2. Роль вітчизняних педагогів у розвитку національної педагогічної науки(о.В. Духнович, б.Д.Грінченко, к.Д.Ушинський)

На розвитку освітньої справи у Закарпатті суттєво по­значилася діяльність одного з перших у Західній Україні професійних учених, педагогів, письменника Олександра Духновича (1803-1865). У сфері освіти він відомий як автор перших у Закарпатті народного букваря «Книжица читальная для начинающих», підручників з географії та історії «Краткий землепис для молодьіх русинов», з росій­ської мови «Сокращенная грамматика письменного рус-ского язьїка». Написав також перший у Західній Україні підручник з педагогіки «Народная педагогия в пользу учи­лищ и учителей сельских».М. Духнович обстоював ідею народності виховання, важливою ознакою якої вважав мову, виступав за те, щоб у школах Закарпаття викладання велося рідною мовою, щоб там було створено систему виховання відповідно до іс­торичних і національних традицій народу. Особливим за­собом такого виховання має бути народна пісня, що про­буджує і розвиває любов до рідного краю.У процесі навчання необхідно, за твердженнями Духновича, широко використовувати наочність. Виступав проти заучування незрозумілого ма­теріалу. Цінними є практикування на уроці групової роботи учнів, умовно поділених на три гру­пи залежно від рівня розвитку здібностей.М. Духнович був переконаний, що успіх навчальної діяльності залежить передусім від учителя.Великого значення надавав вихованню дітей в сім'ї, на­голошуючи, що батьки є першими вихователямисвоїх ді­тей.

Важливим етапом у розвитку вітчизняної педагогі теорії і практики стала діяльність українсько-російського вченого Костянтина Ушинського (1824-1870)До його науково-педагогічної спадщини належать такі твори: «Людина як предмет виховання», «Про користь пе­дагогічної літератури», «Про народність у громадському вихованні», «Про елементи школи», «Проект учитель­ської семінарії», «Праця в її психічному і виховному зна­ченні», «Дитячий світ» та інші. Писав російською мовою, упорядковував посібники для російської народної школи, проте ніколи не цурався свого народу, України.Пристрасно обстоював К. Ушинський ідею народності у вихованні. На­род, на його думку, є джерелом усіх надбань матеріальної та духовної культури, тому треба вивчати історію, геогра­фію, економіку, мову, літературу, мистецтво та інші нау­ки. Народна творчість, поезія, пісні, музика, образотворче мистецтво - джерело культури народу. Суттєвою ознакою народності є мова.Особливе місце у моральному вихо­ванні відводив фізичній праці, яку необхідно правильно поєднувати зрозумовою. Прилучаючись до праці, ді­ти повинні отримувати від неї насолоду.На його думку, для правильної орга­нізації навчання, розвитку розумових здібностей дітей потрібно знати їх вікові та індивідуальні особливості, пе­редбачати правильне дозування змісту навчального мате­ріалу, посильність його для учнів, послідовність і система­тичність вивчення, розвиток свідомості й активності, міц­ність засвоєння знань, виховуюче навчання та ін.У засвоєнні знань, за К. Ушинським, велике значення має наочність. Діти мислять формами, фарбами, звуками, відчуттями, тому в процесі навчання корисно використо­вувати всі наочні засоби з тим, щоб органи чуттів брали безпосередню участь у сприйманні навчального матеріалу.Значну увагу приділяв К. Ушинський розробці методи­ки роботи вчителя на уроці, радив запроваджувати різно­манітні ефективні методи і способи навчання: пояснення нового матеріалу, повторення пройденого, вправи, письмові та графічні роботи учнів, індивідуальні й фронтальні форми роботи на уроці, облік знань учнів тощо. Зосе­реджувався він і на питаннях реалізації на уроці освітньої та виховної мети навчання.Особливого значення К. Ушинський надавав вивченню рідної мови, розвитку в дітей дару слова.Елементи природознавства, географії та історії у почат­кових класах, на думку К.Ушинського, слід вивчати у процесі пояснювального читання на уроках.Складовою частиною гармонійного розвитку людини, за К. Ушинським, є її фізичний розвиток.Головною постаттю у навчальном процесі, за переко­нанням К. Ушинського, є вчитель, який має бути відпо­відно підготовлений до вчительської роботи. Передусім він повинен бути близьким до народу, знати його мову, жити його інтересами.

Усе своє життя віддав освіті рідного народу письмен­ник, лексикограф і педагогБорис Грінченко (1863- 1910), який упорядкував «Словарь української мови». Він боровся за створення народних шкіл з українською мовою навчання, нелегально вчив школярів і дорослих за власним рукописним підручником «Українська грамати­ка до науки читання й письма», який було видано тільки в 1907 р. У статті «Народні вчителі і українська школа» Б. Грінченко зазначав, що на той час навчального і літературного матеріалу було вдосталь для початку навчання українською мовою. Він підготував також читанку - од­ну з перших книг для читання українською мовою «Рідне слово». У своїх підручниках пропагував народну педаго­гіку як умову виховання, вмістивши у них багато народ­них казок, оповідань.

У художніх творах («Екзамен», «Непокірний», «Укра­ла» та ін.) Б. Грінченко змалював життя та працю учителів сільських шкіл, висміяв тих, хто перешкоджав їм у роботі.