18. Образ Терентія Пузиря (комедія і. Карпенка-Карого “Хазяїн”).

Комедія «Хазяїн» була написана І900 року. Є підстави вважати, що І. Карпенііо-Карий упродовж десяти років виношував задум цієї п'єси, спостері­гаючи життя і шліфуючи кожний образ. Отже, перед нами в п'єсі постають типові образи того часу. «Хазяїн» — це слово на Україні завжди викликало повагу. Пузир, головний герой п'єси Карпенка-Карого, — це теж Хазяїн, багатій, в якого стільки землі, що її можна об'їхати лише за три дні. «І тільки на третій день, надвечір почалась земля Гаврила Афанасійовича Чобота». Як же досяг такого багатства Терентій Гаврилович? Це ми бачимо з розпові­ді його жінки: «Ми були так собі хазяїни, з середнім достатком, а тепер — де воно й набралось? Правда, тридцять п'ять літ працювали, сильно працюва­ли... Школи не знали, що можна, а чого не можна; аби бариш, то все можна!» Ось і замислююсь над цими словами. Тридцять п'ять років щоденної, важ­кої, невсипущої праці. Недоїдали, недосипали, самі працювали і людям спуску не давали. Не було у хазяїна гарного халата, одягу, не читав він твори Котля­ревського. Ось тут і виникає думка: «А чи була хоч одна вільна хвилина у господаря?» Ні! Земля кликала його, господарство вимагало догляду. Навіть тяжко хворий Пузир каже своїй дочці: «Поки не зроблю всіх розпорядків по хазяйству, то ще гірше тривожусь...» Охайність у веденні господарства, працелюбність, любов до землі -—це риси, які характеризують Терентія Гавриловича. СІ таких справжніх господарів на Україні було багато. їх працю не оцінили. Пізніше їм повісили ярлик «куркулі». І розстрілювали... І гнали на Соловки... Така доля була у справжніх господарів. Ось такі мої думки. Як би до цього поставився драматург Карпенко-Карий? Думаю, що позитивно, бо свій твір він назвав комедією. ї в ньому він сміється не з Пузиря, а з окремих його рис, таких як жадібність, скупість. Він чітко сформулював свій задум: «Хазяїн — це зла сатира на чоловічу любов до етяжання без жодної іншої мети. Стяжання для стяжання». І я з ним згоден, бо і сам засуджую ці риси мільйонера Пузиря. Жадібність загубила його. Гне тому, що він погнався за гускою, а тому, що він не побачив, як пройшло життя, як зістарілась його дружина, якій він жаліє дати коней, щоб поїхати до церкви. Він іде на злочин, приховуючи у себе 12 тисяч овець. І все це через бариш, через прибуток. Багач не може зупинитися. І тут спадає на думку вислів з народної мудрості: «Де є такий багач, щоб не хотів більше, як має».

18. Основний конфлікт драми і. Карпенка-Карого “Хазяїн”.

П'єса «Хазяїн» —- це соціальна сатирична комедія, в якій драматично відображено життя, узагальнено тенденції розвитку суспільних відносин кінця XIX ст. Темою твору є життя сільських багатіїв на українському півдні, їх методи збагачення, завдяки яким вони стають володарями тисяч десятин землі. Письменник акцентує увагу на антигуманному характері їх господарювання, бо воно спирається на шахрайство і нещадну систему гноблення робітників. Автор так визначав головну ідею комедії: «Хазяїн— зла сатира на чоловічу любов до стяжання без жодної іншої мети», тобто збагачення заради самого нагромадження багатства. Основою конфлікту є типова інтрига, пов'язана з черговою махінацією мільйонера Пузиря — переховуванням дванадцяти тисяч овець такого ж шахрая, як і сам — злісного банкрута Михайлова. Пузир розуміє злочинний характер своєї махінації, але бажання «легко» взяти 20% із валової виручки переборює усі побоювання. У цій брудній операції виявилась хижацька сутність і моральна низкість «хазяїв життя».