8. Характеристика функцій сім’ї.

Сім’я - мала соціально-психологічна група, члени якої пов’язані шлюбними або родинними стосунками, спільністю побуту і взаємною моральною відповідальністю.

Сім’я - природний і найбільш стійкий елемент людського суспільства, громадський інститут. У ній найповніше зберігаються першоознаки давніх етносів та відображаються усі етапи історичного розвитку кожного народу. Сім’я не є чимось абсолютно сталим. Це явище динамічне, але її основні функції історично відображають суттєві зміни, ціннісні орієнтації, їх характер і спрямованість, мету.

Сім’я - складна багатофункціональна підсистема суспільства і водночас доволі закрита для впливів ззовні окрема педагогічна система. Функції, які виконує сім’я, взаємозалежні і взаємопроникні, безпосередньо активізують життєдіяльність її членів. До функцій сім’ї науковці відносять: економічну або господарсько-побутову, рекреативну або психологічну, репродуктивну(сексуально-еротичну), виховну та функцію первинної соціалізації, комунікативну, регулятивну.

Репродуктивна (лат. productio - самовідтворення) функція зумовлена необхідністю продовження людського роду, відтворення населення у соціальній структурі суспільства. Соціологи твердять, що виконуючи репродуктивну функцію, в основі якої інстинктивне прагнення людини до продовження роду, сім’я є відповідальною за фізичний, психічний та інтелектуальний розвиток дитини. Нині в Україні, як і в інших європейських країнах, демографи відзначають зниження рівня народжуваності, що характеризується як демографічна криза. Станом на 2001 рік демографи визначили збільшення частки сімейних пар без дітей, з однією дитиною та нереалізованих бажаних орієнтацій на дводітну сім’ю, особливо у містах. Однак у селах частка пар з дітьми збільшилась ( сім’ї з трьох осіб і більше), менш поширене відкладання часу народження дітей. Український уряд, дбаючи про відтворення нації, видав постанову, відповідно до якої матерям виплачується одноразова допомога на дитину у розмірі 8 тисяч гривень. Це сприяло тому, що народжуваність дещо зросла, проте одна постанова не вирішує демографічної кризи в якій опинилася Україна. В середньому ж по Україні склад сім’ї залишився без змін. Соціологи, демографи, психологи виокремлюють фактори, які зумовлюють зменшення складу сім’ї: поширені орієнтації на роздріблення сімей і, як наслідок, - переважання простих (нуклеарних) сімей; посилення регулювання кількості і термінів народження дітей в сім’ях; поширення малодітності та надмірної однодітності; стійка тенденція формування підвищення частки неповних сімей, які складаються з матері та дитини, внаслідок безшлюбного материнства і збільшення кількості розлучень; якість здоров’я населення і рівень розвитку охорони здоров’я в країні.

Економічна або господарсько-побутова функція - одна з першорядних функцій, вона забезпечує статус сім’ї як повноправної виробничо-господарської одиниці і є необхідною умовою добробуту, фізичного розвитку усіх її членів, здійснення громадських свобод і прав. Історично сім’я завжди була основним господарським осередком суспільства. Економічна функція завжди була пов’язана з накопичуванням: це міг бути і посаг для доньки-нареченої, і дорогі речі, що можна передавати у спадок, і цінні подарунки на день повноліття, весілля, накопичення грошей тощо. Соціально-економічні зміни, які відбуваються в нашому суспільстві, активізують економічну функцію сім’ї, часто зашкоджуючи іншим функціям ( особливо виховній). Економічні причини: високий рівень бідності, особливо серед сімей з дітьми та сімей, у складі яких є дорослі або діти-інваліди; низький рівень забезпечення соціальних гарантій - забирають у батьків надзвичайно багато часу для заробляння грошей та ведення господарства. Часто до виконання цієї функції долучаються й малолітні діти, що є порушенням їхніх прав.

Виховна функція та функція первинної соціалізації. Особливості виховної функції сім’ї полягають у тому, що вона одночасно виховує дорослих і дітей та реалізується у таких трьох аспектах: 1) становлення, розвиток, виховання дитини як особистості, сприяння розвитку її здібностей; 2) здійснення виховного впливу сім’ї на кожного індивіда впродовж усього його життя; 3) спонукання дітьми саморозвитку, самовдосконалення своїх батьків та інших родичів.

Важливу роль у процесі первинної соціалізації відіграє виховання дитини в сім’ї. Батьки були і залишаються першими і найголовнішими вихователями дитини. Сім’я є першою і головною соціальною групою, яка активно впливає на формування особистості дитини. У сім’ї переплітаються природно-біологічні і соціально-психологічні зв’язки батьків і дітей. Ці зв’язки надзвичайно важливі, адже вони визначають особливості розвитку психіки і первинну соціалізацію дітей на ранньому етапі їх розвитку. Можливість виховного впливу на дитину закладена в самій природі ставлення батьків до дітей, сутність якого полягає в розумній опіці, наданні свободи, усвідомленні відповідальності, спілкуванні старших з молодшими. Вимоги батьків і особливості взаємин батьків і дітей можуть бути різні за характером. Вони реалізуються у їхній свідомій виховній діяльності за допомогою визначеного стилю життя, переконання. Власний приклад батьків - важливий засіб впливу на виховання дитини. Безпосередній досвід дитини, отриманий у сім’ї, подеколи стає єдиним критерієм ставлення її до світу, людей.

Рекреативна та психотерапевтична функції. Їх сутність у тому, що сім’я є тією нішею, де людина може почуватися абсолютно захищеною, прийнятою, незважаючи на її статус, зовнішність, життєві успіхи, фінансовий стан і таке інше. Ці функції забезпечують фізичну, матеріальну і психологічну взаємодопомогу, зміцнення здоров’я членів сім’ї. Разом з тим, функції в умовах психологічних стресів, що постійно тривають на основі соціальної депресії і кризи мають відгравати роль морального щита, який захищає сім’ю, кожного члена від негараздів. Вислів „Мій дім - моя фортеця” добре коментує ту думку, що здорова, неконфліктна сім’я - найбільш надійна опора, найкращий притулок, де можна почувати себе захищеним, щасливим, любимим, потрібним.

Комунікативна функція задовольняє потребу членів сім’ї у спілкуванні. Моральне і психологічне здоров’я людини, її емоційна культура залежить від характеру внутрішнього спілкування, його морально-психологічної атмосфери та стосунків у сім’ї.

Регулятивна функція має забезпечити систему регулювання взаємовідносин між членами сім’ї. На цій основі здійснюється первинний соціальний контроль діяльності усіх членів сім’ї та реалізація влади й авторитету батьків. У демократичній сім’ї регулятивна функція визначається моральними нормами, особистим прикладом старших членів сім’ї, батьків у ставленні до дітей, оцінки їх різноманітної діяльності. Ця функція виявляється і у взаємодії усіх членів сім’ї з суспільством.

У сучасній сім’ї особлива роль належить функціям духовного спілкування, емоційної підтримки, виховній функції, оскільки суспільство, навчально-виховні заклади не можуть забезпечити таких унікальних умов для емоційно-духовного життя особистості, якими володіє сім’я.