Лейкоцитарна формула

Базофилы 0-1

Эозинофилы 0,5-5

Нейтрофилы 47 – 72 %

Моноциты 3-11 %

Лимфоциты 19 – 37 %

31. Тромбоцити - это небольшие дискообразные безъядерные клеточные фрагменты, циркулирующие в кровотоке, чутко реагирующие на повреждения сосуда и играющие критически важную роль в гемостазе и тромбозе.

Физиологическая роль тромбоцитов в организме:

Тромбоциты выполняют в организме важные биологические функции главным образом в процессах гемостаза. Их физиологическая активность связана с содержанием большого количества ферментов тромбоцитарных факторов, которые определяют фибринопластическое тромбопластическое антигепариновое адгезивное ретрактильпое сосудосуживающее свойство тромбоцитов. Благодаря этим факторам тромбоциты являются важным звеном в свертывающей системе крови.

Судинно-тромбоцитарний гемостаз .Завдяки цьому механізму відбувається зупинка кровотечі з дрібних судин з низьким артеріальним тиском. При травмі спостерігається рефлекторний спазм пошкоджених кровоносних судин, який надалі підтримується судинозвужувальними речовинами (серотонін, норадреналін, адреналін), звільняються з тромбоцитів і пошкоджених кліток тканин. У великих судинах гемостаз може бути здійснений шляхом формування міцного фібринового тромбу, для утворення якого необхідний ферментативний коагуляційний механізм.

Физиологическая роль сосудисто-тромбоцитарного звена гемостаза – это первичная остановка кровотечения путем формирования нестойкого первичного (тромбоцитарного) тромба. Первичная остановка кровотечения в норме происходит за 2-4 минуты.Наиболее важными факторами, обеспечивающими первичный (сосудисто-тромбоцитарный) гемостаз, являются тромбоциты и фактор Виллебранда, способствующий их адгезии и агрегации. Первичный гемостаз является первым этапом в остановке кровотечения и не способен обеспечить окончательную остановку кровотечения в сосудах среднего и крупного калибра.

Коагуляційний гемостаз.Згортання крові - це ланцюгової ферментативний процес, в якому послідовно відбувається активація факторів згортання і утворення їх комплексів. Сутність згортання крові полягає в переході розчинного білка крові фібриногену в нерозчинний фібрин, в результаті чого утворюється міцний фібриновий тромб.

При повреждении крупных кровеносных сосудов тромбоцитарная пробка не способна остановить кровотечение. Только коагуляционный гемостаз способен остановить кровотечение из крупного сосуда. В коагуляционных реакциях принимают участие специальные белки, фосфолипиды (из тромбоцитарной мембраны), ионы кальция. Большинство белков, участвующих в коагуляции, являются проферментами. Их активация осуществляется за счет протеолиза.

32. фізіологічна характеристика системи аво крові.

Согласно классификации К.Ландштейнера и Я.Янского в зависимости от наличия или отсутствия в крови конкретного человека агглютиногенов и агглютининов различают 4 группы крови. Эта система получила название АВО, Группы крови в ней обозначаются цифрами и теми агглютиногенами, которые содержатся в эритроцитах данной группы.

Сумісність крові донора та реціпиєнта. Проба на индивидуальную совместимость позволяет убедиться в том, что у реципиента нет антител, направленных против эритроцитов донора и таким образом предотвратить трансфузию эритроцитов, несовместимых с кровью больного.

33. характеристика резус-системи крові.Під резус-фактором слід розуміти антиген, іншими словами - білок, який знаходиться на поверхні еритроцитів, червоних кров'яних тілець. Близько 85% людей мають цей самий резус-фактор і, відповідно, є резус-позитивним. Інші ж 15%, у яких його немає, резус-негативним.

Особливої уваги і підходу вимагають лише резус-негативні вагітні жінки.

Коли в майбутньої мами резус негативний, а в майбутнього тата позитивний, виникає небезпека резус-конфлікту. Але початися він може лише в тому випадку, якщо дитина успадкує резус батька. Тоді його кров буде погано сумісна з кров'ю матері. Що являє собою резус-конфлікт. Резус-фактор плоду переборює плацентарний бар'єр і попадає в кров матері, а її організм, сприйнявши плід як щось чужорідне, починає виробляти захисні антитіла. Захищаючи матір, ці антитіла несуть серйозну загрозу її дитині.

34. Провідна система крові.— група високоспеціалізованих клітин серця, які мають здатність ґенерувати імпульси та їх проводити. Клітини розташовуються компактно, формуючи елементи провідної системи серця. Всім відділам провідної системи притаманний автоматизм, тобто здатність ґенерувати імпульси.

В звичайних умовах послідовність руху збудження по структурах серця така: пазухово-передсердний вузол, робочий міокард, передсердь передсердно-шлуночковий вузол, пучок Гіса, ніжки пучка Гіса, волокна Пуркіньє, робочий міокард шлуночків.

Швидкість проведення збудження по структурах серця різна.

Вона складає:

- робочий міокард передсердь та шлуночків - біля 1 м/с;

- пучок Гіса, його ніжки, волокна Пуркіньє - 2-5 м/с.

Тобто, швидкість велика і це має велике значення, так як забезпечує синхронність скорочень міокарду передсердь; міокарду шлуночків (для досягнення останнього результату існує провідна ситема шлуночків серця - пучок Гіса, його ніжки, волокна Пуркіньє; наявність спеціальної провідної системи шлуночків зумовлено його великою масою).

Чинниками, що впливають на швидкість проведення збудження по м'язовим волокнам є: діаметр волокон, амплітуда ПД, величина порогу деполяризації, швидкість розвитку піку ПД, наявність нексусів між міокардіоцитами - вони мають низький опір, що сприяє швидкій передачі ПД з одного КМЦ на другий і збільшенню швидкості проведення збудження.

Автоматія – здатність збуджуватися (генерувати ПД) без дії зовнішнього подразника (інакше – здатність до самозбудження). Ця здатність є у структурах серця, побудованих з атипічних кардіоміоцитів, а саме, в стимульному комплексі

35. терія формування екг.При збудженні та реполяризації серця виникає електричне поле, яке можна зареєструвати на поверхні тіла. При цьому між різними точками тіла створюється різниця потенціалів, яка змінюється у відповідності з коливаннями величини та напрямку цього електричного поля. Крива змін цієї різниці потенціалів в часі називається електрокардіограмою (ЕКГ). Таким чином, ЕКГ відображає збудження серця, а не його скорочення.

Відведення ЕКГ. Розрізняють біполярні та уніполярні відведення. Для отримання уніполярного відведення накладають активний електрод на яку-небудь точку поверхні тіла і реєструють зміну потенціалу під цим електродом по відношенню до так званого рефрактерного електрода. Можна рахувати, що референтний електрод поміщений в “нульовій точці” диполя, тобто між позитивним та негативним полюсами.

Сегмент – відстань між двома зубцями. Інтервал – сукупність зубця та сегмента.

Зубець Р – відображає виникнення та поширення збудження по передсердях;

Сегмент PQ – в цей час збудження поширюється по провідній системі серця;

Зубець Q – початок збудження шлуночків (деполяризація лівої поверхні міжшлуночкової перегородки);

Зубець R – поширення збудження через стінку шлуночків від ендокарда до епікарда;

Зубець S – кінець збудження шлуночків (деполяризація правого шлуночка в області основи легеневого стовбура).

Поширення збудження по шлуночках (комплекс QRS) співпадає з реполяризацією передсердь;

Зубець Т – відображає реполяризацію шлуночків.