48. Майстерне розкриття жіночої психології (Галя і Христя).

Ідеєю шукання правди освітлені в романі також образи молодих жінок Христі й Галі.Сирота змалку, Христя, вийшовши заміж за Грицька, відчула радість праці на себе, спокій родинного затишку. На відміну від черствого чоловіка вона переймається стра­жданнями інших людей. Усім серцем сприймає Христя схвильовані слова Чіпки про бідняцьку недолю. І побачила в уяві Мотриного сина не гультіпакою та волоцюгою, як усі його взивали, зрозуміла, що лихо зламало добру лю­дину: «У Чіпки й серце добріше, й душа чистіша... А що він п'є?.. То його лихо п'є... недаром він хвалився ним!..» — так зіставляє вона Грицька й Чіпку, правильно розу­міючи причини його безталання.Якось Христя висловила Грицькові наболілі думки про неправду, яка всюди панує, а чоловік одразу ж знайшов виправдання кривді, прикрившись егоїстичною формулою: «Своя сорочка ближче до тіла».Після тієї розмови Христя різко змінилася. Де й по­ділися щебетання веселе, усмішка щаслива! Не залишають молодицю болючі роздуми про правду і кривду, так схви­льовано й гостро висловлені Чіпкою. Христі гірко і сумно, що «добрий» Грицько ніколи не порушував таких пи­тань. Більше того, вона вже відчула, що її чоловік може правду сам обійти, може легко змиритися з неправдою.Важкі будні селянського життя, щоденні хатні турботи, догляд за малими дітьми втягують Христю в звичайне для мільйонів трудящих жінок річище, проте серце її завжди було чуйним до людського горя.

Образ Галі розкривається в інтимно-побутовому пла­ні. Ця красуня, «польова царівна», що зачарувала Чіпку з першої зустрічі й потім стала його дружиною, зросла в умовах злодійської

47.Образи антиподи (Чіпка та Грицько). Контраст — один із засобів розкриття хар-ру.

Характери головних персонажів, скажімо Чіпки і Грицька, розкриваються за принципом контрасту. Є щось спільне в долі Чіпки і Максима (обидва, загинули марно для громадянства), проте впадає в око й різка відмінність у їхньому бунтарстві. Ідея правди об'єднує образи Чіпки, Мотрі, Христі, Галі, але сама правда розуміється ними неоднаково. Найголовніше ж у тому, що трудівники пе­реконливо протиставлені гнобителям та їхнім прислуж­никам.

Визначним досягненням романістів є створення узагальненого образу селянства, що поступово звільняється від рабської залежності, що дедалі наполегливіше, рішу­чіше заявляє про право жити по-людському. Так, гнівним гомоном кріпаків, які зібралися біля шинку в зв'язку з чутками про необхідність ще два роки працювати на по­міщика, передається і зрозуміле обурення людей кріпос­ницьким характером реформи, і одвічна ненависть тру­дівників до експлуататорів. Важливу ідейну функцію ви­конують у романі епізоди, пов'язані з викриттям парази­тизму дворянства, хабарництва і крутійства чиновників, механіки виборів до земства тощо.

Пейзажі у творі подаються і як тло дії, і як засіб індивідуалізації персонажів. Описи природи, як правило, гармонують з настроями чи роздумами героїв. Так, на тлі весняного поля відбувається перша зустріч Чіпки з Галею, а світлий настрій, навіяний пейзажем, допомагає глибше відчути почуття парубка й дівчини. Картина ж похмурого дощового дня відповідає смутку Чіпки, боляче враженого трагічною таємницею свого батька, розкритою дідом Уласом. Через опис природи правдиво передано горе Мотрі, її трагічну мужність припинити злочини сива. Холодної зимової ночі виходить з хати стара мати з дівчинкою, що прибігла шукати рятунку від убивць. Страшна дорога Мотрі до волості освітлена кривавою загравою запаленої на хуторі хати та диким валуванням собак.

Донесенню авторського задуму також допомагають позасюжетні підступи — різноманітні за своїм характером і призначенням (ліричні, публіцистичні, сатиричні, філо­софські). Так, характеристика паразитизму панів Поль­ських яскраво відтінюється нищівною сатирично-публіци­стичною оцінкою ненажерливої, зголоднілої шляхти, ко­тра, мов сарана, накинулась на українське селянство: «Звикши підбирати крихти з панського столу, вилизувати тарілки після смачних панських страв, вона передала й потомкам нахлібницькі звичаї й страшенну жагу до всього смачного, солодкого».

Отже, автори роману майстерно скомпонували, поєднали різнорідний матеріал, втілили злободенну соціальну тему в повнокровні реалістичні образи й картини