196. Інституціональне середовище ринкової економіки.

Інституціональне середовище функціонування економічних суб’єктів багато в чому визначається правами власності. У сучасній економічній теорії під правами власності розуміються санкціоновані норми поведінки.

Права власності - це сукупність владних прав, санкціонованих поведінкових стосунків, що складаються між людьми з приводу використання ними економічних благ.

В умовах приватної власності усю повноту прав має окрема людина. Перевагами такої форми власності

1) виключне право користування;

2) виключне право на отримання доходу від використання майна;

3) повне право на передачу / вільне відчуження майна, яке включає право укладати угоди та обирати їх форму;

4) можливість “розщеплення” права власності на окремі (часткові) повноваження та утворення з них нових комбінацій.

В умовах державної власності рішення приймається на підставі встановлених правил і процедур, які регулюють інтереси суспільства в цілому. До переваг такої форми власності можна віднести:

1) лише уряд здатний забезпечити масштабні інвестиції, необхідні для технічної модернізації провідних галузей економіки країн, що розвиваються; 2) тільки прямий державний контроль за відповідними підприємствами може попередити неухильне зростання цін на найважливіші для населення товари і послуги, такі як електроенергія, житло чи транспорт;

3) тільки збереження державної власності на великі промислові підприємства може дозволити уникнути проблеми масового безробіття.

Оскільки в умовах державної власності окремий член суспільства володіє власністю не безпосередньо (як при приватній власності), а опосередковано (через встановлену в суспільстві систему правил і процедур), то і контроль за цією власністю ускладнюється. Її, як правило, не можна продати або передати іншій особі, важко контролювати тих, хто нею безпосередньо управляє.

В умовах комунальної власності усі учасники організації (комуни), якій така власність належить, мають загальне право використання блага (до його привласнення) і приватне право на використання після того, як вдалося його отримати (присвоїти) в тимчасове або постійне володіння. Комунальна власність виникає там і тоді, де і коли витрати по специфікації і захисту приватних прав власності надзвичайно високі. Вигоди ж від встановлення приватних прав власності або дорівнюють нулю (якщо блага є вдосталь), або явно менше витрат, пов’язаних з їх встановленням.

Основною проблемою комунальної власності є її надвикористання: кожен індивід прагне випередити іншого в споживанні того, що дістається йому безкоштовно.

Тому така власність виявляється нестійкою, нестабільною і з часом перетворюється або на приватну, або на державну власність.

197. Трансакційні витрати.

Трансакційні витрати – це витрати, що виникають, коли індивіди обмінюють свої права власності в умовах неповної інформації (вступають у контрактні відносини) або підтверджують їх у тих самих умовах (захищають власність від третіх осіб). Вони бояться, що їх права власності будуть обмежені третьою стороною, тому витрачають ресурси на захист цих прав.

Категорія трансакційних витрат була введена в економічну науку Рональдом Коузом. Вченим висунуто парадоксальна теза: за відсутності витрат на укладання угод структура виробництва залишається тією самою незалежно від того, хто яким ресурсом володіє.

Виділяється п’ять основних форм трансакційних витрат:

1) витрати пошуку інформації(витрати пов’язані з тим, що на пошук потенційних покупців або продавців доводиться витрачати час і гроші (неповнота інформації обертається додатковими витратами через купівлю товарів за цінами, вищими за рівноважні, або придбанням товарів-субститутів)).

2) витрати ведення переговорів та укладання контрактів(ця категорія витрат вимагає часу і засобів, оскільки витрати, пов’язані з переговорами про умови продажу, юридичним оформленням угоди, часто значно збільшують ціну пропонованого товару.);

3) витрати вимірювання(ці витрати пов’язані не лише з прямими витратами на техніку і сам процес виміру, але й з помилками, які обов’язково виникають в цьому процесі. Крім того, по ряду товарів і послуг допускається лише непряме або не однозначне вимірювання);

4) витрати специфікації і захисту прав власності(ці витрати є достатньо значними, оскільки в суспільстві, де відсутній надійний правовий захист, нерідко порушуються права (витрати на утримання судових і державних органів). Витрати часу і засобів, необхідних для їх відновлення, можуть бути надзвичайно високі.);

5) витрати опортуністичної поведінки (Ці витрати ґрунтуються на факті, що поведінку учасника після укладання угоди достатньо важко передбачити, оскільки нечесні індивіди будуть виконувати умови договору по мінімуму або взагалі ухилятися від виконання (опортунізм).

В основу фірми як економічної організації покладено систему контрактів, які укладаються між власниками певних ресурсів. Фірмова коаліція по-різному оцінює скооперовані ресурси і ділить їх на три групи:

а) загальні ресурси, цінність яких не залежить від того, чи знаходяться вони у даній фірмі, чи ні;

б) специфічні ресурси, які всередині фірми цінуються вище, ніж за її межами;

в) інтерспецифічні ресурси — взаємодоповнюючі до найбільшого синергетичного ефекту ресурси, максимальна цінність яких досягається тільки в даній фірмі. Фірма розглядається як об’єднання щодо спільного використання передусім інтерспецифічних ресурсів.