29. Особливості фізичного та нервово-психічного розвитку дітей раннього віку, контроль за ним в днз.

Раннє дитинство - особливий період становлення органів і систем і передовсім функцій мозку. Новонароджений немає в своєму арсеналі всього, щоб відразу стати повноцінним громадянином суспільства.

Уперше увесь комплекс особливостей раннього дитинства був сформульований одним із засновників ясельної справи Н.М.Аксаріною. Вони полягають в наступному.

Для періоду раннього дитинства характерна морфологічна і функціональна незавершеність всіх органів і систем яка зумовлює надзвичайно швидкий темп розвитку організму. Ні в якому іншому періоді дитинства не спостерігається такого швидкого збільшення маси і довжини тіла, розвитку всіх функцій мозку. Дитина народжується немічною істотою, однак уже в два місяці в неї утворюються умовні рефлекси ( звички, протягом 1-го року життя формуються реакції гальмування.

У цей час активно розвиваються сенсорика, рухи, малюк оволодіває мовою. Швидкий темп розвитку дитини раннього віку, в свою чергу, має ряд особливостей. Насамперед це стрибкоподібність розвитку. При цьому виділяються періоди повільного накопичення, коли відмічається повільність в становленні деяких функцій організму і так звані кризові періоди(стрибки), які чергуються з ним. Кризовий період, це коли протягом короткого відрізку часу дитина різко змінюється. Це можна прослідкувати на прикладі розвитку функції розуміння мови дитинною 2 року життя. Так в віці від 1року до 1,3 міс. Спостерігається повільне накопичення запасів розуміння слів. В цей період малюк оволодіває самостійною ходьбою, що розширює можливості безпосереднього спілкування з оточуючим світом. З одного боку ходьба нібито на деякий час гальмує проявлення реакцій зв’язаних з розумінням мови. З другого боку саме ходьба сприяє безпосередньому спілкуванню дітей з оточуючими предметами, які дорослий називає словами, допомагає їм встановити міцний зв’язок між предметами і словами, веде до стрибка розвиткові розуміння мови. Кризові періоди в розвитку дитини -1 рік, 2 роки, 3 роки, 6-7 років, 12-13 років. Саме в цей час відбуваються різкі зміни, що дають нові якості в розвитку дитини; 1 рік – оволодівання ходьбою; 2 рік – формування наочно – дійового мислення, переломний період в розвитку мови; 3 рік – період коли особливо яскраво виступає зв’язок поведінки дитини і розвиток другої сигнальної системи, дитина усвідомлює себе як особистість; 6-7 років - період шкільної зрілості; 12-13 років – пубертатний період, період статевого дозрівання.

Стрибкоподібність відображає нормальний закономірний процес розвитку організму дитини, і навпаки, відсутність стрибків є наслідком дефектів у розвитку і вихованні дітей. Тому так вежливо в період накопичення дитиною досвіду створювати оптимальні умови для своєчасного дозрівання нової якості в розвитку тієї чи іншої функції. Однак і кризові періоди важкі для дитини і можуть супроводжуватися зниженням її працездатності та іншими розладами функцій. В цей час малюку особливо необхідний хороший догляд і режим, який би не травмував його нервову систему.

3.Швидкий темп розвитку дитини зумовлений швидким встановленням зв’язків з оточуючим світом і в той же час повільним закріпленням реакцій. Для дітей раннього віку характерна нестійкість і незавершеність вмінь і навичок, що формуються ( враховуючи це, передбачається повторність в навчанні, забезпечення зв’язку між впливами оточуючих дитину дорослих і її самостійною діяльністю).

Нерівномірність в розвитку дитини раннього віку визначається дозріванням різних функцій у визначений час. Спостерігаючи цю закономірність в розвитку, М.М Щелованов, Н.М. Аксаріна виявили періоди особливої чутливості малюка до окремих видів впливу і виділили провідні лінії в його розвитку. Вони підкреслювали, що при вихованні дітей особливу увагу необхідно приділяти формуванню тих реакцій, які дозрівають заново, вперше і які не можуть розвиватися самостійно, без цілеспрямованих впливів дорослого. Наприклад „комплекс пожвавлення”, який проявляється у малюка в три місяці, уміння користуватися нескладними речами під час спілкування з дорослими в 2 роки, поява рольових ігор в три роки.

В перші 3 роки життя відмічається велика ранимість, лабільність його стану, зумовлені швидким темпом розвитку організму. Діти цього віку легко захворюють, часто змінюється їх емоційний стан, збудження нервової системи, вони легко стомлюються. Часті захворювання і збудження нервової системи особливо спостерігається в стресових станах ( наприклад, в період адаптації до умов дитячого садка).

Проте швидкий темп розвитку можливий при великій пластичності організму, великих компенсаторних його можливостях. Особливо це стосується функцій мозку. В корі головного мозку дитини багато так званого не зайнятого поля, тому шляхом цілеспрямованого впливу можна досягти дуже високого рівня розвитку дитини і більш раннього формування тієї чи іншої функції.

В основу навчання дітей раннього віку повинно бути покладено, в першу чергу, розвиток таких здібностей, як наслідування, вміння бачити і слухати, порівнювати, розрізняти, співставляти, узагальнювати та інші, необхідних для набуття певних умінь, знань, життєвого досвіду.

Істотною особливістю раннього дитинства є взаємозв’язок і взаємозалежність стану здоров’я фізичного і нервово-психічного розвитку дітей. Міцний фізично повноцінний малюк не тільки менше піддається захворюванням, але й краще розвивається його психіка. Проте вже незначні порушення в стані здоров’я дитини впливають на її емоційну сферу.

Протікання хвороби і одужання великою мірою пов’язані з настроєм дитини, і якщо вдається підтримати позитивні емоції, самопочуття її покращиться і одужує дитина швидше. М.Щелованов виявив, що розвиток гіпотрофії часто пов’язаний з дефіцитом емоцій, незадоволенням рухової активності дитини. Це положення було підтверджено рядом досліджень.

Встановлено, що нервово-психічний розвиток, зокрема функція мови, багато в чому залежить від біологічних факторів: протікання вагітності, ускладнення під час пологів, стан здоров’я малюка та інші.

Для кожної здорової дитини в перші три роки життя характерний високий ступінь орієнтовних реакцій на все оточуюче. Ця вікова особливість стимулює так звані сенсомоторні потреби. Доведено, що якщо діти обмежуються в отриманні інформації і переробці її відповідно до вікових можливостей, темп їхнього розвитку сповільнюється. Тому важливо, щоб життя малюків було різноманітним, багатим на враження. Сенсорні потреби викликають і високу рухову активність дитини, а рухи – природний стан малюка, який сприяє його інтелектуальному розвитку.

Особливого значення в ранньому дитинстві набувають емоції, так необхідні під час проведення режимних процесів – годування, формування поведінки і навичок малюка, забезпечення всебічного його розвитку. Раннє формування позитивних емоцій на основі встановлення соціальних зв’язків з дорослими, а надалі і з ровесниками – запорука становлення особистості дитини. Емоційна сфера має великий вплив на формування пізнавальних можливостей дітей.

Інтерес до оточуючого в ранньому дитинстві є мимовільним, значною мірою обумовлений соціально. Заставити малюка дивитись або слухати неможливо, однак зацікавити його можна багато чим, тому в навчанні дітей раннього віку особливу роль відіграють позитивні емоції. Часто ще не розуміючи змісту зверненої до нього мови дорослого, діти реагують на її інтонацію, емоційний настрій, легко заряджаються таким настроєм. В цьому і простота і складність виховання дітей.

Особливості розвитку дітей раннього віку: 1.Швидкий темп розвитку організму.2.Стрибкоподібність.3.Нестійкість і незавершеність навичок і вмінь, що формуються. 4.Ранимість, лабільність стану. 5.Велика пластичність організму. 6.Взаємозв’язок і взаємозалежність стану здоров’я, фізичного і нервово - психічного розвитку дітей. 7.Високий ступінь орієнтовних реакцій на все оточуюче.8.Раннє формування емоцій.9.Висока рухова активність.

Контроль за фізичним і нервово-психічним розвитком дітей раннього віку – складова частина системи оздоровчо-виховної роботи з дітьми в ДНЗ. Мета контролю – визначити рівень розвитку кожної дитини, вікової групи і дошкільного закладу в цілому.

Завдання контролю: 1) раннє виявлення відхилень у розвитку і станові здоров’я дитини; 2) вчасне проведення оздоровчого лікування і профілактики хронічних захворювань; 3) вивчення умов життя і виховання дітей з метою правильної організації навчально-виховного процесу.

Є два види контролю: 1) контроль за повсякденним станом здоров’я дитини та її поведінкою; 2) контроль за динамікою розвитку.

Перший вид контролю здійснює вихователь і медсестра ДНЗ під час прийому дитини вранці.

Другий вид контролю передбачає: огляд; антропометрію з оцінкою фізичного розвитку; визначення рівня нервово-психічного розвитку.

Контроль за нервово-психічним розвитком проводиться на 1 році – кожного місяця, на другому році життя – раз на три місяці; на 3 році життя – раз на 6 місяців.

Під час діагностичного заняття вихователь не навчає, а лише виявляє ті вміння дитини, які у неї повинні бути сформовані відповідно віку.

На 1 році життя нормальним вважається розвиток, якщо вміння формується у дитини в межах 15 днів. Якщо раніше на 16 днів, то розвиток випереджаючий, якщо вміння сформувалося на місяць пізніше, то затримка в розвитку, на 2 місяці – відставання в розвитку; на 3 місяці – глибоке відставання.

На 2 році життя нормальним вважається розвиток, якщо вміння формується у межах 3 місяців. Якщо вміння сформувалося пізніше на 3 місяці, то це уповільнений темп розвитку; на 6 місяців пізніше – відставання у розвитку; на 9 місяців – глибоке відставання.

На 3 році життя нормальним вважається розвиток, якщо формування вмінь відбувається у межах 6 місяців. Ранній розвиток – уміння сформувалося на 6 місяців раніше; відставання на 6 міс. – відставання у розвитку, а якщо на рік і більше – глибоке відставання.

К.Л. Печорою розроблений якісно-кількісний метод об’єктивної оцінки кожної дитини за групами розвитку.

До 1 групи відносять дітей, які розвиваються з випередженням і в межах вікової норми.

До 2 групи – дітей з відставанням у розвитку на 1 епікризний період. Для дітей першого року життя епікризний період – 1 місяць, для дітей 2 року життя – 3 місяці, для дітей 3 року життя – 6 місяців.

До 3 групи відносять дітей, розвиток яких відстає на 2 епікризних періоди.

До 4 групи – дітей, розвиток яких відстає на 3 епікризних періоди.

До 5 групи відносять дітей розвиток яких відстає на 4-5 епікризних періоди.

Дані динаміки розвитку заносяться в карту нервово-психічного розвитку дитини, яка заповнюється вихователем або медсестрою.