Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
OP2.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
503.3 Кб
Скачать

39 Пояснити суть і принцип процесу терморегуляції.

Стан повітряного середовища має великий вплив на життєдіяльність організму людини, її трудову діяльність, є важливою характеристикою санітарно-гігієнічних умов праці.

Всі життєві процеси в організмі людини супроводжуються утворенням теплоти. Оскільки лю­дина постійно знаходиться в процесі теплової взаємодії з навколишнім середовищем, то необхід­ною умовою життєдіяльності людини є збереження температури тіла. Порушення теплообміну призводить до порушення терморегуляції. Терморегуляція – фізіологічний процес, який знаходиться під контролем центральної нервової системи (ЦНС) та забезпечує однакову кількість тепла, що виробляється організмом людини за одиницю часу і що відводиться за цей час в навколишнє середовище, а також зберігає температуру тіла 36,6 °С незалежно від зовнішніх умов і важкості виконання роботи.

Загальна віддача тепла організмом людини визначається за формулою:

Qзаг =Qк+Qвипр+Qвип+Qн,

40. Поняття про вологість повітря. Визначення вологості повітря.

Атмосферне повітря завжди містить деяку кількість водяної пари. Розрізняють абсолютну, мак­симальну та відносну вологість.

Абсолютною вологістю повітря А називається величина парціального тиску Рв.п. (пружність) водяної пари у Па (мм.рт.ст.) або масова кількість пари, виражена у грамах, яка знаходиться в 1 м3 повітря ( г/м3). Якщо парціальний тиск виражений у мм.рт.ст., то величина Рв.п. і А чисельно майже співпадають ( 1мм.рт.ст. =133,332 Па). Абсолютна вологість не характеризує ступінь вологонасичення повітря, оскільки однакова абсолютна вологість при різних температурах відповідає різному ступеню сухості повітря. Для оцінки ступеня сухості повітря необхідно знати ще й максимальну вологість.

Максимальна вологість Амах – це максимальна (насичена) кількість водяної пари у повітрі при даній температурі. Чим вища температура повітря, тим більше потрібно водяної пари для його насичен­ня. При досягненні максимальної вологості водяна пара переходить у крапельно-рідкий стан у ви­гляді роси. Максимальна напруга водяної пари під час насичення називається тиском насичених парів. Максимальна вологість для кожної температури постійна.

41. Склад повітря робочої зони

Склад повітря робочої зони: природно-фізіологічний склад повітряного середовища, джерела забруднення повітряного середовища виробничих приміщень і території підприємств шкідливим речовинами (газами, парою, пилом, димом, мікроорганізмами), виробничі отрути, вплив шкідливих домішок виробничого повітряного середовища на функціонування організму. Матеріальна та функціональна кумуляція. Залежність шкідливого впливу домішок повітряного середовища від хімічного складу домішок, часу дії, концентрації, параметрів мікроклімату, наявності інших шкідливих факорів, фізичної трудоємкості робіт. Гострі і хронічні отруєння, професійні захворювання. Пневмоконіози, фіброгенні шкідливі домішки повітряного середовища.

42. Шкідливі речовини гдк. Нормкування вмісту шкідливих речовин в повітрі робочої зони

Санітарно-гігієнічне нормування забруднення повітряного середовища на виробництві, гранично допустимі концентрації (ГДК) та орієнтовно безпечні рівні впливу (ОБРВ) шкідливих речовин в повітрі робочої зони. Визначення ГДК при забрудненні виробничого повітриного середовища кількома шкідливими домішками однонаправленої і різнонаправленої дії. Аероіонізація повітря, допустимі рівні.

Шкідливі речовини, що потрапили в організм людини спричинюють порушення здоров'я лише в тому випадку, коли їхня кількість в повітрі перевищує граничну для кожної речовини величину. Під гранично допустимою концентрацією (ГДК) шкідливих речовин в повітрі робочої зони розуміють таку концентрацію, яка при щоденній (крім вихідних днів) роботі на протязі 8 годин чи іншої тривалості (але не більше 40 годин на тиждень) за час всього трудового стажу не може викликати професійних захворювань або розладів у стані здоров'я, що визначаються сучасними методами як у процесі праці, так і у віддалені строки життя теперішнього і наступних поколінь.

За величиною ГДК в повітрі робочої зони шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки (ГОСТ 12.1.007-76):

— 1-й — речовини надзвичайно небезпечні, ГДК менше 0,1 мг/м3

(свинець, ртуть, озон).

— 2-й — речовини високонебезпечні, ГДК 0,1...1,0 мг/м3 (кислоти

сірчана та соляна, хлор, фенол, їдкі луги).

— 3-й — речовини помірно небезпечні, ГДК 1,1...10,0 мг/м3

(вінілацетат, толуол, ксилол, спирт метиловий).

— 4-й — речовини малонебезпечні, ГДК більше 10,0 мг/м3 (аміак,

бензин, ацетон, гас).

Гранично допустимі концентрації деяких шкідливих речовин в повітрі робочої зони та їх характеристики наведені в таблицях 2.3 та 2.4.

Необхідно зазначити, що в списку ГДК, поряд з величиною нормативу, може стояти літера, яка вказує на особливість дії цієї речовини на організм людини:

О — гостронаправленої дії;

А — алергічної дії;

К — канцерогенної дії;

Ф — фіброгенної дії.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]