Семінар 3. Хімічний комплекс

План

1. Сутність, структура, роль та значення хімічного комп­лексу. Класифікація галузей.

2. Основні передумови і фактори регіонального розвитку сировинних, енергетичних та споживчих галузей хімічного комплексу.

3. Регіональний аналіз розвитку хімічної промисловості світу та особливості розвитку транснаціональних корпорацій.

4. Характеристика хімічного комплексу України: галузевий і регіональний аспекти.

Рекомендована література

Основна: 5–7, 13, 19.

Додаткова: 21, 24, 25.

Міні-лексикон: гірничо-видобувна промисловість, основна хімія, хімія органічного синтезу, полі­мерні матеріали, мінеральні добрива, нафто­хімія, коксохімія, лісохімія, виробництво лаків, фарб, соди, фармацевтична, побутова хімія.

 1. Сутність, структура, роль та значення хімічного комплексу. Класифікація галузей

Хімічний комплекс  це виробництва, пов’язані з видобутком і переробкою хімічної сировини, виготовленням і створенням різноманітних видів конструкційних матеріалів, товарів господарського призначення

авангардна ланка НТП

Хімічний комплекс має складну галузеву структуру та об’єднує близько 200 взаємопов’язаних виробництв

У структурі хімічного комплексу світу зростає частка:

 наукомістких виробництв органічної хімії;

 пластмас;

 фармацевтичних препаратів;

 виробництв мінеральних добрив.

		Висока вартість устаткування
Характерні ознаки
хімічного комплексу		Енергоміс­ткість
		Водомісткість
		Можливість комбінування

Найбільш відомі види хімічної сировини:

апатити, фосфорити, калійні солі, мірабіліт, кухонні солі, сірка, барити, вапняки, гіпси, нафта, газ, вугілля, деревина

Галузева структура

Гірничо-хімічна промисловістьспирається значною мірою на власні мінеральні ресурси калійних солей, самородної сірки, кухонної солі, фосфатної сировини (фосфорити), баритів, карбонатної сировини, солей йоду і брому, мінеральних фарб – створює сировинну базу для основної хімії

Основна хімія розвивається в місцях видобування сировини та в районах споживання готової продукції. Вона представлена виробництвом мінеральних добрив, неорганічних кислот, лугів, соди

Промисловість органічного синтезу представлена виробництвом полімерних матеріалів (синтетичних смол, пластмас, хімічних волокон, синтетичного каучуку і ниток). Її розвиток набуває поширення і базується на використанні продуктів переважно нафтопереробної, газової, коксохімічної галузей

Нафтохімічна і гумоазбестова промисловість роз­вивається на базі переробки нафти і природного газу і використовує каучук (синтетичний і натуральний)

 2. Основні передумови і фактори регіонального розвитку сировинних, енергетичних та споживчих галузей хімічного комплексу

Сировинний фактор– виробництво капролактаму, ацетиле­ну, аміаку, соди, синтетичного каучуку, азотних туків, плас­тичних мас. Для виготовлення 1 т ацетилену необхідно 5,5 т коксу (сиро­вини)

Водний – за водомісткістю хімія сьогодні значно випереджає такі галузі, як чорна і кольорова металургія, целюлозно-паперова і текстильна промисловості. Для виробництва 1 т синтетичних волокон необхідно 6000 м3 води

Паливно-енергетичний фактор посилює тяжіння хімічних виробництв до джерел сировини (нафти, газу, вугілля). Формування хімічних комплексів стає особливо ефективним у тих районах, де паливні ресурси поєднуються з гідроенергією Для виготовлення 1 т каучуку (із ацетилену) необхідно 15 тис кВт/год. Електроенергії.

Споживчий факторнайбільший вплив має на розміщення підприємств із виробництва мінеральних добрив (за винятком калійних) і сірчаної кислоти, органічного синтезу (виробниц­тво пластмас, ґумовотехнічних виробів, шинне виробництво)

Транспортний фактор є актуальним для багатьох галузей, враховуючи потреби в сировині та споживанні, утворення нових приморських центрів виробництва

Екологічний фактор – необхідно враховувати при розміщенні всіх нових підприємств хімічного комплексу

Оцінюючи вплив різних факторів на розміщення хіміч­них виробництв, можна виділити такі групи галузей:

• паливно-енергетичної орієнтації– виробництво синтетич­ного каучуку, хімічних волокон і ниток, синтетичних смол, каустичної соди тощо;

• споживної орієнтації– виробництво сірчаної кислоти, азот­них і фосфатних добрив, шинна промисловість тощо;

• працемісткої орієнтації – виробництва тонкої хімії та фар­мацевтики;

• сировинної орієнтації – гірнича хімія, переробка сірчистих і коксових газів, виробництво кальцинованої соди, калійних добрів та ін.

 3. Регіональний аналіз розвитку хімічної промисловості світу та особливості розвитку транснаціональних корпорацій

високі темпи приросту продукції, швидкі темпи онов­лення асортименту виробів;

домінування безперервних технологічних процесів, їх комбінування та постійна модернізація;

структурні зміни галузевої структури: лідерство й найвищі темпи розвитку продукції органічного синтезу, розширення нафтохімії, зменшення частки неорганічної хімії (до 10–25%);

монополізація хімічного виробництва: лідерство ТНК,

спеціалізація економічно розвинених країн на виробництві новітніх наукомістких видів продукції, лідерство їх як у виробництві, експорті, так і в імпорті хімічної продукції;

Провідні хімічні ТНК світу:

• Du Pont De Nemours (Франція)

• Bayer AG (Німеччина)

• Dow Chemical (Канада)

• BASF (Німеччина)

• TDK (США)

• Nippon (Японія)

• Fuji Photo Film (Японія)

• Shin-Etsu Chemical (Японія)

• Akzo Nobel (Україна)

• Air Liquide (США)

• Eastman Кodak (США)

провідне місце у світовому виробництві хімічної про­дукції належить США, які концентрують майже 20% обсягів промисловості та близько15% світового експорту;

переведення виробництва освоєних видів масової про­дукції в нові індустріальні держави (НІД) Азії та Латинської Америки;

утворення та функціонування великих регіонів з розви­нутим хімічним комплексом:

І. Західна Європа  2/5 всієї продукції (орієнтація на експортну сировину) світового хіміч­ного комплексу, «тонка» хімія, фар­мацевтична, парфумерія, фототовари, хімія побутового призначення, вироб­ництво полімерів

найбільший центр нафтохімії:

«Техас – Європа» (Роттердам – Антверпен),

Гавр–Марсель, Південна Італія (Си­цилія – Сардинія – Південь Апеннін), Шотландія.

ІІ. Північна Америка  1/4 світового виробництва

(газохімія, нафтохімія, мінеральні добрива)

Узбережжя Мексиканської затоки (Хьюстон), Північний Схід (Нью-Йорк), Захід

ВОнтаріо, Квебеку, Альберті – 93%

всіх підприємств країни

ІІІ. Східна та Південно-Східна Азія 1/10 світового виробництва

Японія 1/6 нафтохімія на привізній сировині

світового вир-ва Тихоокеанський промисловий пояс

Китай основна хімія (мінеральні добрива),

виробництво смол, пластмас, хімволокон

синтетичні продукти та напівфабрикати

ІV. Країни СНД багатогалузева спеціалізація

Росія 4% основна, нафтохімічна, полімерних матеріалів (Уральський, Центральний регіон, Білорусь, Казахстан).

V. Зона Перської затоки майже 7% світового виробництва, експорт напівфабрикатів органіч­ного синтезу (Саудівська Аравія), мінеральних добрив (ОАЕ, Кувейт, Іран).