10. Нетрадиційні форми організації економічного навчання та їх характеристика

Останнім часом в школах стали все частіше стали використовувати нестандартні (нетрадиційні) уроки. Це – уроки-занурення, уроки пошуку істини, уроки-аукціони, уроки-змагання, уроки-екскурсії, уроки-форуми та ін.

Розглянемо деякі з них. Уроки-семінари – мета та специфіка уроків-семінарів полягає в тому, щоб активізувати самостійну роботу учнів над навчальною та додатковою літературою і, таким чином, збуджувати учнів до більш глибшого усвідомлення та збагачення знань з теми, яка вивчається. Свою специфіку мають і уроки-конференції. Якщо уроки семінари призвані поглиблювати та збагачувати знання учнів з окремих тем навчальної програми, то уроки-конференції присвячуються обговоренню найбільш суттєвим та узагальнюючим питанням. Які витікають з вивчення декількох споріднених тем. Головне їх призначення – узагальнити цей матеріал, поглибити знання учнів з найбільше важливих проблем, конкретизувати та більш детально усвідомити основні висновки та ключові положення. Уроки-екскурсії – головна мета – сприйняття та засвоєння навчального матеріалу шляхом виходу (виїзду) до місця розташування об’єктів, які вивчаються, та безпосереднього ознайомлення з ними. В навчальних програмах з кожного навчального предмету встановлюється обов’язків перелік уроків-екскурсій та визначається їх зміст. Урок-екскурсія закінчується підведенням підсумків. Узагальненням того, що нового взнали учні під час проведення екскурсії. Часто вчителі практикують написання учнями невеликого звіту у вигляді узагальнюючих висновків того, що нового було вивчено під час уроку-екскурсії.

11. Двобічний характер процесу економічного навчання

В психолого-педагогічній літературі навчання визначається за допомогою декількох підходів:

- як складний та багатогранний процес відображення у свідомості того, хто навчається реальної дійсності на основі спеціально організованої діяльності;

- як цілеспрямований, штучно організований процес передачі набутого суспільством досвіду за допомогою спеціальних способів взаємодії тих, хто навчає і тих, хто навчається;

- як цілеспрямований педагогічний процес організації та стимулювання активної учбово-пізнавальної діяльності з оволодіння науковими знаннями, вміннями та навичками та їх використання, розвитку творчих здібностей, світогляду і морально-естетичних поглядів та переконань. Виходячи із зазначеного, той, хто навчає забезпечує вирішення таких завдань:

1. стимулювання учбово-пізнавальної активності;

2. організація пізнавальної діяльності щодо оволодіння науковими знаннями, уміннями та навичками;

3. розвиток мислення, пам’яті, творчих здібностей;

4. формування наукового світогляду і морально-естетичної культури;

5. вдосконалення учбових умінь та навичок.

Відповідно той, хто навчається:

- реагує на впливи щодо організації пізнавальної діяльності, її стимулювання тощо;

- виявляє ставлення до процесу навчання;

- проявляє певний рівень активності у навчальному процесі.

Отже навчання має двобічний характер:

1) навчальна діяльність педагога;

2) пізнавальна діяльність тих, хто навчається.

Двобічний характер навчального процесу передбачає відокремлення його суб’єктів – вчитель та учень, викладач – студент, а також відповідно діяльності цих суб’єктів: викладання учіння.

Викладання включає прогнозування та проектування сумісної діяльності, її організацію та виконання, аналіз результатів та відповідне корегування.

Учіння потребує значної пізнавальної активності тих, хто навчається як реальний відгук на педагогічний вплив.

Основним способом сумісної співпраці суб’єктів навчання виступає спілкування, що будується на основі різних позицій:

- суб’єкт – суб’єктної (актуальна роль кожної із сторін);

- суб’єкт – об’єктної (актуальна роль того, хто навчає).