195. Економіка добробуту в контексті загальної ринкової рівноваги.

Економіка добробуту з’ясовує питання економічної ефективності в усіх сферах господарювання: виробництві, обміні благ, їх розподілі і перерозподілі. Зокрема, розподіл ресурсів серед благ та благ серед споживачів є Парето-оптимальним або ефективним, якщо неможлива жодна реорганізація виробництва та споживання, за якою покращується стан одних індивідів без погіршення стану інших. Будь-яка зміна, що підвищує добробут одних індивідів без зниження добробуту інших, покращує добробут суспільства в цілому. При використанні Парето-критерію існує низка проблем. Часто при оцінці різних урядових програм виникає потреба у міжособистісному порівнянні розподілів.

можна виділити наступні критерії оцінки добробуту:

1. Критерій рівності за яким розподіл, що відповідає рівним значенням корисностей індивідів (U1=U2 =...=Un), є суспільним оптимумом.

2. Утилітаристський критерій. За Бентамом, суспільство має максимізувати суму корисностей всіх членів суспільства (сукупну корисність) або сукупний добробут суспільства.

3. Критерій Роулза. За цим критерієм вважається, що головна мета політичних інститутів - соціальна справедливість. Роулз робить припущення, що суспільство знаходиться у «початковій позиції», коли кожен індивід має мету, яка сприяє володінню «початковими благами». Раціональними за поведінкою є ті індивіди, що турбуються лише про власні інтереси та намагаються разом досягти принципу справедливості. їх раціональний вибір - максимізувати добробут найменш забезпеченого індивіда (або групи індивідів).

Компенсаційний критерій Н. Калдора та Дж. Хікса. За цим критерієм, добробут підвищується, якщо ті, хто виграють від змін у обміні і розподілі, оцінюють свої прирости доходів вище від збитків постраждалих, і якщо значення виграшу перевищує значення втрат. Цей критерій вимірює зміни добробуту в грошових одиницях і є спробою оцінити в грошових одиницях виграш тих індивідів, хто виграв, та компенсувати в грошах втрати тих індивідів, котрі програли.

Як розвиток критерію Калдора-Хікса було розроблено критерій Сітовського. При застосуванні критерію Сітовського відбувається намагання привести різноякісні корисності до єдиної грошової бази, в той час як гранична цінність тієї самої суми в сприйнятті бідного та багатого індивіда не може бути однаковою.

Суспільна функція добробуту W(UА,UВ) вимірює агреговану корисність індивідів (А і В) й може бути представлена за допомогою карти суспільних кривих байдужості. Суспільні криві байдужості забезпечують порівняння корисностей між індивідами.

Суспільні криві байдужості є L-подібними у випадку критерію рівності корисностей та паралельними прямими лініями (з нахилом - 1) у випадку утилітаристського критерію.

Мета суспільства - досягнути найвищої з можливих суспільних кривих байдужості за заданої кривої можливих корисностей.

Внаслідок взаємозалежності цін всіх благ і чинників виробництва повне уявлення про механізм ринкового ціноутворення і його роль в національній економіці можна отримати лише на основі побудови моделі загальної економічної рівноваги, що відображає взаємодію всіх ринків. З цієї моделі виводиться система рівноважних цін, що забезпечує спільну рівновагу на всіх ринках, і визначаються умови її існування.

Система рівноважних цін може спрямовувати виробництво і обмін на Парето-ефективне використання ресурсів суспільства, а за допомогою розподільчої політики держави можна підтримувати розподіл добробуту між громадянами відповідно до уявлень суспільства про соціальну справедливість. Але при цьому держава повинна застосовувати такі інструменти перерозподілу, які не деформують систему рівноважних цін.