
- •1. Мета, предмет, завдання психологічної експертизи
- •2. Етапи становлення методики викладання психологічних дисциплін у внз.
- •3. Предмет, мета та завдання медичної психології
- •4. Класифікація наукових досліджень
- •5. Особливості та компоненти професійної діяльності викладача психології.
- •6. Структура юридичної психології
- •7. Види психологічної експертизи.
- •8. Предмет, мета та завдання курсу методики викладання психологічних дисциплін у внз
- •9. Метод наукового дослідження як соціально-технологічний процес
- •10. Основні етапи психологічної експертизи
- •11. Загальна характеристика експертної діяльності
- •12. Словесні методи викладання психології
- •13. Номотетичний підхід та кількісні дослідження в психології
- •14. Основні напрямки використання психологічних знань в правоохоронній діяльності
- •15. Особистісна готовність психолога до проведення психологічної експертизи
- •16.Дослідження як форма існування і розвитку науки.
- •17. Принципи викладання психологічних дисциплін
- •19. Характеристика та класифікація методів юридичної психології., особливості їх використання в юридичній сфері.
- •20. Психологічні ознаки та чинники формування правосвідомості особистості.
- •22. Предмет, мета та завдання юридичної психології
- •23. Професійно-важливі якості психолога юридичної сфери.
- •24. Поняття про консиліум освітнього закладу. Основні завдання шкільного консиліуму
- •25. Основні чинники виникнення та розвитку злочинної спрямованості неповнолітніх
- •26. Ідіографічний підхід та якісні дослідження в психології.
- •27. Методика організації та проведення лекції з психології.
- •28. Поняття про психолого-педагогічну експертизу.
- •29. Визначення проблеми наукового дослідження. Тема дослідження, її актуальність.
- •30. Поняття про експертизу в освіті
- •31. Концепція наукового дослідження
- •32. Практичні методи викладання психології
- •33. Криза професійного росту на стадії первинної професіоналізації
- •34.Соціально – психологічна характеристика організованої злочинності.
- •35. Планування дослідження. Дослідницька програма.
- •36. Наочні методи викладання психології.
- •37. Етапи наукового дослідження
- •38 Класифікація методів викладання
- •39. Оцінка готовності до школи як експертна діяльність психолога
- •40. Біхевіористична та когнітивна теорії мотивації.
- •41.Методика організації та проведення практичного заняття з психології.
- •42. Психологічна характеристика етапів формування злочинної поведінки особистості.
- •43 Загальна характеристика психологічних особливостей слідчої діяльності
- •44. Потреби як джерело активності особистості. Види та функції потреб
- •45. Криза професійної діяльності на стадії втрати професії. Фактори, що її детермінують та способи подолання
- •46. Методика організації та проведення індивідуальної роботи з психології.
- •47. Комплексна психологічна експертиза
- •48. Завдання діяльності психологічної служби в організації
- •49. Потреби у спілкуванні, пізнанні та діяльності як основа формування особистості
- •50. Когнітивно-діяльнісні конфлікти проф самовизначеня особистості, їх причини
- •51.Зовнішня та внутрішня мотивація особистості. Мотивація досягнення та уникнення невдач.
- •52. Принципи побудови цілеспрямованої бесіди у медичній психології
- •53.Поведінкові конфлікти професійного самовизначення особистості, причини їх виникнення
- •54 Специфіка особистісних якостей та здібностей необхідних викладачу психології
- •55. Методи психологічного дослідження медичної психології.
- •56. Вплив особливостей віку та хронічних захворювань на особистість людини.
- •57 Методика організації самостійної роботи студентів.
- •58 Мотив та мотивація особистості. Види і функції особистості
- •59 Криза навчально-професійної орієнтації на стадії оптації.Фактори що її детермінують та способи подолання.
- •60. Фактори що її детермінують та способи подолання.
- •61. Смислові конфлікти професійного самовизначення особистості, причини їх виникнення
- •62. Технологія особистісно-орієнтованого викладання психології.
- •63. Предмет , мета та завдання психології особистості.
- •64. Соціально-психологічна характеристика організації в організаційній психології.
- •65. Основні етапи діяльності викладача психології.
- •66. Діяльнісний підхід у поясненні мотивації особистості
- •67. Торія особистості у наукових творах Костюка
- •68. Теорія рис особистості р.-б. Кеттела
- •69. Основні підходи до вивчення глибинного психології
- •71 Принципи викладання психологічних дисциплін
- •72. Методологія та основні принципи глибинної психології
- •73. Криза соціально-професійної самоактуалізації та стадії майстерності.Фактори що її детермінують та способи її подолання.
- •74. Історія та сучасний стан розвитку організаційної психології
- •75.Класифікації методів активного викладання психології
- •76.С.Д. Максименко: генетико-психологічна теорія народження, зростання існування особистості
- •77. Криза професійної кар’єри на стадії вторинної персоналізації. Фактори, що її детермінують та способи подолання.
- •78. Методи досліджень в організаційній психології
- •79. Технологія дистанційного навчання у викладанні псхології.
- •80 Класифікація сучасних теорій особистості
- •81. Характеристика організацій як відкритих систем
- •82 Основні психотехнології глибинної психології
- •83. Технологія кредитно-модульного навчання у процесі викладання психології
- •84. Зміст та характеристика класичного психоаналізу 3. Фрейда.
- •85.Криза професійного вибору на стадії професійної освіти. Фактори що її детермінують та способи подолання.
- •86. Провідні тенденції викладання психології на сучасному етапі.
- •87. Критерії здоров'я вооз
- •88. Технологія інтерактивного навчання у викладанні психології.
- •89. Принципи психотерапевтичної корекції ставлення людини до хвороби
- •90. Криза професійних експектацій на стадії адаптації. Фактори що її детермінують та способи її подолання.
- •93.Методи та психотехнології гуманістичного напрямку психотерапії
- •94. Визначення психічного здоров’я та рівнів психологічної адаптації людтни
- •96. Конфлікти в медичному середовищі,її різновиди,гендерні особливості,способи вирішення та попередження
- •97.Принципи кредитно – модульної системи навчання.
- •98. Психологічні умови успішного засвоєння курсу психології на сучасному етапі (відповідь в гальному нарисі).
- •99. Вплив мотивації на динаміку, продуктивність та якість психічної діяльності особистості.
- •100. Особистість у культурно-історичній теорії л.С.Виготського
- •101. Технологія проблемного навчання у викладанні психології .
- •102. Психологічний зміст функцій управління в організацією
- •103. Сутність і методи технології програмованого навчання
- •104. Основні характеристики процесу здійснення підбору кадрів, відповідних вимогам організації та посадовим обов’язкам.
- •105. Аналітична теорія особистості к. Юнга. Характеристика архетипів.
- •106. Основні джерела і причини виникнення конфліктів в управлінні
- •107. Особливості особистісного та професійного самовизначення психолога-практика у руслі глибинної психології.
- •108. Основні принципи психологічної допомоги у руслі глибинної психології.
- •109. Етичні основи діяльності психолога, що працює в руслі глибинної психології (Попок е.)
- •110. Теорія діяльності о.М. Леонтьєва та поняття особистості.
- •111. Тренінгові технології у викладанні психології у внз.
- •114. Особистість у психологічній теорії ставлень в. М. Мясищева
- •115.Принципи особистісно-орієнтованого викладання
- •116. Центрована на людині теорія Роджерса.
- •117. Психотехнології психодинамічного напрямку психотерапії.
- •118. Методи особисто-орієнтованого викладання психології
- •119 Мотивація професійної діяльності особистості. Механізми цілеутворення як стратегії вибору. Усвідомлювані та неусвідомлювані мотиви вибору професійної діяльності.
- •120. Особливості психологічного консультування персоналу організації (Кузьменко а.)
- •121. Принципи спілкування лікаря з хворими та їх родичами
69. Основні підходи до вивчення глибинного психології
Виділяють класичну та сучасну глибинну психологію
Термін "глибиинна психологія" ввів Е. Блейер для визначеня галузі пси хологічної науки, яка займається феноменом безсвідомого. Виділяють кла сичну глибинну психологію і сучасну. Основою класичної глибинної пси хо логії є психологічні концепції Фройда, Адлера та Юнга – психоаналіз, ін. ди відуальна психологія і аналітична психологія. Сучасна глибинна пси хо ло гія об’єднується загальною проблемою розуміння психічного світу людини та її поведінки і включає в себе багаточисельні школи і напрямки пос лі дов ни ків та учнів названих вище класиків, а також і незалежних дослідників ( В. Зе ленський, Т.Яценко)
Тому включення у міжнародну навчальну програму з глибинної пси хо ло гії основ соціоніки, музикотерапії, гуманістичної психотерапії за К. Род жерсом, методу АСПН, гештальттерапії та інших дисциплін не суперечить парадигмі розуміння сучасної глибинної психології.
???70. Історія та розвиток Глибинної психології
Загальна ідея про несвідоме, висхідна до ідей Платона про пізнання - спогаді (анамнесіс), залишалася панівною аж до нового часу. Ідеї Декарта, стверджувавшого тотожність свідомого та психічного, послужили джерелом уявлень про те, що за межами свідомості може мати місце тільки чисто фізіологічна, але не психічна діяльність мозку. Концепція несвідомого вперше чітко сформульована Лейбніцем ("Монадологія", 1720 р.), трактовавшим несвідоме як нижчу форму душевної діяльності, що лежить за порогом усвідомлених уявлень, піднесених, подібно острівців, над океаном темних перцепцій (сприйняття). Першу спробу матеріалістичного пояснення несвідомого зробив Гартлі, що зв'язав несвідоме з діяльністю нервової системи. Кант пов'язує несвідоме з проблемою інтуїції, питанням про чуттєвому пізнанні (несвідомий апріорний синтез). Своєрідний культ несвідомого як глибинного джерела творчості уражає представників романтизму. Ірраціоналістичне вчення про несвідоме висунув Шопенгауер, продовжувачем якого виступив Е. Гартмана, звів несвідоме в ранг універсального принципу, основи буття і причини світового процесу. У XIX столітті почалося власне психологічне вивчення несвідомого (І. Ф. Гербарт, Г. Т. Фехнер, В. Вундт, Т. Ліппс). Динамічну характеристику несвідомого вводить Гербарт (1824 р.), згідно з яким несумісні ідеї можуть вступати між собою в конфлікт, причому більш слабі витісняються зі свідомості, але продовжують на нього впливати, не втрачаючи своїх динамічних властивостей. Новий стимул у вивченні несвідомого дали роботи в області психопатології, де з метою терапії стали застосовувати специфічні методи впливу на несвідоме (спочатку - гіпноз). Дослідження, особливо французької психіатричної школи (Ж. Шарко та ін), дозволили розкрити відмінну від свідомої психічну діяльність патогенного характеру, неусвідомлювану пацієнтом. Продовженням цієї лінії стала концепція З. Фрейда, почав з встановлення прямих зв'язків між невротичними симптомами і спогадами травматичного характеру, які не усвідомлюються в силу дії особливого захисного механізму - витіснення. Відмовившись від фізіологічних пояснень, Фрейд представив несвідоме у вигляді могутньої сили, антагоністичної діяльності свідомості. Несвідомі потяги, за Фрейдом, можуть виявлятися і ставиться під контроль свідомості за допомогою техніки психоаналізу. Учень Фрейда Юнг, крім особистого несвідомого, ввів поняття колективного несвідомого, різні рівні якого ідентичні у осіб певної групи, народу, всього людства. Вчення Фрейда про несвідоме одержало чисто иррационалистическую трактування в ряді сучасних філософсько - психологічних концепцій. Фрейд і його прихильники одними з перших спробували підібрати ключ до тайників свідомості і відкрили за ним світ "витіснених" або просто "забутих" їм і тому вже несвідомих психічних переживань. Вони ж одними з перших спробували зрозуміти ці явища, а через них і всю символічну активність свідомості. "Для нас основний сенс фрейдовского психоаналітичного несвідомого полягає в тому, що, згідно з Фрейдом, несвідоме являє собою зворотний бік свідомості, психологічну сутність якого можна зрозуміти лише через відповідне тлумачення цього, якщо вжити тут дещо штучно звучить словосполучення," свідомості - перевертня ". Їли б не ця властивість несвідомого психічного виявлятися у вигляді символічних образів свідомості, давно вже відчужених від нього самого, тобто у вигляді відчуженого свідомості, ми про нього взагалі нічого б не дізналися ". Фрейд - центральна фігура несвідомого Прийнявши несвідоме за головну характеристику людини, Фрейд, в кінцевому рахунку, підпорядкував йому і свідомість, і особистість у цілому, в силу чого його драматична теорія особистості стала повністю іррационалістічеськой. Фрейд - центральна фігура, навколо якої групуються майже всі теорії несвідомого, після того як їм була запропонована тотальна система аналізу людської психіки аж до аналізу її прихованих утворень - несвідомої психіки, причому це стосується не тільки теорій, одна за одною потянувшихся слідом за ним, але і теорій, також одна одною потянувшихся проти нього. Якраз в цьому і полягає сенс "коперніковського повороту", скоїв у сучасній психології, психології XX століття. Тому за Фрейдом залишається роль одного із засновників цієї психології як науки не тільки про людську психіку - свідомості і несвідомому психічному, а й про особистості, їх носії. Одним з поширених і впливових напрямів у сучасній філософській думці є неофрейдизм, який у своїх різних варіантах і модифікаціях відтворює ідеї психоаналітичного вчення австрійського лікаря - невропатолога і психіатра Зігмунда Фрейда. Виникнувши в рамках психіатрії, як своєрідний підхід до лікування неврозів методами "катарсису" або самоочищення, психоаналіз спочатку не претендував на роль філософського вчення, котрий розкриває і пояснює поряд з механізмами функціонування людської і закономірності суспільного розвитку. Однак поступово він завоював популярність не тільки в медичних колах, і його теоретичні положення та установки стали застосовуватися у філософії як спосіб пояснення особистісних, культурних та соціальних феноменів. Незважаючи на те що сам Фрейд у своїх роботах прагнув відмежуватися від будь-якої філософії, заявляючи, що психоаналіз не може бути розглянутий як філософське вчення, проте тенденція до філософських узагальнень не тільки чітко проглядається в основоположника психоаналізу, але й становить приховану сутність його теоретичних поглядів.