж виробляти самому, аби максимізувати прибуток.

З даної моделі випливає, що для отримання максимального прибутку перше підприємство має виробляти обсяг продукції , а друге - . Дані рівняння є характеристикою реакції одного виробника на обсяг виробництва його конкурента і називаються рівняннями реакції одного виробника на дії іншого. За лінійних функцій попиту і витрат обсяг пропозиції дуополіста менший від обсягу пропозицій монополії, яка максимізує свій прибуток, на половину обсягу пропозиції його конкурента.

Побудовані лінії реакції і дуополістів визначають ринкову рівновагу (т.Е).

Q _1p i Q_2p – обсяги індивідуальної пропозиції виробників, у зміні яких не зацікавлений жоден із конкурентів.

Рівоважний обсяг пропозиції: Q₁ = . Ринкова пропозиція: .

Ціна рівноваги: .

Таким чином, за умов рівноваги кожен з дуополістів максимізує свій прибуток, забезпечуючи своєю продукцією третину ринкового попиту за єдиною ціною.

Рівновага за Нешем репрезентується ситуацією, коли кожен виробник у взаємодії з рештою учасників обирає оптимальний варіант поведінки за умов, що решта учасників ринку дотримується певної стратегії. Рівновага Курно є окремим випадком рівноваги Неша. Тут стратегія олігополіста спрямована на вибір оптимального обсягу виробництва, а не ціни.

Незважаючи на простоту і легкість побудови, модель Курно не позбавлена недоліків. Зокрема, малоймовірним є обрання незмінного обсягу випуску продукції впродовж тривалого періоду та ще й за умов неповного задоволення ринкового попиту. Однак олігополія в моделі Курно є більш ефективною, аніж рівновага за умов таємної змови, хоча і в свою чергу є гіршою, ніж рівновага конкурентного ринку.