25. Дидактична гра як форма навчання дітей д/в, її види. Методика керівництва дидактичною грою в днз.

Дидактична гра - це метод навчання і виховання, який дає дітям можливість у цікавій і веселій формі гри здобути знання, формувати інтерес до оточуючого, розвивати і вдосконалювати пізнавальні вміння і навички.

Своєрідність дидактичної гри полягає в тому, що вона дає можливість вихователеві здійснювати навчання, вправляння і розвиток розумових здібностей, формування цінних рис особистості і людяних взаємин дітей у доступній і привабливій для них ігровій формі. Діти граються не підозрюючи, що засвоюють знання, оволодівають навичками дій з різними предметами, вчаться культурі спілкування, адже для них навчально-виховне значення дидактичної гри не виступає відкрито, а реалізується через ігрове завдання, ігрові дії, правила.

Основна особливість дидактичних ігор визначається їх назвою - це ігри навчальні. Дидактична гра має навчальне завдання, яким керуються дорослі створюючи ту чи іншу дидактичну гру, одягаючи її в привабливу форму. Приклади навчальних завдань. Навчити дітей розрізняти і правильно називати кольори („Салют”, „Кольорові килимки”), уточнити уявлення про посуд („Лялька Оля обідає”), або про одяг („Лялька Оля іде на прогулянку”), формувати вміння порівнювати предмети за зовнішніми ознаками, розташуванню у просторі („Що змінилося?”, парні картинки), розвивати окомір і координацію дрібних рухів („Спіймай рибку”).

Як ігровий метод навчання дидактична гра постає у двох видах:

власне дидактична гра. Грунтується на автодидактизмі (самонавчанні) та самоорганізації дітей;

гра-заняття (гоа-вправа). Провідна роль у ній належить вихователю, який є її організатором.

Структура дидактичної гри • це основні елементи, які надають їй форми навчання і гри одночасно: навчальні та ігрові завдання, ігровий задум, ігрові дії правила, пізнавальний зміст, результат

Дидактичні завдання визначаються вихователем відповідно до програми.

ігрові завдання - це дидактичні завдання, які виконуються дітьми в ігровій діяльності.

Ігровий задум - у дидактичних іграх здебільшого виражений у самій назві.

Ігрові дії- надають дидактичній грі ігрової форми і викликають у дітей інтерес до змісту гри.

Дитину приваблює в грі не навчальне завдання, а можливість проявити активність, виконати ігрові дії, досягти результату, виграти.

У дошкільній педагогіці дидактичні ігри розрізняють за навчальним змістом, ігровими діями і правилами, організацією і стосунками дітей, роллю вихователя тощо.

Класифікація ігор за характером матеріалу.

1. Ігри з предметами. Вони дуже різноманітні за ігровими матеріалами, змістом, організації проведення. В якості дидактичних матеріалів використовуються іграшки, реальні предмети, природний матеріал. Серед ігор з предметами особливе місце займають сюжетно-дидактичні ігри („Магазин”, „Аптека”) та ігри-інсценівки („Лялька Катя захворіла”). Велике значення мають ігри з дидактичними іграшками моторного характеру (більбоке, настільний більярд, бірюльки тощо).

2. Настільно-друковані ігри. Вони передбачають дії не з предметами, а з їх зображеннями. Це ігри типу лото, доміно, парні картинки, лабіринт, пазли. Найчастіше вони зорієнтовані на розв’язання таких ігрових завдань: добір картинок за схожістю, карток-картинок під час чергового ходу (доміно), складання цілого з частин.

3. Словесні ігри. Вони є найскладнішими, оскільки змушують дітей оперувати уявленнями, мислити про речі з якими на той час вони не діють, використовувати набуті знання у нових ситуаціях і зв’язках. Тому словесні ігри проводять в основному з дітьми середнього і старшого дошкільного віку. Серед цих ігор багато народних, пов’язаних з потішками, загадками частина з яких доступна і малюкам в силу образності мовленнєвого оформлення, побудованого на діалозі, близькості за змістом дитячому досвіду. Велике педагогічне значення мають ігри-загадки, ігри-передбачення („Що було б якби ?..”).

Педагогічне керівництво дидактичними іграми.

Організація і керівництво дидактичними іграми передбачають роботу вихователя щодо підготовки до гри, проведення її, аналізу гри та її результатів. В педагогічному процесі ДНЗ дидактична гра виступає передовсім як самостійна діяльність дітей, що визначає характер керівництва нею. У різних вікових групах педагогічне керівництво має свою специфіку, але є і загальні правила, які повинен враховувати вихователь.

Готуючись до проведення гри і здійснюючи керівництво нею вихователь повинен:

- підібрати гру відповідно до програмних вимог виховання і навчання дітей певної вікової групи; визначити оптимальний час її проведення; дібрати необхідний дидактичний матеріал, дидактичні іграшки в тому числі і ті, які можна виносити на прогулянку; продумати місце збереження дидактичного матеріалу; забезпечити місце для ігор; вивчити і осмислити гру; продумати методи і прийоми керівництва нею; збагачувати ігровий досвід дітей. Для цього необхідно проводити навчання ігровим діям з дидактичними іграшками, виконуючи ці дії разом з дитиною, організовувати ситуації взаємонавчання. Бажано поступово вносити в групу нові ігри, а в міру їх засвоєння вводити варіанти ускладнення (зміна ігрового завдання, введення нових персонажів, додаткових правил, ігрових дій);

- уникати прямого навчання. Так, пояснення нової гри вихователь починає зі створення ігрового образу. Наприклад, перед грою „Айболить” пропонує згадати казку К.Чуковського. Потім пропонує погратися в знайому казку і протягом усієї гри підтримує ігровий настрій, уникаючи зауважень, реплік негативного характеру. В кінці гри необхідно підвищити емоційний настрій дітей, підкресливши як гарно їм було гратися разом, заохотити тих хто програв, відмітити тих хто виграв.

- вирішувати завдання розвитку самостійності, навичок самоорганізації, творчого ставлення до гри.

Ознайомленню дітей зі змістом дидактичної гри сприяють демонстрування предметів, картинок, короткі бесіди, під час яких уточнюються їхні знання й уявлення. Розкриваючи зміст і правила гри вихователь наголошує на необхідності їх дотримання. Безпосередня участь вихователя в грі залежить від віку вихованців, складності дидактичного завдання, ігрових правил.

Вихователю найчастіше доводиться пояснювати ігрові дії, показувати способи їх виконання дітям раннього і молодшого дошкільного віку. У повторних іграх він контролює виконання правил кожною дитиною. Втручається в гру коли виникають труднощі.

Ознайомлюючи з новою дидактичною грою дітей 5-6 року життя вихователь здебільшого пояснює кілька суттєвих правил, а решту і окремі ігрові дії пояснює під час гри. Дітей підготовчої групи педагог знайомить зі змістом до початку гри, разом з ними аналізує ігрові правила і роз’яснює їх значення.

Підбиваючи підсумки гри, вихователь об’єктивно, доброзичливо оцінює дотримання дітьми встановлених правил. У молодших групах вихователь дає загальну позитивну оцінку діяльності дітей в грі, а в старших - диференційовану, з вказівкою на позитивні моменти і недоліки.

Аналіз гри передбачає з’ясування ефективності її підготовки і проведення, індивідуальних особливостей дітей, збагачення майбутніх ігрових задумів новим матеріалом.

Керівництво вихователя самостійними дидактичними іграми залежить від освоєння дітьми їх правил, знання й усвідомлення завдань. Педагог повинен продумано добирати ігри, враховуючи зміст виховної роботи в групі на конкретний період.