1. Основні поняття та терміни в галузі охорони праці.

Перш ніж розглянути поняття "охорона праці", звернемо увагу на його другий компонент, оскільки він є первинним. Адже без праці не було б її "охорони".

Під працею розуміють цілеспрямовану діяльність людини, в результаті якої створюються матеріальні блага, необхідні для задоволення її власних потреб, а також духовні цінності, що слугують суспільству. З фізіологічної точки зору праця - це витрачання людиною фізичної та розумової енергії. Для людини праця є не лише необхідністю, а й потребою. Таким чином, праця є умовою існування людини та суспільства загалом. Однак за певних умов, коли в процесі праці мають місце шкідливі та небезпечні чинники, які безпосередньо впливають на працюючу людину, можуть виявлятися негативні наслідки праці. Ось чому поняття "праця" та "охорона праці" є супутніми.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити дві групи завдань:

- наукові (аналіз конкретних моделей системи "людина - техніка - виробниче середовище"; виявлення небезпечних і шкідливих виробничих чинників, їх взаємозв'язку, ступеня впливу на людину і т. ін.);

- практичні (розроблення заходів та засобів щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці під час здійснення трудового процесу).

Розглянемо найважливіші з основних понять охорони праці.

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці.

Здоров'я - стан фізичного та психічного благополуччя людини, в тому числі відсутність хвороб та фізичних вад.

Працездатність - стан людини, при якому сукупність фізичних, розумових і емоційних можливостей дозволяє працюючому виконувати конкретну кількість роботи заданої якості за необхідний інтервал часу.

У житті, а тим більше у процесі трудової діяльності мають місце певні небезпеки, адже абсолютної безпеки не існує. Небезпека - потенційне джерело шкоди. Кількісно оцінити рівень наявної небезпеки можна за допомогою ризику.

Ризик - імовірність заподіяння шкоди з урахуванням її тяжкості. На виробництві застосовують таке поняття, як професійний ризик. Професійний ризик - величина ймовірності порушення (ушкодження) здоров'я з урахуванням тяжкості наслідків у результаті впливу чинників виробничого середовища і трудового процесу.

Виробниче середовище - це сукупність фізичних, хімічних, біологічних, соціальних та інших чинників, що діють на людину під час виконання нею трудових обов'язків.

Виконання трудових обов'язків - трудова діяльність за встановленими нормами, правилами та інструкціями.

Трудовий процес характеризується важкістю та напруженістю праці.

Важкість праці - це характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево-судинну, дихальну та ін.), що забезпечують його діяльність.

Напруженість праці - це характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуттів, емоційну сферу працівника.

Безпечні умови праці - стан умов праці, за якого вплив на працівника небезпечних і шкідливих виробничих чинників не перевищує гранично допустимих значень.

Гранично допустиме значення виробничого чинника - граничне значення величини шкідливого виробничого чинника, вплив якого на людину в разі його щоденної регламентованої тривалості не призводить до зниження працездатності та захворювання в період трудової діяльності та у наступний період життя, а також не чинить несприятливого впливу на здоров'я нащадків.

Під час трудової діяльності працівник може зазнавати впливу несприятливих виробничих чинників, які за можливими наслідками такого впливу поділяються на шкідливі та небезпечні.

Шкідливий виробничий чинник (фактор) - виробничий чинник, вплив якого за певних умов (інтенсивність, тривалість та ін.) може спричинити професійне захворювання, зниження працездатності й призвести до порушення здоров'я нащадків.

Небезпечний виробничий чинник (фактор) - виробничий чинник, вплив якого на працівника за певних умов призводить до травм, отруєння, іншого раптового різкого погіршення здоров'я або до смерті.

Залежно від кількісної характеристики (рівня, концентрації тощо) і тривалості впливу шкідливий виробничий чинник може стати небезпечним. Небезпечні та шкідливі виробничі чинники (НШВЧ) за своїм походженням та природою дії поділяються на такі групи: фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні та соціальні.

До фізичних НШВЧ належать: рухомі машини та механізми; пересувні частини виробничого устаткування; підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони; підвищена чи понижена температура поверхонь устаткування, матеріалів чи повітря робочої зони; підвищений рівень шуму, вібрацій, інфразвукових коливань, ультразвуку, іонізуючих випромінювань, статичної електрики, електромагнітних випромінювань, ультрафіолетової чи інфрачервоної радіації; підвищені чи понижені барометричний тиск, вологість, іонізація та рухомість повітря; небезпечне значення напруги в електричному колі; підвищена напруженість електричного чи магнітного полів; відсутність чи нестача природного світла; недостатня освітленість робочої зони; підвищена яскравість світла; пряме та відбите випромінювання, що створює засліплювальну дію, та ін.

До хімічних НШВЧ належать хімічні речовини, які за характером дії на організм людини поділяються на загальнотоксичні, подразнювальні, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні та такі, що впливають на репродуктивну функцію.

До біологічних НШВЧ належать патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, грибки та ін.) та продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослини та тварини).

До психофізіологічних НШВЧ належать фізичні (статичні та динамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, монотонність праці, перенапруження органів чуття, емоційні перевантаження).

До соціальних НШВЧ належать погані стосунки між членами колективу, невдоволеність роботою, погана організація праці, фізична та (або) словесна образа та її ризик, насильство та його ризик.

Один і той же НШВЧ за природою своєї дії може належати одночасно до різних груп.

Дія окремих небезпечних чинників виробничого середовища чи трудового процесу може призвести до виробничої травми - порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок впливу виробничих чинників.

Виробничі травми класифікують:

- за видом агента, що призвів до травмування, - механічні, термічні, хімічні, променеві, електричні, комбіновані та ін.;

- за виробничими матеріальними причинами (носіями) травми - рухомі частини обладнання, готова продукція, відходи виробництва та ін.;

- за локалізацією травм - травми очей, голови, рук, ніг, тулуба;

- за ступенем тяжкості ушкоджень - легкі, тяжкі, смертельні;

- за технологічними операціями - фрезерування, свердління, вантажно-розвантажувальні роботи, перевезення вантажів та ін.

Часто травма є наслідком нещасного випадку. Нещасний випадок на виробництві - раптове погіршення стану здоров'я чи настання смерті працівника під час виконання ним трудових обов'язків унаслідок короткочасного (тривалістю не довше однієї робочої зміни) впливу небезпечного або шкідливого чинника.

Наслідком дії шкідливого виробничого чинника може бути і професійне захворювання - патологічний стан людини, обумовлений надмірним напруженням організму або дією шкідливого виробничого чинника під час трудової діяльності.

Діагноз професійного захворювання ставиться у кожному випадку з урахуванням характеристики умов праці, тривалості роботи працюючого за даною професією, професійного "маршруту" працівника, даних попередніх періодичних медичних оглядів, результатів клініко-лабораторних та діагностичних досліджень. Цей діагноз встановлюється лише тоді, коли саме умови праці спричинили розвиток даного захворювання.

Окрім професійних, на виробництві зараз виокремлюють групу так званих виробничо зумовлених захворювань, перебіг яких ускладнюється умовами праці, а частота їх перевищує частоту в працівників, які не зазнають впливу певних професійних шкідливих чинників.

Важливе значення у своєчасному виявленні та профілактиці професійних і виробничо зумовлених захворювань набувають попередній та періодичні медичні огляди.

Попередній медичний огляд - медичний огляд, який проводиться під час влаштування на роботу для визначення початкового стану здоров'я претендента та його відповідності обраній професії.

Періодичний медичний огляд - медичний огляд працівників, який проводять з установленою періодичністю з метою виявлення ознак виробничо зумовлених захворювань, а також патологічних станів, що розвинулися протягом трудової діяльності та перешкоджають продовженню роботи за певним фахом.

Необхідно зазначити, що існують професії та виробничі ситуації (аварії, роботи в екстремальних умовах та ін.), коли необхідно швидко і правильно знаходити потрібні рішення та вчиняти відповідні дії. Саме для таких професій передбачено проведення професійного відбору.

Професійний відбір - сукупність заходів, метою яких є відбір осіб для виконання певного виду трудової діяльності за їхніми професійними знаннями, анатомо-фізіологічними і психологічними особливостями, станом здоров'я та віком.

Трудова діяльність людини відбувається у певному просторі та часі. Замкнений простір у будівлях і спорудах, призначений для трудової діяльності людей, називається виробничим приміщенням. У такому приміщенні виділяють робочу зону - простір, у якому розташовано робочі місця постійного або тимчасового перебування працівників.

Постійне робоче місце - робоче місце, на якому працівник перебуває половину або більшу частину свого робочого часу (понад дві години безперервно).

Тимчасове робоче місце - робоче місце, на якому працівник перебуває менше половини або меншу частину (менше двох годин неперервно) тривалості щоденної праці (зміни).

Для запобігання або зменшення впливу на працівника небезпечних та (або) шкідливих виробничих чинників призначені засоби захисту. Останні поділяються на засоби колективного та індивідуального захисту.

Засіб колективного захисту (працівників) - це засіб захисту, конструктивно та (або) функціонально пов'язаний з виробничим обладнанням, виробничим процесом, виробничим приміщенням (будівлею) або виробничим майданчиком.

Засіб індивідуального захисту (працівника) це засіб захисту, що одягається на тіло працівника або його частину, або використовується працівником під час праці.

Важливим елементом у збереженні життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності є нормативно-правові акти з охорони праці - правила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання як для роботодавців, так і для працівників.

Роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.

Працівник - особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

2. Дати характеристику основним законодавчим, нормативно-правовим актам з питань охорони праці в Україні.

Джерелом охорони праці є нормативно-правові акти, які регулюють виробничі відносини. Найважливішими нормативними актами є закони. Вони поділяються на основні (конституційні) і звичайні. Конституція як основний закон держави є основою структури всього законодавства і займає центральне місце серед джерел охорони праці. Конституція України прийнята Верховною Радою 28 червня 1996 р. Вона має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативні акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Конституція містить норми різних галузей права, в тому числі і норми охорони праці. Так, наприклад, стаття 43 говорить, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.

Після Конституції України вищу юридичну силу мають закони. Центральне місце серед законів в галузі земельного права займає Кодекс законів про працю України. Протягом десяти років в зв'язку з політичними, соціальними, економічними змінами, що відбулися в Україні, кодекс неодноразово доповнювався новими нормами або вносилися зміни до існуючих норм. Сучасне значення кодексу полягає в тому, що він регулює головні питання щодо охорони праці на підприємствах різних форм власності. В ньому закріплені права та обов'язки власників щодо забезпечення нормальних умов праці працівників незалежно від форм власності, а також соціальні гарантії окремих категорій робітників.

Серед законів можна виділити Закон України Про охорону праці від 14 жовтня 1992 року, Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19 листопада 1992 року № 2801-ХІІ, Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення: Закон України від 24 лютого 1994 року № 4004-ХІІ та інші.

Важливе місце серед джерел охорони праці займають Укази Президента України. Згідно Конституції Президент видає укази і розпорядження, які є обов'язковими до виконання на всій території України. На фоні швидких змін в політичних, економічних, соціальних, екологічних відносинах в трудовому законодавстві виникають прогалини, які усуваються саме Указами Президента України.

Велику групу джерел охорони праці складають нормативно-правові акти, прийняті Кабінетом Міністрів України. Такі акти відносять до підзаконних нормативних актів, тобто актів виконавчих органів державної влади, які видаються в межах їх компетенції, на основі і на виконання законів України. Декрети, постанови Кабінету Міністрів України направленні на регулювання окремих питань охорони праці, конкретизацію положень законів України або указів Президента, вони повинні відповідати діючому трудовому законодавству.

Положення про порядок проведення державної експертизи (перевірки) проектної документації на будівництво та реконструкцію виробничих об'єктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам про охорону праці: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1994 р. № 431;

Голови місцевих державних адміністрацій, органи місцевого самоврядування приймають в межах своїх повноважень рішення, які є обов'язковими для виконання на відповідній території. Наприклад,

- Положення про комісію з питань охорони праці профспілкового комітету підприємства: Затверджено постановою Президії Федерації профспілок України від 20 вересня 1994 р.;

- Положення про громадського інспектора з охорони праці: Затверджено постановою Президії Федерації профспілок України від 20 вересня 1994 р.

- Спільні рекомендації державних органів і профспілок щодо змісту розділу "Охорона праці" у колективному договорі;

- Про затвердження Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок: Наказ Міністерства охорони здоров'я України від 29 грудня 1993 р. № 256 та інші.

Вдосконаленню відносин в галузі охорони праці в нових умовах господарювання служать також роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України та Постанови Пленуму Верховного Суду України. Наприклад,

- Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6;

- Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 (Витяг) та інші.

У разі, коли міжнародними договорами або угодами, в яких бере участь Україна, встановлено більш високі вимоги до охорони праці, ніж ті, що передбачено законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору або угоди.

Галузеві нормативні акти щодо охорони праці та їх прийняття, перегляд і скасування.

Роботодавець стосовно конкретних виробничих умов розробляє інструкції з техніки безпеки на підставі, як правило, Типових інструкцій. В інструкціях міститься комплекс вимог, виконання яких обов'язкове для конкретної організації.

Питання стимулювання охорони праці включаються і в акти соціального партнерства, локальні нормативно-правові акти. Соціально-партнерські угоди, колективні договори доповнюють систему джерел трудового права у частині регулювання трудових відносин у сфері охорони праці, відображають погоджені вимоги соціальних партнерів. У колективному договорі (угоді, трудовому договорі) сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій у сфері охорони праці на рівні не нижчому за передбачений законодавством, їхні обов'язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійним захворюванням і аваріям.

На виконання Закону України "Про охорону праці" Це Положення визначає порядок опрацювання та прийняття нових, перегляду і скасування чинних державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці відповідно до вимог Закону України "Про охорону праці.

Положення є обов'язковим для виконання усіма центральними та місцевими органами державної виконавчої влади, а також підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності.

Національний науково-дослідний інститут охорони праці виконує щодо базових організацій міністерств, відомств, концернів, корпорацій та інших об'єднань підприємств, створених за галузевим принципом функцію головної організації, яка координує роботу у даному напрямку, надає методичну допомогу фахівцям базових організацій, організує підвищення кваліфікації, а також опрацьовує проекти державних міжгалузевих і окремих галузевих нормативних актів.

Головні (базові) організації з питань гігієни праці, пожежної, ядерної, радіаційної безпеки та порядок опрацювання і затвердження нормативних актів з цих питань визначаються відповідними органами державного нагляду, до компетенції яких належать зазначені питання.

Базові організації з питань нормотворчої діяльності в сфері охорони праці визначаються в кожній галузі народного господарства рішеннями відповідних міністерств, як правило,із складу науково-дослідних, проектно-конструкторських та інших організацій і підприємств галузі, що спеціалізуються у певних сферах діяльності, мають найвищий науково-технічний потенціал і укомплектовані досвідченими кадрами з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища. Якщо у різних напрямках діяльності або підгалузях працює декілька базових організацій, то одна з них визначається головною в даній галузі.

Державний нормативний акт про охорону праці може опрацьовуватися також окремою організацією-розробником або творчим колективом, групою фахівців (далі - організація-розробник), які спроможні якісно виконати роботу. Призначення такої організації розробником ДНАОП здійснюється міністерством за погодженням з відповідним органом державного нагляду за охороною праці або безпосередньо органом нагляду.

Опрацювання, прийняття, перегляд, скасування і видання державних нормативних актів про охорону праці здійснюється відповідно до перспективного (п'ятирічного) та уточненого (річного) зведених планів, що затверджуються органами державного нагляду за охороною праці згідно з їх компетенцією.

Проекти зведених планів складаються шляхом узагальнення відповідних галузевих планів, а також пропозицій міністерств, місцевих органів державної виконавчої влади, структурних підрозділів і працівників органів державного нагляду, громадських та інших організацій щодо удосконалення нормативних актів про охорону праці. Галузеві плани підлягають попередньому узгодженню з відповідним органом державного нагляду та затверджуються міністерствами.

На підставі зведеного і галузевих планів формується відповідний розділ з питань нормотворчої діяльності у Національній та галузевих програмах поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого середовища.

Галузеві плани подаються на затвердження у червні, а зведений - у жовтні того року, що передує визначеному планом періоду.

Плани опрацювання та орієнтовні строки видання державних нормативних актів систематично публікуються в журналі "Охорона праці", інших виданнях, а також передаються видавництвам для включення в тематичний план видавничих робіт на наступний рік.

Опрацювання державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці проводиться за такими стадіями:

- підготовка до опрацювання ДНАОП;

- опрацювання і затвердження технічного завдання;

- опрацювання першої редакції проекту ДНАОП;

- опрацювання остаточної редакції проекту ДНАОП;

- затвердження і включення ДНАОП до державного реєстру;

- видання та інформація про ДНАОП.

На стадії підготовки визначаються доцільність опрацювання даного нормативного акта, черговість робіт, можливі виконавці проекту, джерела та обсяги фінансування тощо.

Приймається в установленому порядку рішення про включення даного нормативного акта до плану опрацювання ДНАОП.

Проводиться збирання робочих матеріалів або пред'являється і аналізується початковий варіант проекту ДНАОП (за його наявності).

Для опрацювання нормативного акта рішенням керівника відповідної базової (головної) організації створюється робоча група, до якої поряд із власними спеціалістами за необхідності можуть бути залучені фахівці інших компетентних організацій і підприємств. Один із членів робочої групи призначається керівником розробки.

У випадку опрацювання ДНАОП окремою організацією-розробником робоча група створюється наказом керівника цієї організації.

4. Опрацювання і затвердження технічного завдання

Технічне завдання на опрацювання ДНАОП розробляє базова організація (організація-розробник).

У технічному завданні повинні бути передбачені:

- підстава для опрацювання ДНАОП;

- строки початку та закінчення робіт;

- мета і головні завдання ДНАОП;

- характеристика об'єкта нормативного регулювання;

- структура ДНАОП;

- взаємозв'язок з іншими правовими нормами та нормативними документами;

- джерела інформації, що повинні бути використані;

- етапи опрацювання, строки виконання та виконавці.

До технічного завдання додається:

- перелік організацій, яким надсилається проект нормативного акта на відзив (з врахуванням заявок заінтересованих організацій);

- перелік органів, яким надсилається проект на узгодження.

4. До переліку органів, з якими узгоджується проект ДНАОП, повинні включатися:

- організація-замовник;

- відповідні органи державного нагляду, міністерства або інші органи, до компетенції яких належить даний нормативний акт або окремі його вимоги;

Технічне завдання на опрацювання ДНАОП узгоджується з міністерством, Національним НДІ охорони праці та затверджується заступником керівника відповідного органу державного нагляду. Термін розгляду технічного завдання узгоджуючим органом не повинен перевищувати двох тижнів.

Зміни до технічного завдання вносяться, узгоджуються і затверджуються в такому ж порядку, що й основний документ.

Базова організація (організація-розробник) у двотижневий термін після затвердження технічного завдання надсилає його органам, з якими узгоджувався цей документ, та керівникові розробки.

Якщо базова організація (організація-розробник) має підготовлений початковий варіант нормативного акта, який може бути прийнятий як проект у першій редакції, вона подає його разом з технічним завданням. В такому разі допускається суміщення стадій розроблення ДНАОП. Якщо базова організація (організація-розробник) прийняла рішення про використання нормативного акта іншої держави (або міждержавного) як проекту ДНАОП, замість технічного завдання на розроблення акта оформляються пропозиції з обґрунтуванням необхідності його використання.

Проект ДНАОП розробляється відповідно до договору, календарного плану і технічного завдання.

Структура, зміст, викладення і оформлення ДНАОП залежать від вимог, призначення й головних завдань нормативного акта та визначаються органом, який його затверджує.

При опрацюванні проекту використовуються досягнення науково-технічного прогресу, результати науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, патентних досліджень, світовий досвід організації охорони праці, підвищення безпеки технологічних процесів, виробничого устаткування, створення нешкідливих для здоров'я умов праці. Враховуються дані про ефективність попередніх нормативів аналогічного спрямування, результати аналізу травматизму, професійної або виробничообумовленої захворюваності, пропозиції заінтересованих організацій, власників підприємств тощо.

Одночасно з опрацюванням проекту ДНАОП складається:

- пояснювальна записка;

- опис проекту, придатний для обробки за допомогою ЕОМ.

Пояснювальна записка повинна містити відомості про: підстави розроблення ДНАОП; головну мету і завдання проекту; скорочену характеристику нормативів і вимог, які містяться у проекті; його рівень та взаємозв'язок з іншими державними міжгалузевими і галузевими нормативними актами; пропозиції щодо порядку введення в дію і впровадження, строків дії ДНАОП; джерела використаної інформації; про організації, яким розсилався проект ДНАОП на відзив та на узгодження, а також інші відомості.

Пояснювальна записка повинна бути підписана керівником базової організації (організації-розробника) та керівником розробки.

Опис проекту ДНАОП складається у вигляді карти-паспорта і повинен містити основну інформацію про нього: вид нормативного акта (правила, положення тощо), його позначення, найменування, галузь застосування, дату затвердження і введення в дію, термін дії, перелік взаємозв'язаних з ним інших нормативних актів, назву організації-розробника, перелік органів, з якими погоджено проект ДНАОП, внесені зміни тощо.

Проект ДНАОП разом з пояснювальною запискою та описом проекту надсилається на відзив організаціям, передбаченим технічним завданням, включаючи відповідний центральний профспілковий орган.

Зазначені організації складають і надсилають відзив на адресу базової організації (організації-розробника) в місячний термін з дня одержання або опублікування проекту ДНАОП. Якщо відзив у зазначений термін не надіслано, вважається, що зацікавлена організація не має зауважень і пропозицій до проекту.

Робоча група на підставі зауважень і пропозицій, що містяться у відзивах, доопрацьовує проект ДНАОП, уточнює пояснювальну записку і опис проекту нормативного акта, готує зведення відзивів.

Доопрацьований проект ДНАОП разом з пояснювальною запискою до нього та зведенням відзивів надсилається базовою організацією (організацією-розробником) на узгодження.

Узгоджуючі органи повинні розглянути проект ДНАОП і підготувати висновок у термін, що не перевищує одного місяця від дня одержання проекту. Лист про узгодження або узгоджений проект ДНАОП підписується керівником або заступником керівника організації.

За наявності суттєвих розбіжностей щодо проекту ДНАОП базова організація (організація-розробник) провадить їх розгляд та усунення.

Остаточна редакція проекту ДНАОП після врахування зауважень і пропозицій узгоджуючих органів обговорюється на засіданні науково-технічної (наукової) ради чи секції ради організації-розробника, яка приймає протокольне рішення про подання його на затвердження органу державного нагляду за охороною праці.

Одночасно базовою організацією (організацією-розробником) виконуються роботи щодо запису тексту нормативного акта, викладеного державною мовою, на магнітну дискету (придатну для обробки на IBM-сумісних комп'ютерах), а також щодо аутентичного його перекладу російською мовою.

Проект ДНАОП із супровідним листом, підписаним керівником базової організації (організації-розробника), подається на затвердження у трьох примірниках, виконаних державною мовою (оригінал та дві копії), і кожен з яких супроводжується аутентичним перекладом російською мовою.

Для розгляду остаточної редакції проекту ДНАОП рішенням відповідного органу державного нагляду затверджується редакційна комісія. Фахівці від міністерства, базової (головної) організації або організації-розробника включаються до складу редакційної комісії за поданням цих організацій.

За необхідності голова редакційної комісії може прийняти рішення про призначення експертизи проекту ДНАОП і надіслати його до відповідної компетентної організації. У випадках, коли це доцільно, експерти від незалежних компетентних організацій можуть бути включені до складу редакційної комісії. Експертиза проекту виконується за рахунок коштів, виділених замовником на опрацювання ДНАОП.

Редакційна комісія розглядає проект ДНАОП у термін, що не перевищує півтора місяця, і приймає протокольне рішення про доцільність його затвердження або повернення на доопрацювання.

У разі проведення експертизи проекту ДНАОП зазначений термін може бути продовжено на строк проведення експертизи, але не більш як на один місяць. Якщо державний галузевий нормативний акт про охорону праці, опрацьований для потреб однієї галузі, необхідно поширити на підприємства, установи, організації інших (суміжних) галузей, редакційна комісія приймає з цього питання відповідне протокольне рішення. В ньому вказуються галузі (підприємства, виробництва), на які доцільно поширити дію даного нормативного акта.

Дані про затвердження та введення в дію державних нормативних актів про охорону праці щоквартально публікуються в покажчику ДНАОП, а також інших виданнях органів державного нагляду та в журналі "Охорона праці".

Органи державного нагляду за охороною праці тиражують і розповсюджують ДНАОП відповідно до встановленого ними порядку. Без дозволу цих органів державний нормативний акт про охорону праці не може бути повністю або частково відтворений, тиражований і розповсюджений.

3. Обов’язки роботодавців щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці.

Обов’язки і повноваження роботодавця й працівників у сфері охорони праці визначаються чинним законодавством, за порушення якого вони несуть персональну відповідальність.

Чинне законодавство зобов’язує роботодавця раціонально використовувати виробничі будівлі, споруди, устаткування, територію, здійснювати захист працюючих від впливу шкідливих та небезпечних чинників, утримувати робочі місця у відповідності до вимог санітарно – гігієнічних нормативів.

Відповідно до номенклатурних заходів стосовно охорони праці роботодавець має розробляти плани таких заходів, узгоджувати їх з професійними спілками й включати до колективного договору, а також виділити цільові кошти та необхідні матеріальні ресурси. Порядок використання цих коштів визначається в колективному договорі і контролюється трудовим колективом.

В обов’язки роботодавця входить:

• правильна організація процесу виробничої діяльності, створення відповідних умов;

• забезпечення виконання трудової і виробничої дисципліни, дотримання законодавством про працю й правил щодо охорони праці.

В обов’язки працівників входить:

• сумлінне виконання дорученої справи, з високою продуктивністю і якістю праці;

• дотримання трудової і технологічної дисципліни;

• дотримання вимог нормативно – правових та законодавчих актів.

За порушення працівником зазначених зобов’язань роботодавець може застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді догани або звільнення з роботи.

4. Обов’язки та права працівників на охорону праці під час роботи.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці.

За період простою з причин, передбачених частиною другою цієї статті, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігаються місце роботи, а також середній заробіток.

Працівник зобов'язаний:

дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства;

знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;

проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди.

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.