
- •Предмет педагогіки національної школи. Основні її категорії.
- •Роль вітчизняних педагогів у розвитку національної педагогічної науки(о.В. Духнович, б.Д.Грінченко, к.Д.Ушинський)
- •Мета виховання. Її об’єктивний характер. Ідеал національного виховання. Українська народна педагогіка про мету виховання.
- •Методологія та методи науково – педагогічного дослідження. Основні елементи педагогічного дослідження.
- •Поняття розвитку і формування особистості. Виховання як провідний фактор розвитку і формування особистості.
- •Вікові етапи розвитку особистості школяра, їх психолого – педагогічна характеристика.
- •Система освіти і виховання в Україні. Її структура відповідно до Закону України «Про освіту» 1996. Реформування вищої освіти відповідно до вимог Болонського процесу.
- •Загальноосвітня школа трьох ступенів. Концепція 12-річної загальноосвітньої школи про мету, завдання діяльності школи.
- •Основні завдання і функції альтернативних загальноосвітніх навчальних закладів. Специфіка організації навчально- виховної роботи в гімназіях, ліцеях, колегіумах.
- •Особливості системи освіти в провідних країних світу.
Предмет педагогіки національної школи. Основні її категорії.
Педагогіка є комплексною наукою, яка об'єднує, синтезує дані природничих і суспільних наук, що стосуються процесів виховання, навчання і розвитку особистості.Педагогіка - сукупність теоретичних і прикладних наук, що вивчають процеси виховання, навчання і розвитку особистості.
Науковий інтерес педагогіки зосереджений на дослідженні сутності, закономірностей навчання і виховання людини у процесі її підготовки до самостійного життя і праці. Цією проблематикою окреслений предмет педагогіки як науки.
Предмет педагогіки - навчально-виховна діяльність, що здійснюється в закладах освіти людьми, уповноваженими на це суспільством.
Виховання як суспільне явище виникло на перших етапах розвитку суспільства. Його функції спільні для всіх суспільно-економічних формацій (передавання нагромадженого досвіду, необхідних знань, піклування про здоров'я, розвиток фізичних сил і т. ін.). Але його цілі, зміст, форми і методи історично змінні і визначаються умовами життя та виробничою діяльністю дорослих. Тип виховання залежить від особливостей суспільно-історичної формації.
Нині кожна країна має власну виховну систему, засновану на національних традиціях, на яку впливають рівень розвитку науки, техніки і культури, політична система. Загалом, у сучасних демократичних суспільствах виховання покликане формувати законослухняного індивіда, що поважає закони і норми моралі демократичного суспільства, знає свої права та обов'язки і відповідально ставиться до їх виконання.
Отже, навчально-виховна діяльність, яка здійснюється у суспільстві на всіх етапах його історичного розвитку, і є предметом педагогіки як науки.
До основних категорій педагогіки належать «виховання», «освіта» й «навчання».
Виховання - цілеспрямований та організований процес формування особистості.
Виховання в широкому соціальному значенні охоплює весь процес формування особистості, що відбувається під впливом навколишнього середовища, життєвих обставин, умов суспільного ладу.
Виховання в широкому педагогічному значенні полягає у формуванні особистості дитини під впливом діяльності педагогічного колективу закладу освіти, яка базується на педагогічній теорії, передовому педагогічному досвіді.
Виховання, у вузькому педагогічному значенні - цілеспрямована виховна діяльність педагога з метою досягнення конкретної мети в колективі учнів (наприклад, виховання здорової громадської думки).
Національне виховання - виховання дітей на культурно-історичному досвіді рідного народу, його традиціях, звичаях і обрядах, багатовіковій мудрості та духовності. Воно духовно відтворює у підростаючому поколінні народ, увічнює в ньому як самобутнє, так і загальнолюдське, спільне для всіх націй. Національне виховання тісно пов'язане з етнізацією.
Етнізація- наповнення виховання національним змістом, що забезпечує формування в особистості національної свідомості.
У процесі виховання людина, зростаючи, формуючись, набуває якостей, властивих певній соціальній спільноті, конкретному суспільству, прилучається і до загальнолюдських цінностей. Усе це свідчить про становлення її як соціального суб'єкта, що є наслідком процесу соціалізації.
Соціалізація - процес перетворення людської істоти па суспільного індивіда, утвердження його як особистості, залучення до суспільного життя як активної, дієвої сили.
На певному щаблі суспільного розвитку частиною виховання в широкому соціальному значенні стає освіта.
Освіта - процес і результат засвоєння учнями систематизованих знань, набуття умінь і навичок, формування на їх основі наукового світогляду, моральних та інших рис особистості, розвиток її творчих сил і здібностей.
Основним шляхом і засобом здобуття освіти є навчання, в процесі якого реалізуються цілі освіти.
Навчання - цілеспрямована взаємодія вчителя та учнів, у процесі якої засвоюються знання, формуються вміння й навички.
У живому педагогічному процесі всі педагогічні категорії взаємопов'язані та взаємозумовлені. Як у широкому соціальному, так і в широкому педагогічному значенні виховання охоплює навчання та освіту. Закономірністю навчального процесу є виховуючий характер навчання.