1.1. Економічна сутність оборотних активів
Суттєве значення в процесі діяльності підприємства, у забезпеченні його фінансової стійкості й платоспроможності, прибутку й рентабельності належить оборотному капіталу. За своєю економічною природою це грошові кошти, авансовані для обслуговування поточної виробничо-комерційної (операційної) діяльності та покликані забезпечити її безперервність і ритмічність. Функціональна роль оборотного капіталу в процесі виробництва докорінно відрізняється від ролі основного капіталу. Оборотні кошти забезпечують безперервність процесу виробництва, і характерною їх особливістю є швидкість обороту.
Говорячи про зміст поняття оборотних активів, слід зазначити, що в економічній літературі немає єдиного визначення цієї категорії.
У період 1918 - 1931 р. не було різних тлумачень сутності оборотних коштів. Їх визначали як суму коштів, необхідних для купівлі матеріалів і палива, на заробітну плату робітникам і винагороду адміністрації, на некапітальний ремонт машин і будівель, на сплату податків, на загальні й інші витрати підприємства, що мають бути покритими протягом найближчого звітного періоду [25, с. 34].
У подальшому головним змістом цієї економічної категорії стала проміжна ланка процесу руху оборотного капіталу – запаси сировини, палива, незавершеного виробництва тощо, а початкова й кінцева стадії – платежі – відійшли на другий план у зв'язку з обмеженням самостійності підприємств у цих питаннях. У наукових працях А.М. Бородавкіна, П.А. Парфанъяк, В.П. Дяченко, М.М Усоскіна, І.С. Сеславинського й інших [25] оборотні активи визначаються як вартість оборотних фондів і фондів обігу підприємства. У визначенні А.М. Бірмана підкреслюється, що оборотні кошти – не запаси матеріальних цінностей, а грошові кошти підприємств: «это средства предприятия, вложенные в оборотные производственные фонды и фонды обращения» [25].
Професор С.Б. Барнгольц дає наступне визначення: «оборотные средства – это средства, авансированные для формирования запасов оборотных фондов и фондов обращения, малоценных и быстроизнашивающихся предметов (в пределах их стоимости, включающей и амортизационные отчисления), необходимых для поддержания непрерывности кругооборота» [6]. Однак при цьому не відзначена розрахунково-платіжна функція оборотних коштів.
Більш поширене трактування оборотних коштів надається в працях Ю.О. Любович: це фінансові ресурси підприємства, що обслуговують економічний оборот усіх його фондів, включаючи основні й оборотні виробничі фонди, фонди заробітної плати, фонди обігу у виді готової продукції й коштів у розрахунках.
Л.М. Леонович, Е.М. Зелгалве також відзначають відсутність єдиного розуміння даної категорії і, у свою чергу, вважають, що оборотні кошти – це вартість оборотних виробничих фондів (у виді сировини, основних і допоміжних матеріалів та інших виробничих запасів), а також вартість незавершеного виробництва й напівфабрикатів за винятком амортизації, спожита в процесі виробництва частина вартості основних фондів (у виді амортизації, що входить у вартість незавершеного виробництва, напівфабрикатів і готових виробів), вартість малоцінних і швидкозношуваних знарядь праці, що приєднуються до оборотних фондів, і вартість фондів обігу в їх товарній і грошовій формі (у виді готової продукції на різних стадіях її реалізації, грошових коштів і розрахунків, що відображають затримку переходу фондів обігу з товарної в грошову форму.
Жевтяк П.М. сформулював сутність і значення оборотних коштів у наступному визначенні: оборотні кошти промислових підприємств являють собою грошові кошти, що авансуються для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу з метою забезпечення безперервності планомірного процесу виробництва й реалізації продукції.
У короткому економічному словнику, виданому наприкінці 80-х років ХХ ст., наведене вже досить прийнятне для розуміння загальної сутності оборотних коштів визначення: «Оборотные средства – денежные средства хозрасчетного объединения (предприятия), используемые для финансирования хозяйственной деятельности – создания запасов производственных сырья, материалов, топлива, тары; заделов незавершенного производства; запасов готовой продукции, включая средства в незавершенных платежах, на расчетных счетах в банках и в кассах предприятий и организаций» [71, с.191].
В економічній літературі 90-х років також використовуються різні терміни для визначення поняття оборотних коштів. Дехто з економістів спрощено трактує їх як «предмети праці», «матеріальні активи», «гроші, що обертаються». Найчастіше можна натрапити на два визначення оборотних коштів.
По-перше, оборотні кошти – це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції.
По-друге, оборотні кошти – це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші. Деякі автори таке саме визначення дають терміну «оборотний капітал». Це свідчить про ідентичність, на їх думку, понять – оборотні кошти та оборотний капітал.
Так, на думку А.М. Поддєрьогіна, оборотний капітал (оборотні кошти) – це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку [145, с.189; 147, с.159]. Аналогічне визначення дає О.С. Філімоненков, однак називає ці кошти оборотними активами [144, с.179].
Укладач російського тлумачного словника економічних термінів та українського тлумачного словника економічних термінів В.М. Копоруліна надає таке визначення обіговим коштам: оборотні кошти – це сукупність коштів підприємства, що знаходяться в господарському обороті й використовуються для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу [118, с.207].
Аналогічне визначення оборотних коштів надають такі українські науковці, як О.В. Ареф’єва [44, с.78], Б.О. Жнякін, В.В. Краснова [49, с.47], С.Ф. Покропивний [45, с.149].
Автори економічної енциклопедії [46] виокремлюють оборотні засоби та оборотні кошти. Зокрема С.В. Мочерний під оборотними засобами розуміє «… грошові кошти підприємств, фірм, компаній, що авансуються в об’єкти, які використовуються в межах одного відтворювального циклу або в короткотерміновому періоді (до одного року). Такими об’єктами є: запаси сировини, матеріалів, палива, інструменти, виробничий і побутовий інвентар, запаси готової продукції, в т.ч. кошти у незавершених платежах підприємствам-постачальникам, заділи незавершеного виробництва, тара, а також грошові ресурси (дебіторська заборгованість, короткотермінові фінансові вкладення, готівка та ін.» [46, с.613]. У свою чергу, А.Г. Завгородній та Г.Л. Вознюк вважають, що оборотні кошти – це авансована підприємством в оборотні фонди та фонди обігу (крім амортизаційних відрахувань) сукупність коштів, яка опосередковує їх рух у процесі кругообігу [46, с.89].
У фінансовому словнику автори А.Г. Завгородній, Г.Л. Вознюк, Т.С. Смовженко наводять такі визначення: «Кошти оборотні – авансована підприємством в оборотні фонди і фонди обігу (за мінусом амортизаційних відрахувань) сукупність коштів, яка опосередковує їх рух у процесі кругообігу» [51, с.238]; «Капітал оборотний – капітал, інвестований в оборотні (поточні) активи підприємства» [51, с.206]. При цьому під оборотними (поточними) активами автори розуміють «… сукупність майнових цінностей підприємства, які обслуговують поточний господарський процес і повністю споживаються впродовж одного операційного (виробничо-комерційного) циклу» [51, с.14].
І.О. Бланк у своїх наукових працях [12, 13, 14, 15] зазначає, що для здійснення господарської діяльності кожне підприємство повинне мати у своєму розпорядженні певне майно, що належить йому на правах власності або володіння. Все майно, яким розпоряджається підприємство і яке відображене в його балансі, називається його активами. Активи являють собою економічні ресурси підприємства в формі сукупних майнових цінностей, використовуваних у господарській діяльності з метою отримання прибутку. За характером участі у господарському процесі й швидкістю обороту активи підприємства поділяються на оборотні (поточні) активи та необоротні активи. Оборотні (поточні) активи – це сукупність майнових цінностей підприємства, що обслуговують поточну виробничо-комерційну (операційну) діяльність і цілком споживані протягом одного виробничо-комерційного циклу [12, с.261-262; 13, с.45; 15, с.153-155].
О.П. Крайник та Є.С. Барвінська також ведуть мову про оборотні активи, визначаючи їх як мобільні активи, які є грошовими коштами або можуть бути перетворені в них протягом року або одного операційного циклу [70, с.91]. Такої ж думки дотримується М.Д. Білик, однак його визначення більш повно характеризує поняття «оборотні активи». Зокрема він зазначає, що «оборотні активи виробничого підприємства характеризують групу мобільних активів із періодом використання до одного року, що безпосередньо обслуговують його операційну діяльність і внаслідок високого рівня їхньої ліквідності мають забезпечувати його платоспроможність за поточними фінансовими зобов’язаннями» [10, с.161].
Й.М. Петрович, А.Ф. Кіт, О.М. Семенів та ін. вважають, що «для здійснення виробничого процесу підприємство повинно мати не тільки основні, але й оборотні засоби, які забезпечують неперервність процесу виробництва й обігу» [101, с.136]. Однак подальше трактування поняття «оборотні засоби» вищезгаданими авторами дає всі підстави вважати, що мова йде про оборотні кошти. Далі автори визначають, що «оборотні засоби, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому, називають оборотними активами. Оборотні активи – грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші оборотні засоби, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи дванадцяти місяців» [101, с.143].
Терміном «оборотні засоби» також оперують В.С. Рижиков, В.А. Панков, В.В. Ровенська, Є.О. Підгора. З їх точки зору, «оборотні засоби – це частина засобів виробництва, що бере участь в одному виробничому циклі та переносить свою вартість на вартість готової продукції одразу і повністю, змінюючи при цьому свою натуральну форму (тобто це матеріали, конструкції, деталі тощо)» [116, с.132].
У свою чергу, В.М. Гриньова та В.О. Коюда ототожнюють поняття оборотні кошти й оборотний капітал. На їх думку, «оборотний капітал – це кошти, що обслуговують процес господарської діяльності, які беруть участь одночасно і в процесі виробництва, і в процесі реалізації продукції» [38, с.62]. Однак зазначені автори виокремлюють поняття «оборотні активи», розуміючи під ними грошові кошти та їх еквіваленти, не обмежені у використанні, а також інші активи, необхідні для реалізації або придбання протягом операційного циклу чи протягом 12 місяців з дати балансу (розділів балансу) [38, с.65]. Слід зазначити, що абсолютно таке ж визначення оборотних активів надане в положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» [104].
Також ототожнюють поняття «оборотні кошти» і «оборотний капітал» Ю.І. Продіус [108, с.71], В.І. Аранчій [2, с.136], Г.Г. Кірейцев [149, с.189] та ін.
Російські науковці та практики також здійснюють дослідження оборотних коштів підприємства. Їх результати аналогічні наведеним вище.
Так, у довіднику фінансиста підприємства надане таке визначення оборотних коштів: «… это денежные средства, авансированные в оборотные производственные фонды и фонды обращения» [128, с.14]. Як бачимо, це визначення збігається з визначеннями, що надані українськими науковцями.
В.В. Ковальов використовує термін «оборотні кошти», розуміючи під ними мобільні активи підприємства, що є грошовими коштами або можуть бути обернені в них протягом року або одного виробничого циклу [65].
М.П. Любушин, В.Б. Лещева, В.Г. Дякова вживають як синоніми терміни «оборотні кошти» й «оборотний капітал» і визначають, що це частина капіталу, вкладена у поточні активи [87, с.201]. Аналогічний підхід у праці В.Г. Артеменко, М.В. Беллендир: термін «оборотний капітал» (його синонім у вітчизняному обліку – оборотні кошти) відноситься до поточних активів підприємства. Оборотні кошти забезпечують безперервність виробничого процесу. Також ототожнюють поняття «оборотні кошти» й «оборотний капітал» такі російські науковці, як Л.Г. Колпіна, Т.М. Кондрат’єва та ін. [143, с.83], Н.Л. Зайцев [53, с.170], В.П. Грузінов [39, с.239], П.Н. Шуляк [156, с.226], В.І. Гребельний [37, с.56], визначаючи, що це є грошові кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди й фонди обігу. Причому В.П. Грузінов, обґрунтовуючи свою точку зору, вказує, що в практиці країн з ринковою економікою оборотні кошти прийнято називати оборотним капіталом.
У концепції бухгалтерського обліку в ринковій економіці [116, с.26] під оборотними активами розуміються грошові кошти й інші активи, у відношенні яких можна припускати, що вони будуть обернені в грошові кошти, або продані, або спожиті протягом дванадцяти місяців або звичайного операційного циклу, якщо він перевищує дванадцять місяців.
У зарубіжній економічній літературі окремі автори визначають оборотний капітал як оборотні активи за мінусом короткострокових зобов'язань. У такий спосіб дається визначення власного оборотного капіталу.
Оборотні активи в закордонних джерелах трактуються як ті, що часто обертаються в процесі діяльності підприємства, тобто кошти, що роблять оборот ...Гроші - Засоби - Гроші... протягом року або одного виробничого циклу. При цьому в перекладних працях використовуються терміни «оборотний капітал», «мобільні активи», «поточні активи» (в англо-язичному варіанті – current assets, circulating assets, circulating capital, working capital).
Так, у словнику сучасної економіки Макміллана надається наступне поняття оборотного капіталу: «звичайно це поняття відносять до розміру поточних активів, що фінансуються з довгострокових джерел … Розмір оборотного капіталу, особливо у порівнянні з іншими фінансовими індикаторами у формі фінансових коефіцієнтів, є індикатором ліквідності і платоспроможності компанії» [125, с.358]. При цьому зазначається, що «поточні (оборотні) активи складаються з трьох основних складових. По-перше, це запаси, які включають готову продукцію, незавершене виробництво, сировину і матеріали … По-друге, це дебіторська короткострокова заборгованість … Третій елемент – це грошові кошти і короткострокові інвестиції» [125, с.416].
Таким чином, у даний час в якості синонімів використовуються терміни: оборотний капітал, оборотні кошти, оборотні активи, мобільні кошти, поточні активи тощо; акцент робиться не на економічному, а скоріше на бухгалтерському трактуванні: оборотні кошти як вартість активів розділу балансу «Оборотні активи» і, відповідно, капіталу, вкладеного в ці активи. Полеміки по сутнісному розумінню категорії оборотного капіталу немає, його роль і функції визначені.
Нами, в свою чергу, сутність, характерні риси й значення оборотного капіталу узагальнюються в наступному визначенні: оборотний капітал – майнові цінності, споживані однократно, створені за рахунок авансування грошових і прирівняних до них засобів, призначені для забезпечення безперервності планомірного процесу виробництва й реалізації продукції, до складу яких входять такі елементи: запаси сировини й матеріалів; запаси незавершеного виробництва; запаси готової продукції на складі; витрати майбутніх періодів; товари відвантажені; дебіторська заборгованість; грошові кошти.
Склад і розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері він функціонує: виробнича, торгово-посередницька, сфера послуг (у тому числі фінансових). У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні кошти) авансується в оборотні виробничі фонди і фонди обігу (рис.1.1).
ОБОРОТНІ КОШТИ
