7 Очистка промислових викидів

Утилізація виробничих стічних вод у каналізаційну мережу може проводитися тільки відповідно до санітарних норм промислових підприємств («Санітарні норми проектування» СНИП 11-32-74), які регламентуються Правилами охорони поверхневих вод від забруднення їх стічними водами. Спуск води з виробничих корпусів повинен здійснюватися за трьома окремими каналізаційними пристроями: для відпрацьованих чистих виробничих вод (конденсатор, холодильники); для забруднених промислових стоків; для фекально-господарських вод. Умовно чисті виробничі води повинні бути гранично регенеровані з метою їх повторного використання в виробництві, і тільки у виняткових випадках допускається скидання цих вод у каналізацію. Виробничі стічні води, що містять кислоти або луги, повинні нейтралізуватися, після чого дозволяється спуск їх в заводську мережу фекально-господарської каналізації. Спуск фекально-господарських і забруднених виробничих стічних вод в поглинаючі колодязі і свердловини заборонений.

Виробничі стічні води перед скиданням з цеху в зовнішню каналізацію необхідно піддавати первинному очищенні з метою добування, регенераціі та утилізації цінних продуктів, максимального зниження концентрації органічних речовин і мінеральних солей.

Біомаса продуцента при глибинному культивуванні, якщо її концентрація в стічних водах не перевищує допустимої норми по каламутності, може бути після стерилізації також приєднана до промислових каналізаційних стоків.

На заводах, де відсутня загальноміська каналізація і скидання стічних вод здійснюється безпосередньо у водойми, передбачається будівництво очисних споруд для промислових і господарських стоків. Умови, місце скидання стічних вод, метод і ступінь очищення їх підлягають узгодженню з Державною санітарною інспекцією і Державною інспекцією з охорони рибних запасів [15].

Я скинула Крюковськой в конце мая Охрану труда, она ещёёё не проверила.

8. Заходи по поліпшенню умов з охорони праці в цеху виробництва лізину

1. Законодавча та нормативна база охорони праці в Україні

Під охороною праці розуміють систему правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, направлених на збереження життя, здоров’я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Законодавство про охорону праці складається з закону «Про охорону праці», Кодексу законів про працю України та інших нормативних актів.

Закон України «Про охорону праці» є одним із найважливіших актів законодавства і визначає основи і положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їх життя і здоров`я в процесі трудової діяльності.

Дія закону поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм власності та видів діяльності, на всіх громадян, які працюють, а також залучені до праці на цих підприємствах.

Закон «Про охорону праці» був прийнятий 21.11.02 р. Верховною радою. Закон має 8 розділів, що складаються з 44 статей.

Підзаконні нормативно-правові акти у сфері охорони праці різняться видами і мають певну специфіку щодо змісту відображених у них вимог. За напрямками забезпечення охорони праці нормативно-правові акти прийнято групувати на такі види: організаційно-технічні; санітарно-гігієнічні; соціально-економічні; лікувально-профілактичні; реабілітаційні.

Нормативно-правові акти з охорони праці охоплюють правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання. В нормативно-правових актах представлені різні види норм права (охоронні, регулятивні, захисні,) [16].

Метою написання розділу «Охорона праці» бакалаврської роботи є створення найбільш безпечних та здорових умов праці на робочих місцях та зниження рівня травматизму та профзахворювань.