50. Концепція стилів Дмитра Чижевського

Стиль — категорія багатозначна. Можна говорити про стиль доби, літературної школи, течії, жанру, письменника.

Стиль доби це норми, мовні еталони, характерні для письменства відповідного конкретно-історичного періоду. В основі періодизації повинен бути естетико-стильовий підхід. Такий запропонував Дмитро Чижевський:

1. Стара народна словесність (фольклор).

2. Доба монументального стилю.

3. Доба орнаментального стилю.

4. Переходова доба.

5. Ренесанс та реформація.

6. Бароко.

7. Класицизм.

8. Романтика.

9. Реалізм.

10. Символізм.

Звичайно, Д. Чижевський ніколи не виключав наявності схем та умовностей, коли йдеться про поділи,. Назвавши, наприклад, в історичному відрізку між X і початком XX ст. дев’ять літературних епох (стилів), він запрошує до сприйняття їх як «до деякої міри схематизованої абстракції»

Ще хисткіше, мабуть, почувався Д. Чижевський, коли йому доводилося «прописати» якогось письменника тільки до «такого», а не «такого» стилю, і тут, мабуть, цілковиту рацію мав Ю. Шерех, що жоден із «великих» письменників не може належати до якогось певного стилю навіть із тієї простої причини, що він справді великий. Зараховуючи того чи того письменника до певного стилю, Д. Чижевський основну увагу звертає на тип чи характер його образного мислення. Звичайно, світоглядних основ творчості він теж не ігнорує, але бачить їх не в «класовому походженні» його чи в принагідно виголошених деклараціях, а в художній тканині твору, як вияв у ній авторської філософії.

Д. Чижевський — «жива людина», і вимагати від нього «дерев’яної об’єктивності» в характеристиці художньої філософії кожного стилю й кожного письменника було б цілковитим абсурдом. Є в Чижевського свої «симпатії» й «антипатії», до окремих епох та постатей він ставиться по різному

Чижевський про бароко: З намаганнями схвилювати, занепокоїти, вразити людину Чижевський пов'язує й iншi стилiстичнi риси Бароко: принцип сполучення протилежного, з'єднання антитез, гра з ними; любов до перебiльшення, до гiпербол; пристрасть до чогось незвичайного, чудернацького, оригiнального; прагнення до всеохопностi, до універсальності. Таким чином, ми пiдходимо до ще однiєї важливої проблеми про яку одним з перших заговорив Дмитро Чижевський - це проблема "людини Бароко" в українському духовному житті. Аналiзуючи культурнi надбання цiєї доби, вчений приходить до висновку, що "людина Бароко" - "об'єднує i творчi сили доби Бароко i той характер прийняття культурних вартостей, що людям цiєї доби властивий"

51. Жанр передмови в українській бароковій літературі.

Передмова - текст, що передує викладу основного матеріалу і дозволяє краще ознайомитися з виданням (твором). Барокова книга відображає в собі прикметну тенденцію до синтезу різних видів мистецтва й форм культуротворчої діяльности. Крім основного тексту, вона майже неодмінно містить гравюри, вірші-епіграми, передмови-посвяти й передмови до читачів, марґінальні примітки, коментарі, довідники й покажчики.

У передмовах автор прагнув ввести читача у світ висловлених у книжці думок, допомогти зрозуміти і засвоїти їх. Хоча передмови складались в основному до культових книг, вони були цілком світським жанром. Нудьга зауважує, що сорок відсот- ків збережених книжок мають передмови. Цілком можливо, що передмова була обов'язко- вим компонентом кожного видання Це ще одне свідчення «світськості» жанру: переднє слово відо- бражало «тимчасовий» погляд на зміст книжки, котрий, очевидно, міг ставати небажаним зі зміною епохи.