62. Порядок призначення та виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги.

Непрацюючим фізичним особам, які постійно налають соціальні послуги громадянам похилого піку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що обслуговуються соціальними службами), призначається щомісячна компенсаційна виплата.

Компенсація призначаються виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у таких розмірах:

15 % - фізичним особам, які надають соціальні послуги інвалідам І групи;

10 % - фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам II групи та дітям-інвалідам;

7 % - фізичним особам, які надають соціальні послуги інвалідам III групи та хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, визнаним такими в порядку, затвердженому МОЗ

Компенсація фізичним особам пенсійного віку, які падають соціальні послуга, призначається у зазначених розмірах виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Фізична особа, яка надає соціальні послуга, мас право одержувати тільки одну компенсацію незалежно від кількості обслуговуваних осіб, видів та обсягу послуг.

Компенсація не виплачується фізичним особам, які надають соціальні послуга громадянам, яким відшкодовуються втрати на надання послуг по догляду відповідно до Законів України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”, „Про психіатричну допомогу", „Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” та у разі надання фізичною особою соціальних послуг на платній основі.

Компенсація призначається і виплачується органом праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи, якій надаються соціальні послуги, з дня подання фізичною особою, яка надає соціальні послуга, та особою, яка їх потребує, заяв разом з документами.

Для призначення компенсації подаються такі документи:

1. непрацюючою фізичною особою, яка надає соціальні послуги:

• заява про згоду надавати соціальні послуги;

• паспорт або інший документ, що посвідчує особу;

• висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що стан її здоров'я дозволяє постійно надавати соціальні послуга;

• копія трудової книжки та довідки органу державної податкової служби про те, що особа не займається підприємницькою діяльністю, і про відсутність даних про доходи цієї особи, а у разі відсутності трудової книжки - лише зазначені довідки;

Компенсація призначається на час встановлення групи інвалідності або на час, протягом якого особа, що подала заяву про необхідність отримання соціальних послуг, потребуватиме постійного стороннього догляду.

62. Поняття інвалідності та її правові наслідки.

Легальне визначення термінів „інвалідність", „інвалід", „дитина-інвалід" дається в Законі Україні „Про реабілітацію інвалідів в Україні".

Згідно з ним інвалідність - інвалідність - міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою 0Ї наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Інвалід - особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов’язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Дитина-інвалід - особа віком до 18 років (повноліття) зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Інвалідність пов'язана з втратою здоров'я та обмеженням життєдіяльності. Втрата здо­ров'я - наявність хвороб і фізичних дефектів, які призводять до фізичного, душевного і соціального неблагополуччя. Обмеження життєдіяльності - це неможливість виконувати повсякденну діяльність способом та в об’ємі, звичайних для людини, що створює перешкоди у соціальному середовищі ставить її в незручне становище порівняно зі здоровими і проявляється частковою або повною втратою здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, спілкування, навчання, контролю за поведінкою, а також значним обмеженням обсягу трудової діяльності, зниженням кваліфікації і призводить до соціальної дезадаптації. Критеріями життєдіяльності виступають: здатність до пересування; здатність до самообслуговування: здатність до орієнтації; здатність до спілкування; здатність контролювати свою поведінку; здатність до навчання; здатність до трудової діяльності.

МСЕК визначають ступінь обмеження життєдіяльності, тобто величину відхилення від норми діяльності людини.

Залежно від ступеня обмеження життєдіяльності встановлюється I, II, III групи, а також причини інвалідності, однією з яких є інвалідність з дитинства.

Встановлення інвалідності особі тягне за собою виникнення права людини на соціальне забезпечення, зокрема: пенсійне забезпечення, забезпечення соціальними допомогами, отримання соціальних послуг, пільг та компенсацій. В залежності від групи інвалідності та причини інвалідності буде залежати на який конкретний вид соціального забезпечення має право особа, на яких умовах та в якому розмірі чи обсязі.