Основні показники фінансового-господарської діяльності тов “Валпекс” 2010-2012 рр.

Показники	Один. виміру	2010 рік	2011 рік	2012рік	Відх. (+ ; –)
Товарообіг	тис. грн.	876,3	884,5	896,7	20,4
Середньоспискова чисельність працівників	осіб	12	11	11	-1,
Товарообіг на одного працівника підприємства	тис. грн.	73,0	80,4	81,5	8,5
Фонд оплати праці	тис. грн.	67,8	69,6	70,9	3,1
Середньомісячна заробітна плата даного працівника	грн.	470,8	527,3	537,1	66,3
Дохід: а) сума б) рівень	тис. грн. %	715,3 81,6	729,9 82,5	753,2 84,0	37,9 2,4
Витрати: а) сума б) рівень	тис. грн. %	612,3 69,9	632,4 71,5	652,2 72,7	39,9 2,9
Балансовий прибуток (збиток)	тис. грн.	103,0	97,5	101,0	-2,0
Рівень рентабельності	%	11,8	11	11,3	-0,5
Середньорічна вартість основних засобів	тис. грн.	134,2	136,3	139,7	5,5
Середньорічна вартість оборотних засобів	тис. грн.	127,6	138,2	143,9	16,3

Прибуток, згідно таблиці 1.5 у 2010 році становив 191,5 тис. грн., а у 2012 році ця сума зменшилась на 64,7 тис. грн. і становила 126,8 тис. грн. Тобто рівень валового прибутку у 2012 році у порівнянні з 2010 роком знизився на 33,79 % і становив 66,21 %. Загальна сума витрат у 2010 році становила  140,1 тис. грн., а у 2011 році вона збільшилась на  70,4 тис. грн. і склала 210,5 тис. грн.

Отже, даний розділ носить оглядовий характер. В ньому наведено організаційно-економічну характеристику ТОВ “Валпекс”, розглянуті основні показники фінансово-господарської діяльності. Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться згідно наказу про облікову політику на підприємстві та у відповідності з чинним законодавством. Розрахунок коефіцієнтів платоспроможності ТОВ “Валпекс” свідчить про те, що підприємство є ліквідним, тобто повністю забезпеченим власними грошовими коштами. Проте аналіз основних показників фінансово-господарської діяльності вказує на зменшення обсягів діяльності та зростання витрат, що і спричинило збитки у 2010 році.

Таблиця 1.6

Основні показники фінансово-господарської діяльності ТОВ “Валпекс” за 2010-2012 роки

Показники	2010 рік	2011 рік	2011 рік	Відхилення 2012 року від
				200 року		2011 року
				абсол.	відн.	абсол.	відн.
Доход від реалізації	2325,1	1903,1	1672,1	-653	71,92	-231	87,86
Податок на додану вартість	387,5	323,5	278,7	-108,8	71,92	-44,8	86,15
Чистий дохід (виручка)	1937,6	1579,5	1393,4	-544,2	71,91	-186,1	88,22
Собівартість реалізованої продукції	1746,1	1427,3	1266,6	-479,5	72,54	-160,7	88,74
Прибуток	191,5	152,2	126,8	-64,7	66,21	-25,4	83,31
Витрати на оплату праці	41,2	47,3	48,1	6,9	116,75	0,8	101,69
Відрахування на соціальні заходи	15,4	17,5	17,4	2	112,99	-0,1	99,43
Амортизація	21,6	19,1	16,4	-5,2	75,93	-2,7	85,86
Інші операційні витрати	61,9	73,5	128,6	66,7	207,75	55,1	174,97
Інші доходи	2,5	12,5	52,3	49,8	2092	39,8	418,40
Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування	53,9	17,7	-31,7	-85,6	-58,81	-49,4	-179,10
Податок на прибуток від звичайної діяльності	25,6	6,4	11,3	-14,3	44,14	4,9	176,56
Фінансовий результат від звичайної діяльності	28,3	11,3	-43,0	-71,3	-151,94	-54,3	-380,53

Законодавчим документом, що регламентує організацію обліку на підприємстві є Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” [3]. У відповідності до Закону про бухгалтерський облік, облікова політика - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання та подання фінансової звітності [3].

За даними практичних досліджень можна сказати, що на багатьох підприємствах не існує наказу про облікову політику, а головний бухгалтер не може зрозуміти, що від нього вимагають. А на інших такі накази є, але носять формальний характер та в буквальному розумінні слова, просто дублюють окремі пункти Закону про бухгалтерський облік, а елементи наказу про облікову політику на обґрунтовані. Не проводяться попередні розрахунки щодо вибору методів оцінки майна, де перш за все, потрібно враховувати галузеві особливості кожного підприємства. Хоча, звісно, для кожного підприємства не можливо надати рекомендацій щодо вибору методів, а формування наказу потребує дослідження нормативно – законодавчої бази на досить високому рівні. Так, наприклад, перш ніж обрати метод списання запасів у виробництво, потрібно провести пробні розрахунки, ураховуючи галузеву специфіку, і лише тоді обрати той метод, який більше підходить для підприємства.

Практика свідчить, що більшість підприємств віддають перевагу при вибутті запасів у виробництво саме методу середньозваженої собівартості, але податкове законодавство не рекомендує його застосування. Негативним є те, що на практиці таких розрахунків не проводиться.

Процес організації обліку на доцільно проводити за такими напрямками: - перший, методологічний напрямок визначає об'єкти, методи та елементи методу обліку, що використовуються для формування необхідної інформації; - другий, технічний напрямок відображає вибір форм регістрів аналітичного та синтетичного обліку для внутрішньої звітності із зазначенням напрямків руху інформації у середині підприємства, та для зовнішніх користувачів; - третій, організаційний напрямок передбачає розподіл обов'язків між працівниками в системі обліку на підприємстві.

В ринкових умовах господарювання бухгалтер відіграє значну роль на всіх етапах управління та у процесі планування господарської діяльності повинен надавати інформацію про минулі події і складати розрахунки щодо можливих наслідків майбутніх дій для прийняття управлінських рішень. Іншими словами, бухгалтер повинен бути аналітиком, який сприяє здійсненню процесу контролю та регулюванню господарської діяльності шляхом проведення оперативного аналізу виробничих результатів для визначення слабких місць виробництва.

Обов'язки бухгалтерів повинні бути закріплені в посадових інструкціях. Головний бухгалтер в структурі управління підприємством здійснює функціональне керівництво безпосередньо через керівника підприємства, але його рішення про облікові процедури беруть свій початок унизу лінійного ланцюга команд. Посадовий рівень та обов'язки головного бухгалтера на різних підприємствах різні. В малих підприємствах його функції мало відрізняються від функцій рахівника, який накопичує фактичні облікові дані для складання фінансової звітності за результатами господарської діяльності. На великих підприємствах головний бухгалтер є ключовим адміністратором, який допомагає управлінню декількох сотень підрозділів. У більшості фірм статус головного бухгалтера - дещо середнє між двома описаними ситуаціями.

На нашу думку, на підприємствах у структурі бухгалтерії доцільно виділити такі відділи:

- відділ підготовки спеціальних даних для прийняття проблемно-орієнтовних рішень;

- відділ поточного планування й контролю, що включає групу аналізу.

Загальний контроль за виконанням вимог наказу про облікову політику покладається на керівника та головного бухгалтера підприємства. Контроль за виконанням окремих пунктів наказу покладається на інших відповідальних посадових осіб, де обов’язково зазначається список усіх осіб, що приймають участь у веденні обліку на протязі всього процесу господарської діяльності. Працівники бухгалтерії повинні бути ознайомленні зі змістом наказу про облікову політику, що засвідчують особистим підписом.

За результатами господарської діяльності складається фінансова звітність, яка відображає результати діяльності підприємства за звітний період, із метою забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів для прийняття економічних рішень. А невід’ємною складовою частиною фінансової звітності є наказ про облікову політику (подається, як примітка № 1 до фінансової звітності), тому це викликає необхідність його складання.

Як уже зазначалося, що практичних рекомендацій щодо формування наказу про облікову політику для кожного підприємства окремо, надати неможливо через галузеву специфіку кожного з них, тому на нашу думку, надані пропозиції можливо допоможуть усунути негативні моменти в організації облікового процесу на підприємстві.

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИКА ОБЛІКУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА ТОВ “ВАЛПЕКС”