1. Поняття та структура правовідносин.

Правовідносини (англ. legal relation) — урегульовані нормами права і забезпечувані державою вольові суспільні відносини, що виражають­ся в конкретному зв'язку між правомочними і зобов'язаними суб'єк­тами.

(Простіше, правовідносини – це поєднання фактичних суспільних відносин і юридичних норм, тому розрізняють їх фактичний і юридичний зміст).

Ознаки правовідносин:

1. Є різновидом суспільних відносин, соціальним зв'язком. Право­відносини складаються між людьми чи колективами як суб'єктами права з приводу соціального блага або забезпечення яких-небудь інтересів. Не може бути правовідносин із тваринами, рослинами, предметами. Відносини з ними є, але не за допомогою права. За негуманне відно­шення до собаки людина відповідає не перед собакою, а перед орга­нами, що стоять на сторожі захисту тварин.

2. Є ідеологічними відносинами — результатом свідомої діяльності (поведінки) людей. Правовідносини не виникають, не проходячи че­рез свідомість людей: норми права не можуть вплинути на людину, її поведінку, поки вони не будуть усвідомлені людьми, не стануть їх правосвідомістю.

3. Є вольовими відносинами — у них втілюються:

а) воля (інтерес) суспільства і держави, оскільки правовідносини виникають на основі правових норм;

б) воля (інтерес) учасників правовідносин, оскільки вони пов'язані предметом інтересу, досягненням його результату.

4. Виникають, змінюються, припиняються, як правило, на основі норм права у разі настання передбачених нормою фактів. Правовідноси­ни виступають як складний засіб реалізації норм права, тобто: норми права втілюються у правовідносинах, відбувається їх індивідуалізація стосовно суб'єктів і реальних ситуацій. У нормах права уже закладені правовідносини, але в абстрактній формі.

5. Мають, як правило, двосторонній характер і слугують особливою формою зв'язку взаємообумовлених (корелятивних) прав і обов'язків, що закріплені в правових нормах. Одна сторона має суворо визначені суб'єк­тивні права (правомочна сторона), на іншу покладені відповідні юридичні обов'язки (зобов'язана сторона). Повноваження — прерогатива державних органів і посадових осіб. Юридична відповідаль­ність — елемент похідного, вторинного характеру, що вступає в дію в охо­ронних правовідносинах у разі вчиненого правопорушення. Основний зміст правовідносин — суб'єктивне право і юридичний обов'язок.

Не може бути правовідносин, заснованих лише на правах або лише на обов'язках. Правам однієї сторони відповідають обов'язки іншої. Наприклад, одна сторона — кредитор — має право на одержання боргу, а інша — боржник — обов'язок повернути його. У деяких пра­вовідносинах кожна сторона має і права й обов'язки (фізичні особи), правомочності і відповідальність (посадові особи).

6. Охороняються державою, забезпечуються заходами державного впливу аж до примусу. У більшості випадків суб'єктивні права і юри­дичні обов'язки здійснюються без застосування примусових заходів. У разі потреби зацікавлена сторона може звернутися в компетентний державний орган, що виносить рішення (акт застосування права) з чіт­ким визначенням прав і обов'язків сторін. Можливість державного примусу створює режим соціальної захищеності, безпеки, законності.

Система (організованість) правовідносин розкриваються через їх структуру.

Структура правовідносин (англ. structure of legal relation) — основні елементи правовідносин (суб'єкти) і доцільний спосіб зв'язку між ними з приводу соціального блага або забезпечення публічних і при­ватних інтересів на основі суб'єктивних прав, юридичних обов'язків, повноважень і юридичної відповідальності.

Правовідносини — ло­гічно пов'язана конструкція всіх елементів, де головними полюсами зв'язку є їх суб'єкти, що реалізують юридичні права, юридичні обов'я­зки, повноваження і юридичну відповідальність заради досягнення результату цього зв'язку.

Отже, термін «структура» вбирає в себе елементний склад правовідно­син і правові зв'язки між ними, тобто власне відносини між суб'єктами.

Структура правовідносин:

1. Юридичний факт – підстава виникнення, зміни і припинення правовідносин.

2. Суб’єкти – сукупність осіб, що беруть участь у правовідносинах: правомочна сторона і зобов’язана сторона.

3. Юридичний зміст – суб’єктивне право(а також законний інтерес) , юридичний обов’язок, юридична відповідальність.

4. Об’єкт – те, з приводу чого виникає і здійснюється діяльність суб’єктів правовідносин.

Структура змісту правовідносин — спосіб взаємного зв'язку, що виникає на основі суб'єктивних прав, обов'язків, повноважень, відпо­відальності з приводу домагання чогось, тобто це юридичне взаємне положення суб'єктів, яке визначає, формує їх поведінку через корес­пондуючі один одному права і обов'язки заради задоволення їх інте­ресів.

Право створює всеосяжний інститут прав і обов'язків:

• основних (контролюють поведінку і взаємовідносини людей, розмежовують правомірні і неправомірні вчинки), що існують до пра­вопорушення;

• додаткових (право на судовий захист і відповідні обов'язки процесуального характеру), що виникають після правопорушення і пов'язані з приведенням у дію правового механізму потерпілою сто­роною для здійснення своїх вимог.

Розглянемо суб'єктивне право і юридичний обов'язок у порівнянні:

Суб'єктивне право (англ. juridical right)	Юридичний обов'язок (англ. juridical obligation/duty)
— вид і міра можливої (або дозво­леної) поведінки суб'єкта права, встановлена юридичними нормами для задоволення інтересів правомоч­ної особи і забезпечувана держа­вою	— вид і міра належної (або необ­хідної) поведінки суб'єкта права, встановлена юридичними нормами для задоволення інтересів правомоч­ної особи і забезпечувана державою
Носій суб'єктивного права — правомочний	Носій юридичного обов'язку — правозобов'язаний

Під суб'єктивним правом («має право») розуміється можливість індивіда домагатися володіння і користування благом, адекватним змісту суб'єктивного права, заради якого право людини й існує. Під юридичним обов'язком розуміється вимога робити якісь дії.

Ознаки суб'єктивного права

1) можливість певної поведінки;

2) можливість, що належить су­б'єкту права — правомочному;

3) надається з метою задоволення інтересів правомочного;

4) існує у правовідносинах;

5) є мірою можливої поведінки, порушення якої є зловживання пра­вом;

6) існує лише відповідно до юри­дичного обов'язку;

7) встановлюється юридичними нормами;

8)забезпечується (гарантується) державою.

Елементами суб'єктивного права є:

1) право на здійснення певних: дій (право на власні дії);

2) право вимоги від зобов'язаної особи здійснити певні дії (право на чужі дії);

3) право звертатися до держави за захистом поруше­ного права (право на дії держави).

Ознаки юридичного обов'язку

1) необхідність (повинність) пев­ної поведінки;

2) обов'язок, що належить суб'єк­ту права — правозобов'язаному;

3) покладається з метою задово­лення інтересів правомочної особи;

4) існує у правовідносинах;

5) є мірою належної поведінки — виражає імператив, тобто повин­ність;

6) існує лише відповідно до суб'єктивного права;

7) встановлюється юридичними нормами;

8)забезпечується (гарантується) державою.

Структуру юридичного обов'язку складають такі

елементи:

1) необхідність здійснення або утримання від певних дій;

2) необхідність виконання вимог уповноваженої сто­рони;

3) необхідність нести юридичну відповідальність у разі невиконання або неналежного виконання покладе­них зобов'язань.

Суб'єктивне право та юридичний обов'язок об'єднує те, що вони:

а) випливають з норм права;

б) забезпечуються державою;

в) існують у певних межах — це завжди міра поведі­нки.

Під суб'єктивним правом («має право») розуміється можливість індивіда домагатися володіння і користування благом, адекватним змісту суб'єктивного права, заради якого право людини й існує. Під юридичним обов'язком розуміється вимога робити якісь дії.