114. Особистість у психологічній теорії ставлень в. М. Мясищева

Теорія психології відносин - одна з вітчизняних теорій психології особистості, яка розглядає відносини як характерний і центральний структурний компонент особистості, в якому реалізується складається в процесі усвідомленої діяльності все різноманіття ставлень людини до дійсності.

Відносини розрізняються за їх емоційної значущістю та соціальною цінністю. Рівень їх розвитку характеризує розвиток особистості в цілому. Теорія В.Н.Мясищева лежить в основі методологіі ряду вітчизняних досліджень в галузі психотерапії та реабілітації психіатричних пацієнтів.

В.Н.Мясищев будує концепцію особистості, центральним елементом якої є поняття відношення.

Відношення особистості - це активний, свідомий, інтегральний, виборчий заснований на досвіді зв'язок особистості з різними сторонами дійсності.

За Мясищевим єдність особистості характеризується:

спрямованістю (домінуючі відносини: до людей, до себе, до предметів зовнішнього світу),

загальним рівнем розвитку (в процесі розвитку підвищується загальний рівень розвитку особистості),

структурою особистості і динамікою нервово-психічної реактивністю (мається на увазі не тільки динаміка вищої нервової діяльності (ВНД), а й об'єктивна динаміка умов життя).

З цієї точки зору структура особистості - лише одне з визначень її єдності та цілісності, тобто більш приватна характеристика особистості, інтеграційні особливості якої пов'язані з мотивацією, відносинами і тенденціями особистості.

Відношення як зв'язок суб'єкта з об'єктом єдине, проте має структуру, окремі компоненти якої можуть виступати як часткові відносини, або види. Відношення визначається рядом ознак: вибірковістю, активністю, цілісно-личност. характером, свідомістю.

Найважливішими видами відносин Мясищев вважав потреби, мотиви, емоції, відносини (прихильність, неприязнь, любов, ворожнеча, симпатія, антипатія), інтереси, оцінки, переконання.

Вища ступінь розвитку особистості та її відносин визначається рівнем свідомого ставлення до навколишнього і самосвідомістю як свідомим ставленням до самого себе.

115.Принципи особистісно-орієнтованого викладання

Особистісно-орієнтований підхід у вихованні – передбачає ставлення вихователя до вихованця як до особистості, допомогу вихованцеві у самоусвідомленні себе особистістю, у виявленні, розкритті його можливостей, становленні самосвідомості, самореалізації і самоствердженні.

Саме цей підхід висуває у центр виховної системи особистість, зосереджуючи увагу на необхідності створення комфортних, безконфліктних і безпечних умов для її розвитку, реалізації природних потенціалів. “Особистісно-орієнтоване виховання – це утвердження людини як найвищої цінності, навколо якої ґрунтуються всі інші суспільні пріоритети”, - вважає І.Д. Бех.

Принцип особистісно-орієнтованого підходу слід зазначити такі :

- принцип самоактуалізації –в кожній дитині існує потреба в актуалізації своїх інтелектуальних, комунікативних, художніх і фізичних

здібностей. Важливо підтримати намагання дитини до прояву , розвитку своїх природних та соціально набутих можливостей;

- принцип індивідуальності – враховуючи індивідуальні і особистісні особливості дитини , всіляко сприяти їх подальшому розвитку;

- принцип суб’єктності – індивідуальність притаманна лише тій людині, яка реально володіє суб’єктними якостями та повноваженнями;вміло використовує їх припобудові діяльності, спілкування та взаємин.Необхідно допомагати дитині стати справжнім суб’єктом життєдіяльності, сприяти формуванню і збагаченню її субєктного досвіду;

- принцип вибору – педагогічно доцільно, щоб вихованець жив, учився і виховувався в умoвах постійного вибору, володів субєктними повноваженнями під час вибору мети , змісту і засобів навчання, поведінки, мотивів;

- принцип творчості та успіху – досягнення успіху в тому чи іншому виді діяльності сприяє формуванню позитивного “Я” – образу особистості, стимулює процеси самовдосконалення і самобудівництва власного “Я” ;

- принци довіри та підтримки – віра у творчі потенції вихованця, доввіра до нього, підтримка його намаганьдо самореалізації та самоствердження замість надмірних вимогливості та контролю.

На думку М.Г.Чобітько, ефективність особистісно орієнтованої педагогічної взаємодії можлива при дотриманні принципів діалогізації, партнерства, проблематизації, персоналізації, тобто відмова від статусних ролей і адекватне включення у взаємодію елементів особистісного досвіду (почуттів, емоцій, переживань, вчинків,дій, індивідуалізації педагогічної взаємодії та ін.

Педагогічні технології на основі особистісно-орієнтованого підходу

• Особистісно-орієнтоване навчання

• Технологія саморозвиваючого навчання

• Педагогічні технології адаптивної школи

• Гуманно-особистісна технологія Амонашвілі

• Ігрові технології

• Технології рівневої диференціації

• Технологія індивідуального навчання (індивідуальний підхід, індивідуалізація навчання, метод проектів)

• Технологія «Педагогічні майстерні»