3. Заходи, щодо нормалізації умов праці

Виробнича безпека - система організаційних і технічних заходів і засобів, що сприяють усуненню впливу на працюючої небезпечної виробничої дії факторів, які можуть привести до травматизму.

Гігієна праці - це підгалузь загальної гігієни, яка вивчає вплив виробничого середовища на функціонування організму людини і його окремих систем. Організм людини формувався в умовах реального природного середовища. Основними чинниками цього середовища є мікроклімат, склад повітря, електромагнітний, радіаційний і акустичний фон, світловий клімат тощо.

Необхідність здійснення профілактичних заходів на підприємствах мікробіологічної промисловості пов'язана з великою кількістю виробничих процесів, що відбуваються при високих температурних режимах, із застосуванням легкозаймистих рідин, перевищення концентрації яких у повітрі може спричинити пожежу і вибух.

Вибухонебезпечні концентрації речовин найчастіше можуть утворюватися усередині виробничих приміщень, апаратів і цистерн. Вогненебезпечні рідини, як правило, зберігають в ізольованих цистернах, найчастіше під землею. Їхнє заповнення і спорожнювання повинні відбуватися при суворому дотриманні правил і норм експлуатації. Особливо варто звертати увагу на вміст вибухонебезпечної суміші, що утворилася, у звільнених від вогненебезпечних рідин апаратах, мірниках, ємностях, тому що в них може статися вибух. Тому все ємнісне устаткування повинне піддаватися ретельному промиванню з наступною перевіркою на відсутність пари.

Перекачування легкозаймистих рідин з апарата в апарат варто робити за допомогою безсальникових мембранних або інших насосів, що виключають підтікання. Приміщення, у яких установлене устаткування для виділення біологічно активних продуктів повинні бути обладнані світловою й звуковою сигналізацією, зблокованої з вентиляцією, що включається автоматично від газоаналізатора, що визначає небезпечну концентрацію вибухонебезпечних речовин у повітрі.

Виробничі стічні води мікробіологічних виробництв до скидання в каналізацію повинні піддаватися нейтралізації, очищатися від масел, смол та інших шкідливих сполук на очисних спорудженнях [20].

Монтажні роботи світлових пристроїв і електроустановок повинні, вироблятися відповідно до Правил улаштування електроустановок з урахуванням категорії приміщень.

Варто вживати профілактичних заходів обережності при роботі деталей, які можуть нагріватися в результаті тертя (наприклад, приводи мішалок, шестірні, підшипники валів). Їх необхідно виготовляти з матеріалів, що не іскряться (алюміній, мідь, пластмаси).

Залізні сходи доцільно захищати гумовими килимами. На кранах запірних арматур необхідно наглухо встановлювати накидні сталеві ключі, що пройшли попереднє гаряче оцинкування.

На мікробіологічних виробництвах особливу увагу слід звертати на відвід зарядів статичної електрики.Найпоширенішим способом захисту від статичної електрики є заземлення апаратів, трубопроводів, цистерн, зливальних і наливних пристроїв, а також бункерів, мірників, циклонів, сушарок, пиле- і повітрявиводів, у яких можуть накопичуватися високі потенціали зарядів.Здебільшого, заземленню підлягають електроприлади при напрузі більше 42V.

Всі апарати і трубопроводи для зменшення тепловиділення і запобігання опіків повинні бути покриті шаром теплоізоляції, температура поверхні теплоізоляції на робочих місцях не повинна перевищувати T_опт23±2°С.

Усі електроприлади повинні знаходитися під постійним наглядом електротехнічного персоналу.

На підлозі перед кожним електроприладом повинен бути гумовий килимок.

Електроплитки та інші нагрівальні прилади встановлюють на підставках з теплоізоляційного матеріалу.

Біля кожного електроприладу, повинна бути інструкція з експлуатації з коротким описом приладу.

Перед використанням електроприладів ретельно перевіряють їх справність. Про усі виявлені дефекти ізоляції електроприводів, несправність апаратів, штепсельних вилок, розеток, заземлення, засобівзахисту, тощо негайно повідомляють адміністрацію.

При припиненні подачі електроенергії, пошкодженні заземлення або ізоляції електропроводів, появі іскор та вогню між проводами або в електроприладах їх негайно відключають від електромережі.

Електропроводи, електрообладнання та їх експлуатація повинні відповідати вимогам Правил улаштування електроустановок (ПУЕ), Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів (ПТЕ) і ДНАОП 0.00-1.21-98, а газове господарство ДНАОП 0.00-1.20-98.

Всі виробничі приміщення мікробіологічних підприємств повинні забезпечуватися опалювальними системами, що стійко підтримують необхідну температуру відповідно до санітарних норм і вимогами технологічних режимів. Системи опалення застосовуються місцеві або центральні. У мікробіологічній промисловості в основному використовуються центральні системи опалення.

В якості теплоносіїв можуть використовуватися вода, пара й повітря.

Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засобів призначених для забезпечення на постійних робочих місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам. На всіх підприємствах передбачається герметизація працюючого устаткування, однак у повітрі виробничих приміщень мікробіологічних підприємств все-таки відбувається виділення мікроорганізмів, продуктів їхньої життєдіяльності, пилоподібних часток живильних речовин, а також вологи, газів, пари, летучих вибухонебезпечних у токсичних речовин, теплоти. Вентиляція дозволяє звести концентрацію цих виділень до мінімуму.

В лабораторіїповинно бути передбачене обладнання автономної припливно-витяжної вентиляції з встановленням фільтрів тонкого очищення повітря. Ця вентиляція забезпечує від чотирьох – до восьмикратного повітрообміну у вентильованому приміщенні.

Освітленнявиробничих приміщень також відіграє важливу роль. При доброму освітленні усувається напруга очей, забезпечується розпізнавання навколишніх предметів у виробничій діяльності працюючих.

Недостатнє освітлення призводить до перенапруги і швидкої втоми очей, у результаті чого підвищується нервозність, слабшає увага, погіршується координація рухів. Це приводить до зниження продуктивності і якості праці, збільшується можливість нещасних випадків, тому що робітник змушений наближатися до працюючого устаткування.

Усі приміщення лабораторії повинні мати природне та штучне освітлення, яке відповідає вимогам СНиП П.4-79. Для окремих кімнат (бокс для досліджень на стерильність, фотолабораторія) допускається відсутність природного освітлення. У кожній кімнаті повинен бути загальний вимикач. Світильники і арматура повинні бути закритого типу і доступні для вологої обробки.

При орієнтуванні вікон на південь необхідно передбачити захист робочих столів від попадання прямого сонячного світла шляхом використання світлозахисних плівок, жалюзей.

Рівні шуму у виробничих приміщеннях повинні відповідати вимогам ДСН 3.3.6.037-99, а рівні вібрації - ДСН 3.3.6.039-99.

Внутрішнє оздоблення приміщень повинно відповідати їх функціональному призначенню. Поверхня стін, стель, перегородок має бути гладкою, легкодоступною для вологого прибирання і дезінфекції.

Всі матеріали, що застосовуються для внутрішнього оздоблення приміщень, повітропроводів, вентиляційних систем, фільтрів повинні мати дозвіл МОЗ України на застосування.

Підлога в лабораторних приміщеннях має бути гладкою, легко митися, стійка до дії деззасобів, при цьому покриття не повинно бути слизьким. Лінолеумні покриття не повинні мати дефектів (щілини, тріщини, дірки, тощо). Шви листків лінолеуму, що прилягають один до одного, повинні бути ретельно пропаяні.

Бокси обладнують припливно-витяжною вентиляцією, в них подається стерильне повітря, що проходить через бактеріальні фільтри. Бокси та передбоксники обладнують ультрафіолетовими опромінювачами. Вимикачі їх повинні знаходитися поза боксом і передбоксником.

Приміщення лабораторій повинні бути забезпечені автоматичною пожежною сигналізацією, вогнегасниками, які розташовують в добре доступних місцях. Бокс забезпечують вогнегасником та азбестовою або вовняною ковдрою.

Для кращої роботи персоналу необхідно ввести раціональний режим праці та відпочинку. Цей захід передбачає скорочення тривалості робочої зміни, введення додаткових перерв, створення реабілітаційних кімнат або зон відпочинку.

До засобів індивідуального захисту відносять: фартухи спеціальні, рукавиці діелектричні, респіратор, окуляри захисні, спеціальне взуття.

Засоби захисту органів дихання  різні респіратори та протигази. Ці прилади забезпечують захист органів дихання за умов обмеженого вмісту шкідливих речовин та при вмісті кисню у повітрі не менше 18 %. Найширше застосування мають респіратори. Їх поділяють на протипилові, протигазові та універсальні. Вони складаються з маски (напівмаски) і фільтра. Протипилові респіратори захищають органи дихання від аерозолів.

Запобіжні пристроївикористовуються для попередження аварій і виходу з ладу окремих частин технологічного обладнання. Вони автоматично спрацьовують, коли виникає така загроза, і вимикають обладнання чи його вузол. Так, для захисту електроустановок від перенавантаження застосовують плавкі запобіжники; для попередження вибухів сосудів, котрі працюють під тиском, - запобіжні клапани [21].

Автоматичний контроль граничних значень технологічних параметрів, сигналізація, захист, управління різноманітними процесами і їх регулювання забезпечують надійну та безпечну експлуатацію установок, дають можливість виключити чи своєчасно попередити перегрів чи прогар апаратів, їх розрив при надлишковому тиску, витік продукту, утворення вибухонебезпечних концентрацій в апаратах та приміщеннях, розкладання речовин з вибухом чи утворенням пожежонебезпечних побічних продуктів та самозагораючих сполук.