Семінар 12 Питання 2 Напрямки реструктуризації господарського комплексу індустріальних районів України.

Становлення і розвиток ринкових відносин об'єктивно обумовило численні зміни в усіх сферах соціально-економічного розвитку як держави в цілому, так і її регіональних підрозділів.

Забезпечення нормального процесу відтворення в нових умовах господарювання потребує проведення складних змін у структурі виробництва, а також у механізмі забезпечення пропорційності і збалансованості економіки регіону. Виникла необхідність у реструктуризації господарських комплексів регіонів і, як наслідок, всієї інфраструктури регіону.

Найбільш гостро необхідність реструктуризації проявилася в промислових регіонах, особливо в регіонах концентрації підприємств вугільної галузі. Оскільки вугілля в Україні є головним енергоносієм і на його видобутку і переробці зайнята значна частина населення, виникла потреба у прийнятті як загальнодержавними, так і регіональними органами великомасштабних і термінових заходів щодо стабілізації цієї галузі промисловості. Галузь стала флагманом реструктуризації. Її досвід необхідно враховувати в процесі перетворень в інших галузях, у тому числі в частині, пов'язаній з впливом реструктуризації виробництва на соціальну інфраструктуру, на долю об'єктів соціального призначення, що належать підприємствам. Стратегія великих структурних перетворень у вугільній промисловості була розроблена з урахуванням світових тенденцій розвитку вуглевидобутку (відмова від розробки запасів із гіршими гірничогеологічними умовами і високим рівнем виробничих витрат, концентрація видобутку на найбільш рентабельних шахтах). Проте при реалізації даної стратегії був допущений серйозний прорахунок - акцент був зроблений на закритті шахт, але неурегульованими залишилися фінансові відносини в галузі. Відбулося різке скорочення інвестицій на технічне переоснащення підприємств, які продовжують роботу, не одержали своєчасного належного вирішення багато питань соціального характеру.

Головну увагу при здійсненні реструктуризації економіки доцільно концентрувати не на згортанні збиткових виробництв, а на стимулюванні розвитку рентабельних. Великого значення набуває створення фінансового механізму забезпечення розвитку перспективних виробництв і організаційних умов його ефективного застосування. Необхідно враховувати вплив (“ланцюгову реакцію”) реструктуризації в одній галузі на інші галузі, на економіку регіону, усю його інфраструктуру і приймати адекватні попереджувальні управлінські рішення.

Необхідний регіональний моніторинг проведення реструктуризації в напрямку відмови від виробництва видів продукції, що не користуються попитом, і концентрації ресурсів на виробництві товарів, що мають гарні ринкові перспективи. Регіональні органи повинні використовувати свої повноваження для участі в розробці планів реструктуризації, вирішення виникаючих у зв'язку з цим соціальних проблем, надавати інформаційне й інше сприяння.

Реструктуризація економіки регіону являє собою якісну зміну галузевої, фінансової, технологічної, продуктової й експортно-імпортної структури виробництва. Такі великомасштабні перетворення у виробничій сфері не можуть не вплинути на відносини розподілу, обміну і споживання. У зв'язку з цим виникають додаткові вимоги до інфраструктури, що забезпечує рух суспільного продукту.

Неодмінною умовою регульованої реструктуризації господарського комплексу регіону є залучення інвестицій у сферу, що забезпечує виробничий кругообіг, із сфери короткострокових (переважно спекулятивних) операцій невиробничого характеру. Тому важливо створення:

• відповідних організацій, що дозволяють зв'язати держателів капіталу з тими, хто має в ньому потребу;

• системи визначення перспективних напрямків інвестицій.