6. Взаємозв’язок норм права та правовідносин.

Норма права і правовідносини взаємозалежні. Відомо, що право може діяти лише тоді, коли визначеним подіям або діям надається характер юридично значущих фактів (актів), що ставлять людей у ста­новище сторін правовідносин, наділених взаємозалежними суб'єктив­ними правами і юридичними обов'язками.

Взаємозв'язок норми права і правовідносин виражається в такому:

1. Правовідносини виникають і функціонують на основі норм права. Обумовленість змісту правовідносин нормами права аж ніяк не означає, що всі види правовідносин можуть виникати і розвиватися лише при наявності відповідних норм права. Норми права найчастіше встановлюють лише окремі принципи правового регулювання, які як ніби окреслюють певні рамки правовідносин. Це найбільш характер­но для приватноправового регулювання (цивільно-правові відносини), де діє принцип «Дозволено усе, що не заборонено законом і не супе­речить міжнародним стандартам прав людини».

Нерідкі випадки (особливо в правових системах англо-американського типу), коли норми права є наслідком правових відносин, які ви­никли в результаті індивідуальних рішень у судах, адміністративних органах. Тут шлях до норми права проходить від фактичних відносин до конкретних правових відносин, а потім до формулювання держа­вою норми права загального характеру.

Як правило, правовідносини:

а) виникають, припиняються або змінюються на основі норм права (повна детермінованість, тобто причинна зумовленість правовідносин нормами права);

б) допускаються нормами права (часткова детермінованість). В ос­танньому випадку зміст правовідносин визначається незалежними від правових норм «детермінантами», насамперед договором суб'єктів майбутніх правовідносин.

2. Правовідносини є формою реалізації норми права, впровадженням її в життя, нормою права в дії.

За характером зв'язку між нормою права і правовідносинами мож­на судити про дійсну реалізацію прагнень, домагань людей. Точніше, за самим фактом виникнення або не виникнення правових відносин можна робити висновок, чи відповідають правила, запропоновані нор­мою права, їх інтересам. Якщо норма права суперечить їх домаган­ням, люди не встановлюватимуть правові відносини відповідно до неї. З встановленням правових відносин їх сторонами реалізація права не закінчується, а тільки починається.

3. Норма права і правовідносини — неодмінні складові елементи механізму правового регулювання.

Їх єдність виражає союз самостійних, відносно вільних юридичних явищ, їх взаємодію, а не породження одного юридичного явища іншим. Поняття права не можна зводити до сукупності правовідно­син — правовідносини виступають лише як складова частина механізму правового регулювання, як складний правовий засіб правової си­стеми суспільства, формований усіма можливими способами: норма­ми закону і підзаконного нормативного акта, нормативного договору, правового звичаю, корпоративними нормами та ін.

4. Норма права містить у собі модель фактичних відносин та їх форми — правовідносин.

Якщо звернутися до аналізу структури норми права, то можна по­бачити, що гіпотеза вказує на умови виникнення правовідносин, дис­позиція — на права і обов'язки, а санкція — на можливі наслідки не­додержання норми і правовідносин, що виникають на її підставі.

Покажемо це на схемі:

Гіпотеза	Диспозиція	Санкція
Юридичний факт. Суб’єкти правовідносин.	Правовідносини (суб’єктивні юридичні права, суб’єктивні юридичні обов’язки, повноваження)	Наслідки невиконання обов’язків учасниками правовідносин. Юридична відповідальність

15