
- •Предмет та завдання методики викладання економіки
- •5. Сутність економічної освіти
- •Професіограма викладача економіки та характеристика її компонентів
- •3. Культурологічні аспекти економічної освіти, та характеристики компонентів економічної культури
- •4. Державні стандарти економічної освіти
- •6. Мотивація як складова процесу економічного навчання.
- •7. Характеристика освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів
- •9.Нормативно-методичне забезпечення процесу економічного навчання
- •8.Поняття змісту економічної освіти та характеристика його компонентів
- •10. Нетрадиційні форми організації економічного навчання та їх характеристика
- •11. Двобічний характер процесу економічного навчання
- •12. Засоби навчання у викладанні економічних дисциплін, їх класифікація
- •13. Мета та функції економічного навчання
- •15. Словесні методи у системі економічного навчання
- •14. Загальна характеристика методів економічного навчання та їх функції
- •16. Практичні методи в організації процесу економічного навчання
- •17. Використання наочних методів у процесі економічного навчання
- •18. Системи організації навчання (шкільна, вузівська) у вирішанні задач економічної освіти
- •19. Урок як форма організації економічного навчання в школі.
- •20. Типологія, макро- та мікроструктура уроків з економіки
- •21. Шкільна лекція з економіки
- •22. Лекція як форма організації економічного навчання у вищому навчальному закладі
- •23. Семінарські заняття у системі вищої освіти
- •24. Оцінювання результатів економічного навчання та контроль успішності тих, хто навчається
- •25. Методи контролю і самоконтролю в організації процесу економічного навчання
- •26. Види контролю у системі економічного навчання
- •27. Сутність та характеристика тестового контролю знань з економіки
- •28. Пояснювально-ілюстративний вид навчання у викладанні
- •29. Програмоване навчання у системі економічної освіти
- •30. Проблемне навчання у засвоєнні економічних знань, формуванні умінь та навичок тих, хто навчається
- •31. Імітаційно-ігрове навчання у сучасній системі економічної освіти
- •31. Імітаційно-ігрове навчання у сучасній системі економічної освіти
- •32. Загальна характеристика педагогічних технологій та їх роль в
- •33. Інтерактивна технологія економічного навчання
- •35. Метод «мозкового штурму» та його реалізація в процесі
- •34. Характеристика методів інтерактивного навчання
- •36. Дискусія як метод активізації процесу економічного навчання
- •37. Сутність та етапи проведення аналізу економічних ситуацій
- •38. Нові інформаційні технології в організації процесу економічного навчання
- •39. Технологія дистанційної економічної освіти
- •40. Активізація навчання в економічній освіті
- •46. Факультативні заняття з економіки у середній школі
- •47. Позакласна робота з економіки у середній школі
- •48. Використання змагальних методів в процесі економічного навчання
- •49. Організація самостійної роботи при вивченні економічних дисциплін
- •50. Інтерактивні методи навчання
24. Оцінювання результатів економічного навчання та контроль успішності тих, хто навчається
Контроль або перевірка результатів навчання полягає в установленні рівня засвоєння знань на всіх етапах навчання, у вимірюванні ефективності навчального процесу та успішності навчання. Контроль, як вже визначалось, є обов’язковим компонентом процесу навчання і забезпечує вирішення таких завдань, як: • виявлення прогалин у навчанні; • корекція процесу навчання; • планування подальшого навчання; • рекомендації щодо попередження неуспішності в навчанні та інше.
Окрім перевірки, контроль містить в собі оцінювання (як процес) та оцінку (як результат) перевірки. В класних журналах, базах (банках) даних і т. д. оцінки фіксуються у вигляді балів (умовних визначеннях, «кодових сигналах» і т. п.). Основою для оцінювання успішності тих, хто навчається є підсумки (результати) контролю. Враховуються при цьому як якісні так і кількісні показники. Кількісні показники фіксуються переважно в балах, а якісні в оцінних судженнях типу «відмінно», «дуже добре», «добре», «задовільно» тощо. Кожному оцінному судженню приписується визначений, раніше узгоджений (встановлений) бал. Дуже важливо при цьому розуміти, що оцінка - це не число, яке отримується в результаті вимірів та вирахувань, а приписане оцінному судженню значення. Кількісні маніпуляції з оцінними судженнями (балами) неприпустимі. Щоб уникнути спокуси використовувати оцінки як числа, в багатьох країнах світу вони мають літерні позначення, наприклад А, В, С і т. д., але, нажаль, використовують частіше у вищих закладах освіти. Стосовно ж загальноосвітніх закладів, то треба зауважити, що дуже часто при врахуванні якісних та кількісних показників оцінки вчителі забувають про систему певних показників, які відображають об’єктивні знання та вміння учнів (обсяг, рівень, якість оволодіння учнями знаннями та вміннями), не враховують вимоги до контролю (об’єктивність, обґрунтованість, систематичність, індивідуальний та диференційований підхід щодо оцінки успішності)
25. Методи контролю і самоконтролю в організації процесу економічного навчання
Метод усного контролю - найпоширеніший у шкільній практиці. У навчальному процесі практикують індивідуальне, фронтальне та ущільнене усне опитування. Індивідуальне опитування передбачає повну, глибоку, розгорнуту відповідь учня на оцінку. Він повинен не лише відтворити текст підручника чи розповідь учителя на попередньому уроці, а й самостійно пояснити матеріал, довести наукові положення, навести власні приклади. Переваги індивідуального опитування: вчитель отримує «повну картину» про глибину, повноту, міцність знань учня, уміння учня аналізувати, робити висновки, узагальнювати тощо. Недоліки індивідуального опитування: за певний час, відведений вчителем на індивідуальне опитування, можливо опитати невелику кількість учнів. Мета фронтального опитування перевірка знань, умінь і навичок одразу багатьох учнів. Відповіді на дані запитання короткі, чіткі, які не потребують глибинного, розширеного розкриття питання. Переваги фронтального опитування: за певний час, відведений вчителем на фронтальне опитування, можливо опитати велику кількість учнів. Недоліки фронтального опитування: на жаль, вчитель не може отримати «повну картину» про глибину, повноту, міцність знань учня, уміння учня аналізувати, робити висновки, узагальнювати тощо. Як доводить практика найбільш уживаним серед усного опитування є ущільнене опитування, деякі дидактик називають його комбінованим але частіше використовують термін «ущільнене опитування» (наразі це терміни синонімічні). Свого роду ущільнене (комбіноване) опитування це поєднання усного опитування (фронтального чи індивідуального) з письмовим. Ущільнене (комбіноване) опитування дає змогу перевірити знання відразу багатьох учнів: одні відповідають усно (фронтальне чи індивідуальне опитування), інші – письмово надають відповіді (робота за картками), треті – працюють у дошки, виконуючи завдання. Ущільнене (комбіноване) опитування проводять переважно тоді, коли весь матеріал в основному засвоєно і необхідно перевірити набуті знання, вміння та навички учнів. Переваги ущільненого опитування: можливість опитати за один і той же час якомога більшу кількість учнів. Недоліки ущільненого опитування: роботу за картками частіше всього перевіряють в позаурочний час і виставляють оцінку не відразу на уроці (зрозуміло за результатом перевірки). Письмова перевірка знань, умінь та навичок. Залежно від навчального предмета письмовий контроль знань здійснюють у формі контрольної роботи, твору, переказу, диктанту та ін. Метод тестового контролю (від англ. test — іспит, випробування, дослід) передбачає відповідь учня на тестові завдання за допомогою розставляння цифр, підкреслення потрібних відповідей, вставляння пропущених слів, знаходження помилок тощо. Це дає змогу за короткий час перевірити знання певного навчального матеріалу учнями всього класу. Метод тестового контролю може бути безмашинним (відповіді на картках, листках, перфокартах тощо) та машинним (виконання тестових завдань на комп’ютерах). В навчальному процесі використовують також: метод письмового контролю, метод графічного контролю, метод практичної перевірки. Особливе значення має метод самоконтролю. Метод самоконтролю - усвідомлене регулювання учнем своєї діяльності задля забезпечення таких їі результатів, які б відповідали поставленим цілям, вимогам, нормам, правилам, зразкам. Мета самоконтролю - запобігання помилкам та їх виправлення. Велике виховне значення має залучення учнів до оцінювання знань однокласників через взаєморецензування відповідей.