
- •Політика навколо шляхів розвитку української літератури 70 -90-х рр. XIX ст.
- •2. Розвиток літературознавства, журналістики у 70 -90-х рр. XIX ст.
- •Здобутки української прози 70 -90-х рр. XIX ст.
- •Жанрове й стильове багатство прози 70 -90-х рр. XIX ст.
- •Тематичне багатство прози 70 -90-х рр. XIX ст.
- •Естетична стратегія, пафос поезій 70 -90-х рр. XIX ст.
- •Тематичне багатство, жанровий репертуар лірики 70 -90-х рр. XIX ст.
- •Образ України як провідний мотив у ліриці 70 -90-х рр. XIX ст.
- •Надбання української драматургії 70 -90-х рр. XIX ст.
- •Жанрова й тематична різноманітність української драматургії 70 -90-х рр. XIX ст. Корифеї українського театрального мистецтва.
- •Становлення і розвиток української драматургії і театру 70 -90-х рр. XIX ст. ( м. Кропивницький, і. Карпенко-Карий, м.Старицький)
- •12. Драматургія м. Кропивницького в контексті здобутків цього роду літератури 70 -90-х рр. XIX ст..
- •Драматургія і.Франка в контексті здобутків цього роду літератури 70 -90-х рр. XIX ст.
- •Драматургія м.Старицького в контексті розвитку цього роду літератури 70 -90-х рр. XIX ст.
- •Значення творчості м.Старицького для розвитку української літератури і театру.
- •Тематичне й жанрове багатство драматургії і. Карпенка-Карого.
- •Драма т. Зінківського “Сумління”. Основний конфлікт твору, роль прийому сну, символіка назви твору.
- •Соціальна комедія і. Карпенка-Карого “Хазяїн” – сатира на “стягання заради стягання без жодної мети”.
- •Образ Терентія Пузиря (комедія і. Карпенка-Карого “Хазяїн”).
- •Основний конфлікт драми і. Карпенка-Карого “Хазяїн”.
- •21. Класові суперечності на селі ( “Глитай, або ж Павук” м. Кропивницького.)
- •Історія кохання панича з простою селянською дівчиною – основний конфлікт драми м. Старицького “Не судилось”.
- •24. Селянська маса й народна мораль у драмі і. Франка “Украдене щастя”.
- •Огляд творчої спадщини т. Зінківського (байкарська, прозова, драматургічна)
- •29. Байкарська спадщина т. Зінківського, збірка м. Цупкого (“Два півні”, “Драбина”, “Спілка”).
- •Збірка і.Франка “з вершин і низин” найвидатніше досягнення поезії 70 -90-х рр. XIX ст. Циклізація віршів у збірці.
- •Громадянська лірика і.Франка (“Каменярі”, “Вічний революціонер”, “Гримить”).
- •Інтимна лірика і.Франка “Зів’яле листя”.
- •Поемний жанр у творчості і.Франка (“Панські жарти”, “Іван Вишенський”, “Мойсей”).
- •Вирва в національне відродження й розквіт України (поема і.Франка “Мойсей”).
- •Алегоричність образу Мойсея (і.Франко “Мойсей”).
- •Мотиви лірики я. Щоголева. Збірки “Ворскла”, “Слобожанщина”.
- •Основні мотиви лірики п.Грабовського.
- •43 Історія написання й видання роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».
- •48.Майстерне розкриття жіночої психології (Галя, Христя) у романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
- •47.Образи-антиподи (Чіпка та Грицько). Контраст – із засобів розкриття характеру (роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»)
- •49.Трагізм жіночої долі (Оришка, Мотря) у романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
- •42.Поетична й прозова спадщина м.Старицького.
- •46.Проблема «пропащої сили» та їх вирішення у романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
- •44.Сюжетно-композиційні особливості роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
- •45.Історичні виміри зображення дійсності в романі «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»
- •40. Образи представників трудящих у поезії п. Грабовського („Швачка”, „Трудівниця”, „Робітникові”)
- •41.Художнє осмислення тяжкої долі жінки у поезії Грабовського „Швачка”, „Трудівниця”, „До н.К.С.”.
- •43. Історія написання й видання роману „Хіба ревуть воли. Як ясла повні?”
- •45.Історичні виміри зображення дійсності в романі „Хіба ревуть воли, як ясла повні?”
- •46. Проблема « пропащої сили» та їх вирішення у романі «х…».
- •48. Майстерне розкриття жіночої психології (Галя і Христя).
- •47.Образи антиподи (Чіпка та Грицько). Контраст — один із засобів розкриття хар-ру.
- •49. Трагізм жіночої долі(Мотря, Оришка)….
- •50. Роман «Повія»…..
- •51,52. «Лихі люди….»
- •53/ 54. «Борислав сміється».
- •58/59/60. «Кайдашева сім’я».
43 Історія написання й видання роману «Хіба ревуть воли, як ясла повні?».
Все починалося як нарис «Подоріжжя від Полтави до Гадячого», написаний Панасом Мирним у 1871 році на основі спостережень і спогадів від недавньої подорожі письменника по Полтавщині. Під час подорожі хлопчик-візник розповів письменникові про Василя Гнидку, який вирізав сім'ю заможного козака і був засуджений до каторги. У волосних паперах знайшлося цьому підтвердження. Однак ця історія привернула увагу Панаса Яковича не лише своїм гострим драматизмом, але й тим, що селяни, здається, мають краплю співчуття до злочинця, запального, але зневіреного у своїй долі, якого особисті та суспільні обставини допровадили до такого страшного вчинку.
Спостережливість письменника, вдумливість дослідника людського життя спонукала Панаса Мирного замислитись над причинами, які мирного працьовитого хлібороба здатні перетворити на розбійника, на свавільного харцизу. 1872 року з'являється повість «Чіпка», написана на основі почутої кримінальної історії, у якій ідеться про трагедію Чіпки Вареника, правдошукача і бунтаря, який метою виправдовував засоби, тобто шукав «правди» що далі, то неправеднішими шляхами, аж поки та правда не загрузла в безчинствах та не захлинулася кров'ю.
Цього ж року повість отримала схвалення Івана Білика, який побачив у ній зародок майбутнього широкого епічного полотна на теми суспільного життя тієї доби, із актуальною, глибокою соціальною проблематикою. Панас Мирний враховує побажання та зауваження критика щодо поглиблення художнього дослідження дійсності, розширення соціального тла: на сторінках рукопису з'являється сцена селянського бунту. Білик пропонує співавторство і приєднується до літературної праці. Прагненням до уважного соціально-психологічного дослідження ситуації продиктоване введення до твору історії села Піски, екскурсів у минуле, лінії панів польських, закріпачення села. Це вже були ознаки романного жанру.
Наступна доповнена версія твору була покликана мотивувати суперечливість і плутаність натури Чіпки, який після щасливого шлюбу з Галею вернувся до розбишацького життя, щоб знов-таки наголосити на соціально-психологічній причинності його «слизької стежки»: земська реформа, вибори Чіпки, кривда, заподіяна громадою — йому, чоловікові, який тільки-но почувся господарем і прагнув іншого життя...
Остаточна редакція, зроблена 1875 року,— це вже був багатогранний епічний твір, збудований довкола трагічної історії Чіпчиного мимовільного самознищення, мотивованого рядом соціально-психологічних факторів, сповнений болісних роздумів про сутність людського життя, про шляхи до правди, справедливості, щастя. Поява роману «Коли ревуть воли, як ясла повні?» постановкою проблематики, заявленої вже у назві, глибиною аналізу, всім художнім ладом твору засвідчила талант Мирного-романіста, масштабність мислення його порадника — брата і відомого критика та громадського діяча Івана Білика, а також плідність їх співпраці, що дала українській літературі серйозний, вдумливий, справді епічний твір.