53. Кондиціювання повітря

3.4.7 Кондиціювання повітря.

Кондиціювання повітря – це створення і автоматичне підтримання в приміщеннях незалежно від зовнішніх умов постійних чи змінних по певній програмі температури, вологості, чистоти і швидкості руху повітря, які найбільш сприятливі для нормального протікання технологічного процесу. Тому на промислових підприємствах кондиціювання повітря використовується або для забезпечення комфортних санітарно-гігієгічних умов, або як складова частина технологічного процесу.

Кондиціонер – це вентиляційна установка, яка за допомогою приладів автоматичного регулювання підтримує в приміщенні задані параметри повітряного середовища.

Кондиціонери бувають двох видів: установки повного кондиціювання повітря, які забезпечують постійність температури, відносної вологості, швидкості руху повітря і його чистоти; установки неповного кондиціювання, які забезпечують постійність тільки частини цих параметрів чи одного параметра, найчастіше температури.

По способу приготування і розподілу повітря кондиціонери поділяються на місцеві і центральні.

Конструкція центральних кондиціонерів передбачає приготування повітря поза обслуговуючими приміщеннями і його розподіл по системі повітроводів. В місцевих кондиціонерах приготування повітря проходить безпосередньо в обслуговуваних приміщеннях, повітря розподіляються розосереджено, без повітроводів.

54Вимоги до раціонального освітлення. Основні світлотехнічні показники

Залежно від роду джерел світла розрізняють природне і штучне освітлення (під останнім в основному розуміють електричне). З установками штучного освітлення щоденно доводиться зустрічатися всім, а з усіх інженерних пристроїв вони, мабуть, є найбільш масовими. Їх упровадження і експлуатація вимагають великих матеріальних затрат і затрат людської праці, витрат енергії, але вони повністю окуповуються тим, що забезпечують можливість нормального життя і діяльності людей в умовах відсутності або недостачі природного освітлення. Якість штучного освітлення, а також рівномірність його розподілу значною мірою впливають на продуктивність і безпеку праці, збереження зору людей, інтер’єр приміщення.

У результаті перетворення підведеної до тіл енергії, наприклад теплової або електричної, в ряді випадків виникає електромагнітне випромінювання, яке кількісно характеризується потужністю - променевим потоком. Частина променевого потоку, що сприймається людським зором, як світло, називається світловим потоком Ф і вимірюється в люменах (лм).

Світловий потік може бути по-різному розподілений у просторі. Інтенсивність його випромінювання в будь-якому напрямі характеризується силою світла І, що визначається відношенням світлового потоку до тілесного кута , в межах якого він поширюється:

Одиниця сили світла – кандела (кд) – це світловий потік в люменах (лм), випромінюваний точковим джерелом в тілесному куті 1 ср (кд=лм/ср). Поняття сили світла може застосовуватись тільки до точкових джерел, розміри яких малі порівняно з відстанню до них.

Падаючи на поверхню площею S, світловий потік Ф створює її освітленість Е, яку визначають із співвідношення

. (3.16)

Одиниця освітленості – люкс (лк). Це освітленість поверхні площею 1 м² світловим потоком 1 лм (1лк=1лм/м²). Освітленість поверхні не залежить від її світлових властивостей.

Зорове сприйняття в основному визначається яскравістю світла, рівномірно відбитого від плоскої поверхні площею L 1 м² в перпендикулярному до неї напрямі при силі світла 1 кд:

, (3.17)

де  – кут між променем і нормаллю до поверхні в точці падіння променя.

До основних понять, які визначають умови зорової роботи, відносяться такі поняття, як фон, контраст об’єкта з фоном, видимість, показник осліпленості, коефіцієнт пульсації освітленості.

Світло являє собою електромагнітні хвилі з довжиною від 380 до 760 Нм.