Зміст
Вступ 3
I Розділ. Мотивація, як основний фактор залучення аудиторії 5
I.1 Загальна характеристика мотивації 5
I.2 Мотиваційний процес 11
I.3 Теорії мотивації 13
Теорія мотивації за А. Маслоу 13
1.4 Моделі мотивації 16
1.5 Особливості мотивації в Інтернет ресурсах 17
2.1 Номінація на різних мовних рівнях 24
2.2 Типи мовної та міжмовної номінації 27
2.3 Особливості номінації у назвах сайтів 29
2.4 Зумовленість вибору мотиваційної ознаки у процесі номінації назв сайтів. 33
Список літератури 45
Вступ
Дана робота присвячена дослідженню мотивації людини, номінації у мові та мотиваційним особливостям у назвах сайтів. Завдяки стрімкому розвитку Інтернет технологій кількість веб-сайтів стрімко зростає кожен день. Проте, для того, щоб сайт був популярним і відповідно мотивованим, дуже важливо створити таку назву сайту, яка б залучала людей і мотивувала їх час від часу знову відвідати його. У межах пропонованого дослідження сконцентруємо увагу на проблемі зумовленості вибору мотиваційної ознаки у процесі номінації назв веб-сайтів.
Теоретичною базою для роботи слугували роботи таких вчених, як О. І. Блінова, М. Д. Голєва, Л. Є. Азарова, Ф. І. Буслаева, В. А. Губанова, Д. А. Кікнадзе, І. Я. Несторенка, А. Маслова, С. Л. Рубінштейна, та інших.
Актуальність дослідження полягає у відсутності загальних принципів виявлення мотиваційних ознак та номінаційних особливостей назв веб-сайтів.
Об’єктом дослідження є назви сайтів, їхня структура та особливість.
Предметом дослідження є механізми мотивації та номінації у назвах сайтів.
Метою дослідження є виявлення мотиваційних ознак назв сайтів, котрі знаходяться у веб-просторі, а також порівняти їх популярність відносно їх номінаційним особливостям.
Матеріалом дослідження слугували назви сайтів в мережі Інтернет, отримані шляхом вибірки за різними сферами діяльності.
Новизна дослідження полягає у тому, що вперше зроблено спробу виявити мотиваційні ознаки у мотиваціях веб-сайтів.
При вирішенні поставлених у роботі завдань використовувалися наступні методи: емпіричний, метод системного аналізу.
Теоретична цінність роботи полягає у її частковому внеску в дослідження мотиваційних процесів у мові, номінаційних та мотиваційних ознак у назвах сайтів.
Практична цінність полягає у можливості використання роботи при написанні курсових та дипломних робіт. Також вона буде слугувати, як посібник для створення назв веб-сайтів.
Обсяг та структура дослідження. Робота містить 50 сторінок, складається з вступу, двох розділів і висновків. В кінці роботи поданих список використаної літератури.
У вступі розкрита актуальність даного дослідження, поданий стислий огляд критичних джерел, визначена новизна курсової роботи, сформульовані об’єкт, предмет, мета, завдання, методи, наукова новизна та практичне значення наукової роботи.
У першому розділі розкрито особливості мотивації людей, її загальна характеристика, процеси, моделі та теорії мотивації. Також представленні особливості мотивації в Інтернет ресурсах
У другому розділі розкрито особливості процесу номінації, види, засоби, які для цього використовуються. Описано відмінності між мовною та міжмовною номінаціями. Охарактеризовано їхній вплив на сам процес номінації. Розкрито особливості мотиваційної ознаки у процесі номінації веб-сайті із поданими прикладами.
У висновках стисло подаються результати даного дослідження.
I Розділ. Мотивація, як основний фактор залучення аудиторії
Загальна характеристика мотивації
В основу діяльністі завжди покладено певні мотиви. Мотиви — це те, заради чого виконується діяльність (наприклад, заради самоствердження, грошей тощо).
Поняття “мотив” (від лат. movere — рухати, штовхати) означає спонукання до діяльності, причину дій і вчинків. Мотиви можуть бути різні: інтерес до змісту і процесу діяльності, обов'язок перед суспільством, самоствердження.
Наприклад, вченого до наукової діяльності можуть спонукати такі мотиви:
самореалізація;
пізнавальний інтерес;
самоствердження;
матеріальні стимули (грошова винагорода);
соціальні мотиви (відповідальність, прагнення принести користь суспільству);
ідентифікація з кумиром.
Якщо людина прагне виконати певну діяльність, то можна сказати, що “в нього є мотивація”. Наприклад, якщо учень старанний у навчанні — у нього мотивація до навчання; у спортсмена, який прагне досягти високих результатів у спорті — високий рівень мотивації бути першим; бажання керівника всіх підпорядковувати свідчить про наявність високого рівня мотивації до влади.
Мотиви — це відносно стійкі прояви, атрибути особистості. Наприклад, стверджуючи, що певній людині притаманний пізнавальний мотив, ми маємо на увазі, що в багатьох ситуаціях у нього виявляється пізнавальна мотивація. Мотиви є відносно стійкими утвореннями особистості, проте мотивація включає в себе не тільки мотиви, а й ситуативні фактори (вплив різних людей, специфіка діяльності й ситуації). Такі ситуативні чинники, як складність завдання, вимоги керівництва, установки оточуючих людей, сильно впливають на мотивацію людини в деякий проміжок часу. Ситуативні чинники динамічні, вони легко змінюються, тому існують можливості впливати на них і на активність у цілому. Інтенсивність актуальної (чинної “тут і тепер”) мотивації складається з сили мотиву й інтенсивності ситуативних мотивацій (вимог та впливу інших людей, складності завдань)(мал. 1) [12].
Ситуативні фактори:
тяжкість завдання
Мотиви
особливості особистості
Актуальна мотивація
в даний момент часу
Мал. 1 Вплив мотивації на успіх людини
Поняття мотивації частіше всього використовують для позначення будь-якого збудника: мотиву, потреби, потягу, навіть стимулу, який впливає на людину та тварину [15, 61]. Останнє спостерігається в психофізіологічних дослідженнях Петра Мілнера. При цьому між мотивацією та мотивом, мотивацією та потребою, мотивацією та потягом нерідко ставлять знак рівності. Мотивація як поняття значно ширше по своєму змісту. В наш час можна виділити декілька найбільш стійких значень цього терміна. Так, під мотивацією розуміється процес виникнення на основі потреб мотиву [13]. Мотивація, — за теорією Д. А. Кікнадзе, — відбувається у сфері усвідомлення психічної діяльності людини. Одночасно з усвідомленням конкретної потреби усвідомлюються і інші потреби, пов'язані з даною потребою і дією її задоволення [13, 52]. Інакше кажучи, мотивація у Д. А. Кікнадзе являє собою етап утворення мотиву з потреби. Він повністю контролюється свідомістю і пов'язаний з вольовим актом. Іноді цей етап називають етапом боротьби мотивів. Однак, як цілком справедливо зауважує Д. А. Кікнадзе, це лише боротьба потреб, яка породжує мотив.
Але зводити мотивацію тільки до боротьби потреб або мотивів помилково. У літературі терміном "мотивація" частіше позначають не момент становлення мотиву, а систему мотивів, їх сукупність, структуру. Таке розуміння мотивації більш точно відображає значення цього терміна. Воно частіше зустрічається в роботах не тільки зарубіжних, але і радянських психологів (Якобсон П. М., Телегіна Е. Д., Матюхіна М. В., Асієв В. Г., Симонов П. В. та інші).
Так, Е. Д. Телегіна вважає, що при здійсненні будь-якої діяльності, при протіканні будь-якого психічного процесу завжди має місце певна сукупність мотивів. Ця сукупність являє собою ієрархічну структуру рухомих сил поведінки особистості. Вона пов'язана, з одного боку, зі структурою особистості, з іншого — зі специфікою конкретної ситуації [23, 46].
У літературі підкреслюються і інші характерні риси і властивості мотивації. Так, С. Л. Рубенштейн у мотивації бачить детермінацію [21]. Ф. Джордж під мотивацією розуміє метод, за допомогою якого відбираються способи поведінки з безлічі можливих [11]. Або мотивація — це "співвіднесення цілей навчання з потребами..." [14, 43]. А. К. Маркова терміном "мотивація" позначає складну систему відносин, спонукань, мотивів, потреб, інтересів, ідеалів, прагнень, які визначають спрямованість активності людини [17, 3].
П. М. Якобсон відзначає той факт, що поняття мотивації використовується як мотивація конкретних форм поведінки (у вузькому сенсі), як сукупність тих психологічних моментів, які визначають поведінку людини в цілому (в широкому сенсі) [28, 228-229].
Потреби — це те, що формується і знаходиться всередині людини, воно загальне для всіх індивідів, але в той же час має певний індивідуальний прояв у кожної людини. Нарешті, це те, від чого людина прагне звільнитися, оскільки, поки потреба існує, вона дає про себе знати і “вимагає” свого усунення [2, 109]. Люди по-різному можуть намагатися усувати потреби, задовольняти їх, пригнічувати або не реагувати на них. Потреби можуть виникати як усвідомлено, так і не усвідомлено. При цьому, не всі потреби усвідомлюються і усвідомлено усуваються. Якщо потреба не усунена, то це не припускає, що вона усунена назавжди. Більшість потреб періодично поновлюється, хоча при цьому вони можуть міняти форму свого конкретного прояву.
Поведінка людини звичайно визначається не одним мотивом, а їх сукупністю, в якій мотиви можуть знаходитися в певному відношенні один до одного по ступеню їх дії на поведінку людини. Тому мотиваційна структура людини може розглядатися як основа здійснення ним визначених дій. Мотиваційна структура людини володіє певною стабільністю. Проте вона може мінятися, зокрема, свідомо в процесі виховання людини, його освіти.
Мотивування — це процес дії на людину, який спонукає його до певний дій за допомогою пробудження певних мотивів. Мотивування складає серцевину і основу управління людиною. Ефективність управління в дуже великому ступені залежить від того, наскільки успішно здійснюється процес мотивування.
Залежно від того, що переслідує мотивування, які задачі воно вирішує, можна виділити два основні типи мотивування. Перший тип полягає в тому, що шляхом зовнішніх дій викликаються дії певних мотивів, які спонукають людину здійснювати певні дії, що приводять до бажаного для мотивуючого суб’єкта результату. При даному типі мотивування треба добре знати те, які мотиви можуть спонукати людину до бажаних дій, і те, як викликати ці мотиви. Цей тип мотивування багато в чому нагадує варіант торгової операції: “Я даю тобі, що ти хочеш, а ти даєш мені, що я хочу”. Якщо біля двох сторін не опиняється точок взаємодії, то і процес мотивування не зможе відбутися.
Другий тип мотивування своєю основною задачею має формування певної мотивації структури людини. В цьому випадку основна увага звертається на те, щоб розвинути і усилити бажані для суб’єкта мотивування мотиви дій людини і, навпаки, ослабити ті мотиви, які заважають ефективному управлінню людиною. Цей тип мотивування носить характер виховної і освітньої роботи і часто не пов'язаний з якимись конкретними діями або результатами, які очікується одержати від людини у вигляді підсумку його діяльності. Другий тип мотивування вимагає набагато більших зусиль, знань та здібностей для його здійснення. Проте і його результати в цілому істотно перевершують результати першого типу мотивування.
Стимули виконують роль важелів дії або носіїв “роздратування”, що викликають дію певних мотивів. Стимулами можуть виступати окремі предмети, дії інших людей, обіцянки, носії зобов’язань і можливостей. Людина реагує на багато стимулів не обов’язково свідомо. На окремі стимули його реакція навіть може не піддаватися свідомому контролю.
Реакція на конкретні стимули не однакова у різних людей. Тому самі по собі стимули не мають абсолютного значення або значення, якщо люди не реагують на них. Наприклад, в умовах розвалу грошової системи, коли практично нічого неможливе купити за гроші, заробітна платня і грошові знаки в цілому втрачають свою роль стимулів та можуть бути дуже обмежено використані в управлінні людьми.
Процес використання різних стимулів для мотивування людей називається процесом стимулювання. Стимулювання має різні форми. В практиці управління однією з найпоширеніших його форм є матеріальне стимулювання. Роль даного процесу стимулювання виключно велика. Проте, дуже важливо враховувати ситуацію, в якій матеріальне стимулювання здійснюється, і прагнути уникати перебільшення його можливостей, оскільки людина має дуже складну і не однозначну систему потреб, інтересів, пріоритетів і цілей.
Стимулювання принципово відрізняється від мотивування. Суть цієї відмінності полягає в тому, що стимулювання — це один із засобів, за допомогою якого може здійснюватися мотивування. Якщо подивитися, на що в діяльності людини надає дію мотивація, то з’ясується, що це наступні характеристики діяльності:
зусилля;
старання;
наполегливість;
сумлінність;
спрямованість.
Третя характеристика діяльності, на яку впливає мотивація, полягає в наполегливості продовжувати і розвивати почату справу. Це дуже важлива характеристика діяльності, оскільки часто зустрічаються люди, які швидко втрачають інтерес до початої справи. І, навіть, якщо вони мали дуже добрі результати діяльності на початку, втрата інтересу і відсутність наполегливості може привести до того, що вони скоротять зусилля і стануть менше старатися, виконуючи свою роль на більш низькому рівні в порівнянні з їх можливостями. Відсутність наполегливості позначається також негативно на доведенні справи до кінця.
Сказане дозволяє уточнити поняття мотивації як сукупності сил, що спонукають людину здійснювати діяльність з витратою певних зусиль, на певному рівні старання і сумлінності, з певним ступенем наполегливості, у напрямі досягнення певної мети. Одним з мало розроблених аспектів теорії мотивації є питання про співвідношення “внутрішньої мотивації” і “зовнішньої мотивації”. Суть проблеми полягає в тому, що діяльність людини знаходиться під впливом як мотивів, які виникають при замкнутій взаємодії людини і задачі, так і мотивів, що виникають при відкритій взаємодії людини і задачі, коли об’єкт зовнішнього середовища викликає мотиви, що спонукають людину до рішення задачі.
У першому випадку мотивацію умовно можна назвати “внутрішньою”, так як мотиви породжує сама людина, стикаючись із задачею. Вони виникають усередині людини. Прикладом такого роду мотивації можуть бути прагнення до досягнення, прагнення до завершення роботи, прагнення до пізнання, бажання подолати страх і т.п.
Насправді не існує чіткого розмежування “внутрішньої” і “зовнішньої” мотивації. Ряд мотивів в одних ситуаціях може бути породжений “внутрішньою” мотивацією, а в інших — “зовнішньою”. Може бути і так, що мотив одночасно породжений обома системами мотивації.