12) Рухові рефлекси спинного мозку, їх рефлекторні дуги, фізіологічне значення.

Спинний мозок – перший рівень ЦНС. Він має сегментарну будову – кожен сегмент отримує аферентну інервацію від відповідного сегменту тіла людини

і до цього сегменту передає еферентну інформацію (еферентно інервує м’язи відповідного сегменту). Аферентна інформація надходить в кожен сегмент волокнами

задніх корінців (відростки псевдоуніполярних клітин), еферентна інформація виходить передніми корінцями (відростки мотонейронів передніх рогів та вегетативних

ядер бічних рогів). У складі задніх рогів спинного мозку переважають вставні нейрони. Біла речовина спинного мозку представлена волокнами висхідних та низхідних

шляхів.

Провідникова функція спинного мозку. Залежність спінальних рефлексів від діяльності центрів головного мозку. Спінальний шок.

Біла речовина спинного мозку (передні, бокові та задні канатики) складається з нервових волокон, які формують провідні шляхи. Їх поділяють на висхідні та низхідні.

Основними висхідними шляхами є:

1. Шлях Голя – розташований в медіальній частині заднього канатика.

2. Шлях Бурдаха – розташований в латеральній частині заднього канатика.

Ці два шляхи є аферентними шляхами, що проводять пропріоцептивну чутливість кіркового напрямку (усвідомлену).

3. Задній спинномозково-мозочковий шлях – задня частина бокового канатика.

4. Передній спинномозково-мозочковий шлях – розташований вентральніше попереднього.

Ці два шляхи передають інформацію від пропріорецепторів в мозочок.

5. Спіноталамічні шляхи – розташовуються в бокових канатиках вентрально та попереду від попередніх. Передають тактильну, больову, температурну чутливість.

Основними нисхідними шляхами є:

1. Бічний кірково-спинномозковий шлях (пірамідний) проводить імпульси свідомих рухів – бокові канатики.

2. Червоноядерно-спинномозковий шлях (екстрапірамідний) проводить імпульси несвідомих рухів та тонусу м’язів – бокові канатики.

3. Передній кірково-спинномозковий шлях (пірамідний) проводить імпульси свідомих рухів – передні канатики.

4. Присінково-спинномозковий шлях – передні канатики.

5. Сітчасто-спинномозковий шлях – передні канатики.

Ці два шляхи проводять імпульси несвідомих рухових реакцій, які спрямовані на збереження рівноваги тіла та координацію рухів.

Низхідні шляхи спинного мозку об’єднують в дві системи регуляції рухових функцій – латеральну та медіальну.

13)Середдній мозок (лат. Mesencephalon) — відділ головного мозку розташований між мостом (pons) і проміжним мозком (diencephalon), древній зоровий центр. Включено в стовбур головного мозку.

Усередині нижніх горбків перебувають слухові ядра, туди йде латеральна петля. Навколо водопроводу Сильвія — центральна сіра речовина чорна субстанції grisea centralis.

У глибині покришки середнього мозку (під четверохолміе) знаходяться ядра окорухових нервів червоні ядра (червоне ядро, управління рухами) чорна речовина (чорної субстанції, ініціація рухів) ретикулярна формація.

Функції середнього мозку

Рухові функції.

Сенсорні функції (наприклад зір).

Регулювання актів жування та ковтання (тривалості)

Забезпечення точних рухів рук (наприклад, при листі)

Довгастий мозок (цибулина) — нижня частина стовбура головного мозку, що безпосередньо переходить у спинний мозок і значною мірою зберегла його сегментарні риси будови.

У довгастому мозку розташовані ядра деяких із черепних нервів, зокрема язиково-глоткового, блукаючого, під'язикового. Цими нервами він пов'язаний з різними органами і тканинами організму, а низхідними і висхідними провідними

шляхами — з усіма відділами ЦНС. В цій ділянці головного мозку знаходиться частина ретикулярної формації, а також дихальний і серцево-судинний нервові центри і центри рефлексів чхання, кашлю, ковтання, гикання, блювання та смоктання.

Функції довгастого мозку:провідникові, рефлекторні та тонічні.На рівні довгастого мозку замикається велика кількість харчових (слиновидільний, жування, смоктання, ковтання) та захисних (кашлю, чхання, гикання, блювання) рефлексів, центри яких розташовані у ядрах черепних нервів.

в основі розвитку децеребраційної ригідності лежать вестибулоспінальні впливи, завдяки яким відбувається: -посилення міотатичних тонічних рефлексів екстензорів; -послаблення міотатичних тонічних рефлексів флексорів. Шийні рефлекси положення – виникають у відповідь на зміну нормального положення голови відносно тулуба. При цьому подразнюються пропріорецептори шиї передача інформації в шийні сегменти спинного мозку по пропріоспінальним низхідним шляхам до мотонейронів спинного мозку перерозподіл м’язового тонусу, який змінює положення тулуба відповідно до положення голови: - якщо голова нахиляється чи повертається в бік, то зі сторони нахилу збільшується тонус розгиначів, а з протилежної сторони – тонус згиначів.

14)Мозжечок — отдел головного мозга позвоночных, отвечающий за координацию движений, регуляцию равновесия и мышечного тонуса. У человека располагается позади продолговатого мозга и варолиева моста, под затылочными долями полушарий головного мозга. Посредством трёх пар ножек мозжечок получает информацию из коры головного мозга, базальных ганглиев экстрапирамидной системы, ствола головного мозга и спинного мозга

Функции мозжечка сходны у различных биологических видов, включая человека. Это подтверждается их нарушением при повреждении мозжечка в эксперименте у животных и результатами клинических наблюдений при заболеваниях, поражающих мозжечок у человека. Мозжечок представляет собой мозговой центр, который имеет в высшей степени важное значение для координации и регуляции двигательной активности и поддержания позы. Мозжечок работает главным образом рефлекторно, поддерживая равновесие тела и его ориентацию в пространстве. Также он играет важную роль (особенно у млекопитающих) в локомоции (перемещении в пространстве)

Соответственно главными функциями мозжечка являются:

координация движений

регуляция равновесия

регуляция мышечного тонуса

мышечная память

Синдроми ураження мозочка характеризуються такими загальними ознаками:

• зниженням тонусу м'язів;

• відхиленням довільних рухів від гармонійної ідеальної лінії;

• порушенням автоматичних рухів.

15)Таламус -область головного мозга, отвечающая за перераспределение информации от органов чувств, за исключением обоняния, к коре головного мозга. Эта информация (импульсы) поступает в ядра таламуса. Сами ядра состоят из серого вещества, которое образовано нейронами. Каждое ядро представляет собой скопление нейронов. Ядра разделяет «белое вещество».

В таламусе можно выделить четыре основных ядра: группа нейронов перераспределяющая зрительную информацию; ядро перераспределяющее слуховую информацию; ядро перераспределяющее тактильную информацию и ядро перераспределяющее чувство равновесия и баланса.

Гипоталамус (лат. Hypothalamus) или подбугорье — отдел промежуточного мозга, расположенный ниже таламуса, или «зрительных бугров», за что и получил своё название.

Гипоталамус располагается спереди от ножек мозга и включает в себя ряд структур: расположенную спереди зрительную и обонятельную части.

Гипоталамус контролирует деятельности эндокринной системы человекачто его нейроны способны выделять нейроэндокринные трансмиттеры (либерины и статины), стимулирующие или угнетающие выработку гормонов гипофизом.

16. Базальні ядра (ганглії). Базальні ганглії - Комплекс підкіркових нейронних вузлів, розташованих в центральному білій речовині півкуль великого мозку. Базальні ганглії входять до складу переднього мозку, розташованого на кордоні між лобовими частками і над стовбуром мозку і включають в себе такі компоненти: чечевицеподібне ядро, хвостате ядро; огорожу; бліду кулю, шкаралупу, зовнішню капсулу; мигдалеподібне тіло.

Базальні ганглії, Як і мозочок, представляють іншу допоміжну рухову систему, яка функціонує зазвичай не сама по собі, а в тісному зв'язку з корою великого мозку і кортикоспінального системою рухового контролю. Дійсно, більшістьвхідних сигналів базальні ганглії отримують від кори великого мозку, а майже усі, хто виходив з цих гангліїв сигнали повертаються назад до кори.

Функції.Базальні ганглії забезпечують регуляцію рухових і вегетативних функцій, беруть участь у здійсненні інтеграційних процесів вищої нервової діяльності.Однією з головних функцій базальних гангліїв в руховому контролі є їх участь в регуляції виконання складних рухових програм разом з кортикоспінального системою, наприклад в русі при написанні букв.

Порушення в базальних ядрах призводить до моторних дисфункцій, таких як, сповільненість руху, зміни м'язового тонусу, мимовільні рухи, тремор. Ці порушення фіксуються при хвороби Паркінсона і хвороби Хантінгтона.

17. Сенсорні, асоціативні і моторні зони кори головного мозку, їх функції. Сенсорні зони кори. В кору великих півкуль поступають аферентні імпульси від всіх рецепторів організму. Ділянки кори, куди поступають імпульси, І.П. Павлов назвав центральними відділами аналізаторів, або ядерними зонами аналізаторів. Ці зони є первинними полями зв’язаними з органами відчуттів і органами руху на периферії. Вони здійснюють аналіз окремих подразнень, які поступають в кору від відповідних рецепторів. При пошкодженні первинних полів виникає так звана коркова сліпота, коркова глухота .

Асоціативні зони відіграють важливу роль в процесах аналізу та синтезу інформації, яка поступає в кору великих півкуль.Видалення асоціативних зон призводить до того, що у людини залишається здатність бачити предмети, чути звуки, але вона не впізнає їх, не пам’ятає їх значення.Важливою особливістю асоціативних зон у людини на відміну від сенсорних є те, що їх пошкодження веде лише до тимчасового порушення тих, чи інших функцій.

Моторні зони кори. Провідну роль в регуляції довільних рухів відіграє кора великих півкуль. В корі є нервові клітини, аксони яких йдуть до нервових центрів, що лежать нижче - до підкоркових центрів, мозкового стовбура, до спинного мозку. Це гігантські пірамідні клітини Беца. Для них характерна вертикальна орієнтація в товщі кори. Від тіла клітини вертикально вверх відходить найбільш товстий (верхівковий) дендрит, через який інформація від інших нейронів входить в клітину, а вертикально вниз відходить довгий аксон, який зв’язує клітини Беиа з центрами, що лежать нижче, в тому числі і зі спинним мозком. На дедритах пірамідної клітини нараховують від 2 до 5 тисяч синапсів. Це дає можливість координувати моторну функцію кори в залежності від різноманітних змін внутрішнього та зовнішнього середовища.

Електроенцефалографія (ЕЕГ) — метод графічної реєстрації біопотенціалів головного мозку, що дозволяє проаналізувати його фізіологічні зрілість і стан, наявність осередкових уражень, загальмозкових розладів і їхній характер.Полягає в реєстрації й аналізі сумарної біоелектричної активності головного мозку - електроенцефалограми (ЕЕГ). ЕЕГ може зніматися як зі скальпу, так і з глибоких структур мозку.

У залежності від частоти показників, що реєструються у ЕЕГ, виділяють такі основні ритми мозку: дельта-ритм (0,5- 4 Гц); тета-ритм (5-7 Гц); альфа-ритм (8-14 Гц) - основний ритм ЕЕГ, переважає в стані спокою; бета-ритм (15-35 Гц); гамма-ритм (вище 35 Гц). Друга важлива характеристика електричних потенціалів мозку - амплітуда коливань, яка пов'язана з їхньою частотою. Так, в однієї тієї самої особи амплітуда високочастотних бета-хвиль може бути нижчою за амплітуду більш повільних альфа-хвиль майже в 10 разів.