Прогнозний розрахунок обсягу оборотних коштів за елементом «Запаси сировини й матеріалів»

тис. грн.

Роки	Y	х1	х3	х4	Yрозр.
2000	1274,4	14375,1	0,181	149,4	1358,1
2001	1387,4	14882,5	0,179	151,2	1386,4
2002	1429,8	15796,5	0,176	155,6	1453,9
2003	1612,5	16175,8	0,179	150,4	1388,3
2004	1056,9	17224,3	0,174	130,1	1115,3
2005	2292,1	21643,7	0,191	212,1	2302,3
2006	-	-	-	-	2417,2
2007	-	-	-	-	2598,7
2008	-	-	-	-	26567,1
2009	-	-	-	-	27154,3
2010	-	-	-	-	27963,1

Підсумовуючи в кожному прогнозованому році значення всіх Y_i отримаємо прогнозне значення потреби в оборотному капіталі (табл.3.5).

Таблиця 3.5

Прогнозний розрахунок обсягу оборотних коштів Агрофірма «Нибас»за всіма елементами

тис. грн.

Роки	Y	Yпрогн.
2000	7164,2	-
2001	7227,4	-
2002	6938,1	-
2003	7146,1	-
2004	5682,9	-
2005	8755,7	-
2006	-	8924,5
2007	-	9036,2
2008	-	9174,1
2009	-	9213,8
2010	-	9298,4

Таким чином, побудовані лінійні рівняння регресії дали змогу оцінити кореляційно-регресійну залежність між факторами й результуючими показниками (величинами елементів оборотних коштів), а застосування методу екстраполяції дало можливість отримати прогнозні значення цих показників. Отже, вищенаведена методика створює підґрунтя для здійснення більш якісного та адекватного планування потреби підприємства в оборотних коштах.

3.2. Підходи до управління впливом структури оборотних активів на показники фінансового стану підприємства

Розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність та самостійність підприємств в підготовці та прийнятті управлінських рішень, потребує від підприємства підвищення ефективності виробництва, конкурентоспроможності продукції й послуг. Підвищується значення фінансової стійкості суб’єктів господарювання. Ефективність цих рішень багато в чому залежить від об’єктивності, своєчасності та всебічності оцінки існуючого й очікуваного фінансового стану підприємства.

Оцінювання фінансового стану підприємства становить інтерес для широкого кола суб’єктів ринку: власників, кредиторів, інвесторів з метою вивчення ефективного використання ресурсів, постачальників для своєчасного одержання платежів та податкових органів для виконання плану надходжень грошових коштів у бюджет. Під аналізом розуміється засіб пізнання предметів і явищ навколишнього середовища, заснований на поділі цілого на складові частини і вивчення їх у всьому різноманітті зв'язків і залежностей. Фінансовий аналіз є гнучким інструментом в руках керівників підприємства. Він є частиною загального, повного аналізу фінансово-господарської діяльності.

Фінансовий аналіз являє собою систему способів накопичення, опрацювання та використання інформації фінансового характеру з метою забезпечення життєдіяльності господарюючого суб’єкта в умовах дії ринку та панування конкуренції. Він полягає в оцінюванні результатів діяльності та фінансового стану господарюючого суб’єкта та виявленні можливостей підвищення ефективності його функціонування.

Проведення аналізу фінансового стану підприємства є необхідним, тому що дозволяє своєчасно виявити й усунути недоліки в фінансово-господарській діяльності, вишукати резерви поліпшення фінансового стану й платоспроможності, прогнозувати можливі фінансові результати й економічну рентабельність, виходячи з реальних умов виробничої діяльності та наявних власних і позичкових ресурсів, розробити конкретні заходи, спрямовані на більш ефективне використання фінансових ресурсів й зміцнення фінансового стану підприємства.

Фінансовий стан підприємства, його стійкість та стабільність залежать від результатів його виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансовий стан підприємства. І навпаки, в результаті невиконання плану по виробництву й реалізації продукції відбувається підвищення його собівартості, зменшення виручки й суми прибутку і, як наслідок, погіршення фінансового стану підприємства та його платоспроможності. Стійкий фінансовий стан не є випадковістю, а є наслідком умілого управління всім комплексом факторів, що визначає результати виробничої діяльності підприємства.

Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від наявності та ефективності використання оборотних коштів. Основним завданням оборотних коштів є забезпечення безперервності процесу виробництва. Ефективне управління оборотним капіталом передбачає вибір і здійснення певної фінансової політики, суть якої полягає в пошуку оптимальної величини та оптимальної структури обігових коштів.

З позиції повсякденної діяльності однією з найважливіших фінансово-господарських характеристик підприємства є його ліквідність. Втрата ліквідності може призвести не лише до додаткових витрат, а й до періодичних зупинок виробничого процесу [155, с.152].

Якщо дослідити взаємозв’язок між ризиком втрати ліквідності та рівнем власного оборотного капіталу, то загалом можна відзначити, що зі зростанням величини власних обігових коштів ризик втрати ліквідності зменшується. Зрозуміло, що при низькому рівні оборотного капіталу господарська діяльність підприємства не підтримується належним чином, а звідси – періодичні збої в роботі (неритмічність виробництва), можлива втрата ліквідності та низький прибуток (або його відсутність). Тому можна сформулювати варіант управління оборотними коштами, який зводить до мінімуму ризик втрати ліквідності: чим більше поточні активи перевищують поточні зобов’язання, тим ступінь ризику менший, тому потрібно прагнути до нарощення власного оборотного капіталу. Однак при деякому оптимальному рівні оборотного капіталу (величина власних обігових коштів дорівнює нормативній) прибуток стає оптимальним. Подальше збільшення величини обігових коштів може призвести до того, що підприємство буде мати в розпорядженні тимчасово вільні активи, які не працюватимуть, а також надлишкові витрати фінансування, що призведе до зниження прибутку (а відповідно й рентабельності) [155, с.153-154].

Для забезпечення найбільш стабільного фінансового стану підприємству необхідно мати можливість прогнозувати рівень коефіцієнта поточної ліквідності. В порівнянні з необхідним рівнем даного коефіцієнта можливо визначити майбутню платоспроможність підприємства при чинній структурі оборотних активів. За умов несприятливого прогнозу у підприємства є шанс виправити подальший складний фінансовий стан шляхом оперування структурою джерел фінансування оборотних коштів, змінюючи планований рівень коефіцієнта поточної ліквідності, й структурою оборотних активів, змінюючи необхідний рівень коефіцієнта поточної ліквідності. Формування основної частки активів можна проводити за рахунок частини власних оборотних коштів, а також інвестуючи кошти в перспективні проекти й скорочуючи потребу в джерелах фінансування, прискорюючи оборотність оборотних активів, а при необхідності здійснювати фінансування поточних активів за рахунок короткострокових позичок у вигляді кредитів банків, комерційних кредитів, державних кредитів (зокрема податкового інвестиційного кредиту) тощо.

Перспективне прогнозування рівня коефіцієнта поточної ліквідності доцільно здійснювати в наступному порядку [82, с.34].

На першому етапі прогнозування визначаються можливі зміни в обсязі власних оборотних коштів, зростання яких, як було виявлено в першому розділі роботи, в значній мірі здійснюється за рахунок чистого прибутку.

Припустімо, що формування оборотних активів здійснюється за рахунок всієї суми чистого прибутку. Внаслідок цього зміну (зростання) власних оборотних коштів можна відобразити формулою:

_ВК_об = В_рп × Т_вр × Р_чп , (3.3)

де _ВК_об – зміна власних оборотних коштів;

В_рп – обсяг виторгу від реалізації продукції;

Т_вр – темп зростання виторгу від реалізації продукції;

Р_чп – чиста рентабельність продажів.

Реальна ж практика свідчить, що тільки частина чистого прибутку спрямовується на фінансування оборотних коштів, і формулу (3.1) необхідно відкоригувати на відсоток відтворення поточних активів за рахунок чистого прибутку. Визначення частки відрахувань до фондів споживання та накопичення здійснюється на підставі планових розрахунків або звітних даних за попередні періоди.

Обчислити відносну зміну власних оборотних коштів не важко через абсолютну зміну величини власних оборотних коштів. Для цього представимо величину власних оборотних коштів як добуток питомої ваги (частки) власних оборотних коштів у загальному обсязі поточних активів (Ч_об) і суми оборотних активів (А_об). При цьому величину виторгу від реалізації продукції визначимо таким чином:

В_рп = А_об × К_о , (3.4)

де К_о – коефіцієнт оборотності оборотних активів.

Виходячи з цього, відносну зміну власного оборотного капіталу відображає темп зростання оборотних активів (Т_об), що може розрахований за такою формулою:

Т_об = (ВК_об + _ВК_об) / ВК_об = (А_об × Ч_об + А_об × К_о × Т_вр × Р_чп) / (А_об × Ч_об) =

= 1 + (К_о × Т_вр × Р_чп) / Ч_об . (3.5)

З формули (3.3) можна побачити, що темп зростання власних оборотних коштів тісно пов’язаний з темпом зростання обсягу продажів, а також зі зміною рентабельності продажів, швидкості оборотності оборотних активів та питомої ваги власних оборотних активів у загальній їх сумі. Ця формула має важливе значення для прогнозування зміни обсягу продажів, оскільки він, у свою чергу, має суттєвий взаємозв’язок зі зміною величини власних оборотних коштів.

На другому етапі прогнозування рівня ліквідності припустимо, що величина різниці між сумою оборотних активів і власними джерелами їх формування дорівнює величині заборгованості й визначає темп зростання короткострокової заборгованості, яка визначається формулою:

З_кс = А_об – _ВК_об , (3.6)

де З_кс – короткострокова заборгованість підприємства.

Виходячи з цього, темп зростання короткострокової заборгованості може бути обчислений за такою формулою:

Т_Зкс = (З_кс + _З_кс) / З_кс = (А_об – _ВК_об + А_об – В_рп × Т_вр × Р_чп) / (А_об – _ВК_об) =

= (2 – Ч_об – К_о × Т_вр × Р_чп) / (1 – Ч_об). (3.7)

На третьому етапі, виходячи з вищевикладеного, визначаємо прогнозований рівень коефіцієнта поточної ліквідності:

Л_пп = ((1 + К_о × Т_вр × Р_чп) / Ч_об) / (2 – Ч_об – К_о × Т_вр × Р_чп). (3.8)

На рис.3.2 запропонований алгоритм визначення прогнозованого рівня коефіцієнта поточної ліквідності.

Перший етап

Визначення можливих змін в обсязі власних оборотних коштів

Зміни в обсязі власних оборотних коштів:

_ВК_об = В_рп × Т_вр × Р_чп

В_рп = А_об × К_о

Темп зростання власних оборотних активів:

Т_об = (ВК_об + _ВК_об) / ВК_об = 1 + (К_о × Т_вр × Р_чп) / Ч_об

Другий етап

Визначення рівня ліквідності

Короткострокова заборгованість підприємства:

З_кс = А_об – _ВК_об

Темп зростання короткострокової заборгованості підприємства:

Т_Зкс = (З_кс + _З_кс) / З_кс = (2 – Ч_об – К_о × Т_вр × Р_чп) / (1 – Ч_об)

Третій етап

Визначення прогнозованого рівня коефіцієнта поточної ліквідності

Л_пп = ((1 + К_о × Т_вр × Р_чп) / Ч_об) / (2 – Ч_об – К_о × Т_вр × Р_чп)

Рис.3.2. Алгоритм визначення прогнозованого рівня коефіцієнта поточної ліквідності

На підставі формули (3.6) розрахуємо значення коефіцієнта поточної ліквідності, взявши рівень рентабельності продажів за 5 % (табл.3.6).

Таблиця 3.6