4.1. Актуальність і завдання охорони праці та безпеки у надзвичайних ситуаціях

Охорона праці – як галузь людської діяльності – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я та працездатності людини у процесі її трудової діяльності. Основною метою охорони праці є створення безпечних умов трудової діяльності людини, забезпечення її високої та ефективної працездатності.

Основним завданням охорони праці є гуманізація праці, під якою розуміють профілактику перевтоми, професійних захворювань, запобігання виробничому травматизму, підвищення змістов­ності праці, створювання умов для всебічного розвитку особистості.

Завданнями охорони праці є також:

- знаходження оптимальних співвідношень між різними факторами виробничого середовища;

- впровадження норм гранично допустимих рівнів виробничих факторів, визначення ступеня шкідливості і небезпеки праці;

- розробка та планування заходів щодо поліпшення умов праці;

- забезпечення безпеки виконання робіт працівниками;

- впровадження технічних засобів і заходів щодо боротьби з травматизмом і профзахворюваннями;

- розробка методів оцінки соціальної та економічної ефектив­ності заходів з удосконалення умов і охорони праці.

За даними Міжнародного бюро праці, на земній кулі кожні три хвилини внаслідок нещасного випадку гине один робітник. Щосекунди четверо дістають травму. Травматизм - основна причина смерті людей до сорока одного року. Це є прямим наслідком науково-технічної революції, в результаті якої, виявляється, небезпека від техніки зростає швидше, ніж способи захисту від неї.

Дослідження показують, що 60-80% нещасних випадків трапляються нині з вини самого потерпілого. І це зрозуміло: людина не народжується з повагою до правил техніки безпеки. Тому керівник мусить не лише мати міцні знання в галузі охорони праці, але й уміти прищепити інтерес до виконання норм і правил, до творчого розв'язання проблем поліпшення умов праці на виробництві своїм підлеглим. Характер і стан умов праці залежать зрештою від виробничих відносин, що панують у суспільстві, від визначеного ними становища трудящого в суспільному виробництві.

Незадовільний стан охорони праці негативно відбивається на економіці держави – щорічна загальна сума витрат на фінансування відшкодування заподіяної шкоди потерпілим на виробництві та інших виплат, пов'язаних з незадовільними умовами праці, становить понад 1 млрд. грн.

Враховуючи зазначені обставини, 29 вересня 1999 р. в Україні був прийнятий Закон «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Цим Законом визначені правові основи та економічний механізм загальнообов’язкового соціального страхування громадян від нещасного випадку, зокрема в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Основними принципами соціального страхування від нещасного випадку Закон проголошує:

- обов'язковий порядок страхування всіх працівників, а також учнів та студентів навчальних закладів, коли вони набувають професійних навичок;

- сплату страхованих внесків тільки роботодавцями;

- своєчасне та повне відшкодування шкоди потерпілим;

- надання державних гарантій застрахованим у реалізації їх прав;

- диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;

- економічну зацікавленість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і безпеки праці.

Економічне стимулювання поліпшення умов і охорони праці. Розглядаючи охорону праці в умовах ринкової економіки особливу увагу необхідно звернути на економічні аспекти охорони праці. Здійснення заходів з поліпшення умов і охорони праці чинить стимулюючий вплив як на економічні, так і на соціальні результати виробництва.

Для оцінки результатів проведення заходів щодо поліпшення умов охорони праці запропоновані чотири показники: - зміна стану умов і охорони праці; - соціальні; - соціально-економічні; - економічні.

Зміна стану умов і охорони праці характеризується підвищенням рівня безпеки праці, поліпшенням санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних показників.

Підвищення рівня безпеки праці супроводжується збільшенням кількості машин і механізмів, виробничих будівель, приведених у відповідальність до вимог стандартів безпеки праці та інших нормативних актів. Поліпшення санітарно-гігієнічних показників характеризується зменшенням вмісту шкідливих речовин у повітрі, поліпшенням мікроклімату, зниження рівня шуму й вібрації, посиленням освітленості.

Зростання психофізіологічних показників визначається скороченням фізичних і нервово-психічних навантажень, у тому числі монотонності праці.

Поліпшення естетичних показників характеризується раціональним компонуванням робочих місць і машин, упорядкування приміщень і території, поєднанням кольорових відтінків тощо.

Соціальні результати заходів щодо поліпшення умов та охорони праці визначаються наступними показниками:

- збільшенням кількості робочих місць, які відповідають нормативним вимогам ( як у комплексі, так і за окремими факторами), й скороченням чисельності працюючих у незадовільних умовах праці;

- зниженням рівня виробничого травматизму;

- зменшенням кількості випадків професійної захворюваності, пов’язаною з незадовільними умовами праці;

- скороченням кількості випадків інвалідності внаслідок травматизму чи професійної захворюваності;

- зменшенням плинності кадрів через незадовільні умови праці.

Економічні результати заходів щодо поліпшення умов та охорони праці виражаються у вигляді економії за рахунок, зменшення збитків у наслідок аварій, нещасних випадків і професійних захворювань як в економіці в цілому, так і на кожному підприємстві.

Згідно з методикою визначення соціально-економічної ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці для оцінки соціальної ефективності заходів з удосконалення умов та охорони праці використовуються такі показники:

1. Скорочення кількості робочих місць (∆К), що не відповідають вимогам нормативних актів щодо безпеки виробництва, розраховується за формулою:

∆К = К₁- К₂ / К₃ * 100 % , (4.1.)

де К₁, К₂ – кількість робочих місць, що не відповідають вимогам санітарних норм до і після проведення заходів;

К₃ - загальна кількість робочих місць.

2. Зменшення чисельності зайнятих (∆Ч), які працюють в умовах, що не відповідають вимогам санітарних норм, визначається за формулою :

∆Ч = Ч₁- Ч₂ / Ч₃ * 100 % , (4.2.)

де Ч₁, Ч₂ – чисельність зайнятих, які працюють в умовах, що не відповідають санітарним нормам до і після впровадження заходу, осіб;

Ч₃- річна середньооблікова чисельність працівників, осіб.

3. Збільшення кількості машин, механізмів (∆М) та виробничих приміщень (∆Б), приведених до вимог норм охорони праці, обчислюється за формулою :

∆М = М₁- М₂ / М * 100 % , (4.3.)

∆Б = Б₁- Б₂ / Б * 100 % , (4.4.)

де М₁, М₂ - число машин і механізмів, що не відповідають нормативним вимогам до і після впровадження заходів, шт.;

М – загальна кількість машин і механізмів, шт.;

Б₁, Б₂ – кількість виробничих приміщень, які не відповідають нормативним вимогам до і після впровадження заходу, шт.;

Б – загальне число виробничих приміщень, шт.;

4. Зменшення коефіцієнта частоти травматизму ∆К₄ встановлюється за формулою:

∆К₄ = N₁ - N₂ / Ч₃ * 1000, (4.5.)

де N₁ , N₂ – кількість випадків травматизму відповідно до і після впровадження заходу;

Ч₃ – річна середньооблікова чисельність працівників, осіб.

5. Зниження коефіцієнта тяжкості травматизму ∆К_т розраховується за формулою:

∆К_т = (Д₁/ N₁) – (Д₂ / N₂) , (4.6.)

де Д₁, Д₂ – кількість днів непрацездатності через травматизм відповідно до і після впровадження заходів.

6. Зменшення коефіцієнта частоти професійної захворюваності через незадовільні умови визначаються за формулою:

∆К₃ = (З₁ – З₂) / Ч₃ * 100, (4.7.)

де З₁, З₂ – число випадків професійних захворювань відповідно до і після впровадження заходу.

7. Скорочення коефіцієнта тяжкості захворювання обчислюється за формулою:

∆К_з.т.= (Д_з1 / К_з1) – (Д_з2 / К_з2), (4.8.)

де Д_з1, Д_з2 - кількість днів тимчасової непрацездатності через хвороби відповідно до і після вжиття заходу;

К_з1 , К_з2 – кількість випадків захворювання відповідно до і після вжиття заходу.

8. Зменшення числа випадків виходу на інвалідність (∆Ч_і) внаслідок травматизму чи професійної захворюваності встановлюється за формулою:

∆Ч= (Ч_і1 – Ч_і2) / Ч₃ , (4.9)

де Ч_і1 , Ч_і2 – чисельність працівників, що стали інвалідами до і після проведення заходу, осіб.

9. Скорочення плинності кадрів через незадовільні умови праці розраховується за формулою:

∆Ч_п= (Ч_п1 – Ч_п2) / Ч₃ , (4.10)

де Ч_п1 , Ч_п2 – кількість працівників, що звільнилися за власним бажанням через незадовільні умови праці відповідно до і після вжиття заходу, осіб.

Річна економія підприємства від поліпшення безпеки праці складається з:

- економії від зниження професійної захворюваності;

- економії від зменшення випадків травматизму;

- економії від зниження плинності кадрів;

- економії від скорочення пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах.

Поліпшення умов і охорони праці, що відповідає інтересам не тільки безпосередньо працівників, а й підприємців та всього суспільства в цілому, в умовах ринку тісно пов’язано з економічним стимулюванням роботодавців.

Стимулювання заходів щодо охорони праці здійснюється згідно з розділом ІV « Стимулювання охорони праці » Закону України « Про охорону праці ». Так, ст. 25 « Економічне стимулювання охорони праці » визначає, що до працівників підприємств можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь та ініціативу у здійсненні заходів щодо підвищення безпеки й поліпшення умов праці. Види заохочень визначаються колективним договором ( угодою, трудовим договором).

Таблиця 4.1

Структура річної економії підприємства від поліпшення безпеки праці

Показники економії	Складові річної економії
Економія від зниження професійної захворюваності	Заробітна плата; зниження собівартості продукції; кошти за рахунок зменшення виплат по тимчасовій непрацездатності
Економія від зменшення випадків травматизму	Заробітна плата; зниження собівартості продукції; кошти за рахунок зменшення виплат по тимчасовій непрацездатності
Економія від зниження плинності кадрів	Зниження собівартості продукції; збільшення прибутку у витратах н а підготовку кадрів
Економія від скорочення пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах	Заробітна плата; витрати на лікувально-профілактичне харчування; витрати на безкоштовне молоко або інших рівноцінних харчових продуктів

Економічне стимулювання націлено насамперед на посилення діяльності та заінтересованості підприємств у поліпшенні умов праці на робочих місцях, а також підвищення економічної відповідальності власників (адміністрації) підприємств за шкоду заподіяну несприятливими умовами праці.

Необхідність розробки і застосування економічних методів (економічного механізму) впливу на охорону праці, стимулювання всіх осіб та підрозділів, які беруть участь у виробничих процесах, забезпечують і формують рівень безпечного виконання робіт, спричинена неефективністю чинних нині на підприємствах адміністративних форм і методів управління, оскільки останні не пов’язують стан охорони праці з оцінкою кінцевих результатів загальногосподарської діяльності окремих колективів та підрозділів, з виконанням конкретними особами посадових чи функціональних обов’язків.

З ухваленням закону « Про охорону праці » та підзаконних актів виникла реальна можливість переходу до нових форм мотивації організації та безпечного виконання робіт передусім за допомогою економічного механізму на основі цільових методів.

Економіко-цільовий підхід на виробництві передбачає:

- умови і порядок взаємного пред’явлення економічних санкцій (претензій, позовів) до виконавців щодо відшкодування заподіяної шкоди внаслідок порушення правил безпеки та до посадових осіб ( за не створення нормативних умов для безпечного виконання робіт);

- поєднання економічних показників діяльності підрозділів і посадових осіб зі станом охорони праці та виконанням (невиконанням) цільових завдань;

- встановлення оплати праці з урахуванням необхідності додержання в процесі виробничої діяльності норм і правил безпеки;

- встановлення відповідних доплат за роботу в шкідливих та небезпечних умовах;

- стимулювання (заохочення) підрозділів і працівників за роботу без травм, аварій, професійних захворювань, за високий рівень організації роботи в галузі охорони праці, як це передбачає ст. 29 Закону.

Досвід розвинутих країн у галузі охорони праці свідчить про те, що поліпшенню умов праці сприяють заходи:

- податкові пільги на засоби, спрямовані на оздоровлення умов праці;

- диференціювання страхових внесків залежно від частоти й тяжкості травматизму і професійних захворювань;

- впровадження санкцій за бездіяльність власників щодо поліпшення умов охорони праці.

Узагальнюючи досвід розвинутих країн з економічного стимулювання, Європейський фонд поліпшення умов життя і праці (одна з організацій Європейського Союзу) визначає, що більшість існуючих нині систем базується на прецедентах, тобто на інформації про нещасні випадки, що спричиняють виплату компенсації. Подібний підхід сам по собі є доказом того, що вплив економічного стимулювання обмежений. Фонд пропонує інноваційну модель, що містить ряд економічних стимулів, здатних позитивно впливати на поліпшення виробничого процесу.

Запропонована Європейським фондом поліпшення умов життя і праці модель акцентує увагу на ідентифікації майбутніх ризиків, так само як і на існуючих, а також на визначенні зусиль щодо їх зниження.

Основними елементами цієї моделі є:

- зменшення страхового внеску в системі обов’язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, особливо завдяки зусиллям зі зниження ризиків порівняно з рівнями, встановленими актами;

- встановлення повно розмірного внеску залежно від максимального сукупного ризику (більшість систем страхування розраховує внесок за середнім ризиком) за допомогою трьох елементів:

а) базового компонента, який покриває адміністративні витрати та надто високі виплати компенсацій потерпілим унаслідок нещасних випадків, що іноді мають місце при однакових ризиках;

б) галузевого компонента, пов’язаного з максимальним ризиком на робочому місці;

в) функціонального компонента, пов’язаного з максимальним ризиком на робочому місці;

- можливість для компаній одержувати бонуси ( у вигляді скорочення повномасштабних внесків ) через вжиття заходів різного характеру щодо поліпшення виробничого середовища, такі як:

а) суб-бонус для підприємств, що докладають більше результативних зусиль у цій галузі порівняно зі своїми конкурентами – скорочує функціональний компонент, пов’язаний з ризиками на робочому місці;

б) суб-бонус за зусилля, пов’язані з вирішенням загальної проблеми для галузі чи виду робіт, - може зменшити компонент галузі або виду виробництва;

в) суб-бонус, що стосується спеціальних проблем підприємства;

- фінансування консультацій з попередження травматизму на малих і середніх підприємствах;

- допомога з інвестиціями ( наприклад, під час підписання контракту про значні капітальні вкладення в поліпшення умов та підвищення безпеки праці на робочих місцях);

- видача ярликів ( за типом знаків якості продукції ) для робочих місць, на яких досягнуто високого рівня умов праці, що може бути корисним у створенні надійного іміджу компанії на ринку.

Основними елементами в розробці нової системи є:

- розмір стимулу, тобто економічної вигоди порівняно з витратами;

- ефективність системи з точки зору можливості оцінити і продемонструвати поліпшення в охороні праці та надійності системи стосовно одного підприємства ( у найбільш широкому розумінні цього поняття );

- позитивний вплив системи на поліпшення здоров’я і підвищення безпеки, тобто на зниження ризиків одержання травм чи профзахворювань;

- величина компенсації у зв’язку з виробничою травмою та її межа;

- ступінь захисту малих і середніх підприємств від статистичних коливань при оцінці фінансової віддачі стимулюючих виплат;

- управління системою та його вартість.

Як вихідні пропонуються такі основні умови:

1. Підприємець є юридичною особою, що одержує вигоду в результаті економічного стимулювання заходів щодо поліпшення виробничого середовища. Тому він і становить об’єкт, якому пропонуються стимули. Однак запропоновані заходи передбачають використання соціальних ресурсів підприємства. Це визначає необхідність співробітництва між усіма заінтересованими сторонами для вжиття заходів щодо попередження виробничого збитку.

2. Економічне стимулювання націлене на таке поліпшення виробничого середовища, яке виходить за межі вимог законодавства, що встановлює норми у цій галузі.

Оскільки поліпшення виробничого середовища понад установлені законами норми є справою дорогою, то для досягнення високих критеріїв існує явна потреба в економічному стимулюванні. Тому економічне стимулювання пропонується не як заміна, а як доповнення до норм законодавства про охорону праці. Однак воно може застосовуватися і на підприємствах, де стан охорони праці не відповідає вимогам законодавства.

Планування організаційно-технічних заходів на випадок виникнення надзвичайних ситуацій. Планування дій на випадок надзвичайних ситуацій є важливим компонентом загального планування роботи підприємства. На підприємстві необхідно розробити а, за необхідності, актуалізувати плани заходів, інші документи (положення, інструкції, пам'ятки тощо) (далі – плани заходів), якими потрібно керуватися на випадок можливих надзвичайних ситуацій різного характеру.

Основними завданнями таких планів на ТОВ “Валпекс” є:

– визначення можливості виникнення надзвичайних ситуацій та їх впливу на життєдіяльність підприємства;

– визначення територій можливого затоплення, осередків пожеж, втрат майна та засобів;

– встановлення кількісних та якісних показників виведення з ладу споруд підприємства, комунальних і енергетичних мереж, засобів зв’язку, уточнення розмірів можливих збитків;

– визначення характеру та обсягів аварійно-рятувальних і невідкладних відбудовних робіт, проведення розрахунків необхідних сил та засобів для відновлення нормальної роботи підприємства.

До розроблення планів заходів залучають фахівців МНС України, пожежної безпеки, охорони праці, позавідомчої охорони, цивільної оборони.

Плани заходів на ТОВ “Валпекс” розробляють на основі ґрунтовного аналізу чинників, які можуть спричинити надзвичайну ситуацію, створити загрозу життю людей.

Під час укладання плану враховують:

– недоліки технічного стану будівель підприємства , технологічного та інженерного обладнання;

– географічні особливості місцезнаходження підприємства (близькість річок, морів, рівень ґрунтових вод тощо);

Незалежно від характеру можливої надзвичайної ситуації у планах необхідно завчасно передбачити проведення превентивних заходів, спрямованих на попередження надзвичайних ситуацій, а також на максимальне зниження розмірів збитків і втрат у разі їх виникнення, зокрема:

– дотримання вимог пожежної безпеки та охоронного режиму, підтримка систем життєзабезпечення будівель та приміщень підприємства, відповідно до чинних нормативів;

– порядок і способи оповіщення працівників підприємства про надзвичайну ситуацію;

– види та черговість проведення рятувальних робіт;

– визначення відповідно до нормативів видів і кількості медикаментів, необхідних для аптечок першої медичної допомоги;

– придбання необхідного пакувального матеріалу, а також інших засобів, необхідних для виконання заходів щодо захисту людей (медикаменти, засоби зв'язку та оповіщення, протипожежний інвентар, електричні ліхтарі тощо);

– визначення працівників підприємства, які беруть участь у рятувальних роботах (із зазначенням посади, прізвища, ім’я, по батькові, номеру контактного телефону та обов’язків на випадок надзвичайних ситуацій);

– проведення навчання працівників підприємства діям під час надзвичайних ситуацій.

Проведення превентивних заходів відображають у річних планах - звітах роботи підприємства з відповідним фінансовим, технічним і кадровим

забезпеченням.

Обов'язковим елементом плану заходів є перелік практичних дій працівників підприємства на випадок виникнення надзвичайних ситуацій, а також визначення відповідальних посадових осіб, сил та засобів, необхідних для ліквідації надзвичайних ситуацій.

Працівники підприємства ТОВ “Валпекс” відповідальні за виконання конкретних заходів, систематично проходять спеціальну підготовку та перепідготовку (навчання, інструктаж тощо) з метою відпрацювання дій щодо надання першої медичної допомоги постраждалим, методів та прийомів гасіння пожежі, правил роботи з вогнегасниками.

План заходів затверджується керівником підприємства, переглядається та уточнюється щорічно.

Кожен працівник підприємства повинен бути ознайомлений з планом

заходів та іншими нормативними документами щодо дій на випадок виникнення надзвичайних ситуацій. Рішення щодо виникнення надзвичайної ситуації на ТОВ “Валпекс” приймає керівник підприємства (у разі його відсутності – особа, що його заміщує) та фіксує його в наказі про роботу підприємства в режимі надзвичайної ситуації.

Про виникнення надзвичайної ситуації на підприємстві керівник негайно повідомляє (телефоном, телеграфом, факсом або особисто) органи, яким підприємство підпорядковане.

За необхідності призупинити діяльність підприємства на час надзвичайної ситуації, керівник підприємства видає наказ щодо тимчасового призупинення роботи працівників (із збереженням заробітної плати відповідно до ст. 113 КЗпП України).

Працівники підприємства, що здійснюють охорону його будівель, відповідають за пожежну безпеку, контролюють роботу систем життєзабезпечення, виконують свої обов’язки відповідно до встановленого режиму роботи підприємства у надзвичайних ситуаціях.

Примірний перелік організаційно-методичних документів, які розробляє підприємство ТОВ “Валпекс” на випадок надзвичайних ситуацій.

1. Проект наказу керівника підприємства про роботу підприємства в режимі надзвичайної ситуації.

2. Проект наказу керівника підприємства про припинення роботи підприємства в режимі надзвичайної ситуації.

3. Плани заходів, положення, інструкції на випадок надзвичайних ситуацій різного характеру;

3.1. Інструкція про заходи пожежної безпеки (з планом евакуації людей і матеріальних цінностей на випадок пожежі).

3.2 Положення про добровільну пожежну дружину (пожежно-технічну комісію, пости пожежної охорони).

3.3. Розрахунки матеріальних і людських ресурсів, необхідних для виконання заходів щодо захисту людей (можуть бути складовою відповідних планів заходів).

3.4. Схеми евакуації людей та документів (можуть розроблятися як складова відповідних планів заходів).

Перелік практичних дій працівників ТОВ “Валпекс” на випадок виникнення надзвичайних ситуацій наведено в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2

Перелік практичних дій працівників ТОВ “Валпекс” на випадок виникнення надзвичайних ситуацій

№ з/п	Найменування дій	Відповідальні за проведення	Необхідна кількість людей	Примітка
1.	Викликати відповідні служби (пожежну охорону, міліцію, аварійні служби)	Працівник, яким першим виявив НС
2.	Повідомити керівництво підприємства про НС	Працівник, яким першим виявив НС
3.	Ухвалити рішення щодо настання НС	Керівник
4.	Проінформувати про настання НС керівництво органів, яким підприємство підпорядковане	Керівник
5.	Визначити наказ про перехід в режимі НС	Керівник
6.	Підсилити охорону об’єкта	Керівник	Визначити
7.	Увести в дію формування, сили та засоби щодо ліквідації НС	Керівник, МНС, керівники формувань	Визначити
8.	У разі виникнення НС, що загрожує життю та здоров’ю людей вжити заходи щодо їхнього захисту (направлення до укриття або інших місць, видача засобів індивідуального захисту (тощо)	Керівник, МНС, евакокомісія та ін. формування	Визначити
9.	Визначити наказ про припинення роботи підприємства в режимі НС	Керівник

Питання з охорони праці є одним з найважливіших на сучасному етапі життя нашого суспільства, у період коли роботодавці ставлять для себе основним завданням як найшвидше й з мінімальним вкладенням засобів отримати найбільший прибуток, мало уваги приділяється, а часом і взагалі ігноруються вимоги безпеки праці.

Охорона праці − це багатогранне поняття, під ним слід розуміти не тільки забезпечення безпеки працівників під час виконання ними службових обов'язків, насправді воно охоплює різні заходи. Наприклад, профілактика професійних захворювань, організація повноцінного відпочинку й харчування працівників під час робочих перерв, забезпечення їх необхідним спецодягом і гігієнічними засобами й навіть виконання соціальних пільг і гарантій. Правильний підхід до організації охорони праці на підприємстві, грамотне використання різних нематеріальних способів стимулювання працівників дають останнім необхідне почуття надійності, стабільності й зацікавленості керівництва у своїх співробітниках. Таким чином, завдяки налагодженій охороні праці знижується також плинність кадрів, що в свою чергу благотворно впливає на стабільність усього підприємства.

Створення системи охорони праці на підприємстві передбачене Законом України «Про охорону праці»[4]. У загальному, законодавство про охорону праці складається з цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відповідно до Закону України «Про охорону праці», під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору. 

Крім того, відповідно до вказаного Закону, роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Економічний механізм управління охороною праці повинен передбачати систему заохочень для тих працівників, які сумлінно дотримуються вимог охорони праці, не допускають порушень правил та норм особистої та колективної безпеки, беруть активну творчу участь у здійсненні заходів щодо підвищення рівня охорони праці на підприємстві. Колективний договір (угода) повинен закріплювати різного роду моральні і матеріальні заохочення таких працівників: оплата праці, премії (у тому числі спеціальні заохочувальні премії за досягнення високого рівня охорони праці), винагороди за винахідництво та раціоналізаторські пропозиції з питань охорони праці. Велику користь дає преміювання робітників бригад, дільниць, цехів за тривалу роботу без порушень правил охорони праці, без травм і аварій. У випадку наявності небезпечних та шкідливих виробничих чинників, що постійно загрожують здоров'ю працівника, йому рекомендується виплачувати надбавку за підвищену обережність. Крім матеріального заохочення, велике значення має також і моральне стимулювання, яке свого часу використовувалось в нашій країні і яке успішно використовують закордонні фірми.

Серед чималого переліку обов’язків роботодавця, передбаченого ст. 13 Закону України «Про охорону праці» є пункт про те, що роботодавець розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці, забезпечує безоплатно працівників нормативно-правовими актами та актами підприємства з охорони праці.

Відповідно до ст. 27 Закону, нормативно-правові акти з охорони праці - це правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання[4].

Чи можна ігнорувати вимоги Закону України «Про охорону праці» і не приймати відповідних інструкцій, положень та стандартів. Звичайно, така спокуса існує, але не слід забувати, що, на державному рівні створено цілу армію контролюючих органів, серед яких звісно є й такі, які можуть забороняти, зупиняти, припиняти, обмежувати експлуатацію підприємства у разі виявлення будь-яких порушень чи недоліків у системі охорони праці.

Крім того, за порушення законодавства про охорону праці, невиконання розпоряджень посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці юридичні та фізичні особи, які відповідно до законодавства використовують найману працю, притягаються органами державного нагляду за охороною праці до сплати штрафу у порядку, встановленому законом.

Максимальний розмір штрафу не може перевищувати п'яти відсотків місячного фонду заробітної плати юридичної чи фізичної особи, яка відповідно до законодавства використовує найману працю. Отже, якщо місячний фонд заробітної плати на Вашому підприємстві 100000 грн., то інспекція з охорони праці легко може накласти на Ваше підприємство штраф у розмірі 5000грн.