45. Вимоги при проектуванні вентиляції

Для успішної роботи системи вентиляції важливо, щоб ще на стадії проектування були виконані наступні технічні і санітарно-гігієнічні вимоги:

1. Об’єм притоку повітря в приміщення Lпр повинен відповідати об’єму витяжки Lвит; різниця між цими об’ємами не повинна перевищувати 10-15%.

2. Припливні і витяжні системи в приміщенні повинні бути правильно розміщені.

Свіже повітря необхідно подавати в ті частини приміщення, де кількість шкідливих виділень мінімальна (чи їх немає зовсім), а видаляти, де виділення максимальні.

3. Система вентиляції не повинна викликати переохолодження чи перегрівання працюючих.

4. Система вентиляції не повинна створювати шум на робочих місцях, який би перевищував гранично допустимі рівні.

5. Система вентиляції повинна бути пожежо- і вибухобезпечна, проста по влаштуванню, надійна в експлуатації і економічна.

46. Розрахунок потрібного повітрообміну за фактором «люди»

При нормальному мікрокліматі і при відсутності шкідливих речовин чи вмісті їх в межах норм повітрообмін L (м³/год) можна визначити за формулою

, (3.2)

де N – число працюючих;

L’ – витрата повітря на одного працюючого, яка приймається в залежності від об’єму приміщення, що припадає на одного працівника.

У виробничих приміщеннях з об’ємом повітря на кожного працівника менше 20 м³ витрата повітря на одного працюючого повинна бути не менше 30 м³/год, тобто L’>30 м³/год, а в приміщеннях з об’ємом від 20 до 40 м³ – L’>20 м³/год.

В приміщеннях з об’ємом повітря на кожного працюючого більше, ніж 40 м³ і при наявності природної вентиляції повітрообмін не розраховується.

47. Асимілювання (розчинення, розбавлення) шкідливих виділень до гранично-допустимих концентрацій.

При виділенні парів чи газів в приміщенні необхідний повітрообмін визначається виходячи із їх розведення до допустимих концентрацій.

Допустимо, що в приміщенні із внутрішнім об’ємом V, м³ виділяються шкідливі речовини чи гази в кількості G, мг/год. Для забезпечення нормальних санітарно-гігієнічних умов праці в приміщення повинно поступати і одночасно видалятись L, м³/год повітря.

Припускаючи, що шкідливі речовини виділяються рівномірно по приміщенню і при довготривалій роботі вентиляції зміни їх вмісту не відбувається, розрахункова витрата повітря може бути визначена із умови балансу шкідливих речовин, що поступають в приміщення і видаляються із нього:

, (3.3)

де q_пр і q_вит – концентрація шкідливих речовин в притічному і видаленому повітрі;

L – об’єм притічного чи видаленого повітря м³/год, дорівнює

, (3.4)

Якщо зовнішнє повітря не містить шкідливих речовин, тоді

, (3.5)

Концентрація qвит не повинна перевищувати гранично допустиму концентрацію, тобто q_вит < q_гдк (інакше буде порушення санітарних норм), а концентрація q_пр повинна бути по можливості мінімальною (тоді необхідний повітрообмін буде відносно невеликим); по санітарних нормах q_пр < 0,3q_гдк.

При одночасному виділенні в повітря робочої зони приміщення декількох шкідливих речовин, які не володіють характером однонаправленої дії, кількість повітря дозволяється приймати по тій шкідливій речовині, для якої потребується подача чистого повітря найбільшого об’єму.

У тих випадках, коли відбувається одночасне виділення декількох шкідливих речовин однонаправленої дії (наприклад, різноманітні кислоти, луги, спирти), розрахунок загальнообмінної вентиляції відбувається шляхом сумування об’ємів повітря, необхідного для розбавлення кожної речовини до її гранично допустимої концентрації С, при одночасній дії шкідливих речовин (ці концентрації С менші нормованих q_гдк). Такими допустимими вважаються концентрації С, які відповідають формулі

. (3.6)