Практичне заняття №1,2

Тема: Аналіз відповідних форм захисту прав і законних інтересів громадян та організацій у межах своєї компетенції на основі засвоєння теоретичних базових знань.

Мета: ознайомитися із загальними положеннями організації, статусом, порядком формування і основними функціями судів, прокуратури, органів юстиції, адвокатури та інших установ, навчитися визначати розмежування їх компетенції, взаємодії та взаємодоповнюваності.

План

1. Аналіз загальних положень організації, статусу, порядку формування і основних функції судів.

2. Аналіз загальних положень організації, статусу, порядку формування і основних функції органів юстиції та адвокатури.

3. Аналіз загальних положень організації, статусу, порядку формування і основних функції органів МВС.

4. Аналіз загальних положень організації, статусу, порядку формування і основних функції Служби Безпеки України.

5. Порівняльна характеристика роботи місцевих судів та апеляційних судів.

6. Порівняльна характеристика роботи органів МВС та органів Служби Безпеки України.

1. Аналіз загальних положень організації, статусу, порядку формування і основних функції судів.

Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Це положення зафіксовано в Конституції України, з нього ж починається закон України "Про судоустрій України". В цій статті піде мова про судову владу.

Судова влада — незалежна влада, що охороняє право, висту­пає арбітром у спорі про право, відправляє правосуддя.

З позицій реалізації права правосуддя і судова влада — поняття не тотожні. Правосуддя — форма захисту права судовою владою, де рішення суду є акт правосуддя для захисту порушеного або заперечуваного права. Ефективність діяльності судів має три скла­дові: швидкість і оперативність вирішення спорів, обґрунтованість і законність рішень, забезпечення їх виконання.

Судова влада здійснюється одноособове суддею (при розгля­ді незначних правопорушень) або судовою колегією у формі су­дової процедури. Межі дії судової влади обмежені нормами, що регламентують право на звернення до суду, а також принципа­ми права.

Свої функції суд покликаний здійснювати, керуючись лише законом, правом. Він не повинен залежати від суб'єктивного впливу законодавчої або представницької влади. Відповідно до Конституції України будь-яке втручання в діяльність судів і су­дових засідателів зі здійснення правосуддя є недопустимим і має наслідком передбачену законом відповідальність.

У країнах загального права (Англія, США, Канада, Австралія), де є визнаним судовий прецедент як головне джерело права, суди беруть участь у правотворчості. В Україні суд не може привлас­нювати собі функції законодавчої або виконавчої влади. Делегу­вання своїх функцій судами, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається (ст. 124 Конституції України). Це не означає, що в Україні, як і в інших правових системах романс-германського типу, судовий прецедент не може бути допоміжним джерелом права.

Роль судової влади полягає у стримуванні двох інших гілок влади в рамках права і конституційної законності шляхом здій­снення конституційного нагляду і судового контролю за ними.

Юрисдикція судів поширюється на всі правові відносини, що виникають у державі.

Згідно з Законом України N 3018-III "Про судоустрій України" від 7 лютого 2002 року основними засадами судочинства є:

• законність

• рівність усіх учасників процесу перед законом і судом

• забезпечення доведеності вини

• змагальність сторін

• підтримання прокурором державного обвинувачення в суді

• забезпечення права на захист

• гласність судового процесу

• забезпечення можливості оскарження судових рішень

• обов'язковість рішень суду.

Основні функціями судової влади є:

• охоронна (охорона прав);

• функція правосуддя (захист, відновлення прав);

• контрольно-наглядова (за іншими гілками влади). Розмежування законодавчої, виконавчої і судової влади є по­ділом державної влади по горизонталі. По вертикалі влада розпо­діляється між усіма органами та посадовими особами, що нале­жать до тієї чи іншої гілки влади.

Статус суддів визначається Конституцією України і спеціальним Законом України N 2862-XII "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 року. Суддею може стати громадянин України віком від 25 років, що має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менше 3 років, проживає в Україні не менш як 10 років і володіє державною мовою. Особа, що вперше стає суддею, призначається Президентом України строком на 5 років. При успішному виконанні своїх обов'язків, Верховна Рада України обирає суддю для перебування на посаді до досягнення 65-річного віку. Судді незалежні і недоторканні.