28. Поняття про психолого-педагогічну експертизу.

Психолого-педагогічна експертиза найчастіше призначається щодо неповнолітніх і має об'єктом пізнання формування психологічних особливостей людини у процесі навчання та виховання. При розгляді кримінальних справ зазначеної категорії може виникнути потреба у з'ясуванні особливостей розвитку та формування конкретної особи, специфіки її соціалізації в сім'ї, школі, найближчому соціальному оточенні, референтній групі тощо.

До складу експертної комісії з проведення комплексної психолого-педагогічної експертизи, окрім психологів (як правило, фахівців з педагогічної, вікової, дитячої психології), повинні входити педагоги.

Для проведення психолого-педагогічної експертизи можуть бути поставлені такі запитання:

1) як вплинула на формування психологічних особливостей підекспертної особи ситуація в сім'ї, школі, учнівському колективі, неформальному угрупованні, до якого вона входила; які психологічні риси властиві цій особі

2) чи могла атмосфера у сім'ї, школі призвести до педагогічної та соціальної занедбаності підозрюваного, звинувачуваного; як вплинула соціальна занедбаність на вчинення злочину;

3) які заходи виправлення і перевиховання можуть бути вжиті щодо неповнолітнього, що вчинив злочин; чи можна його виправити і перевиховати у сім'ї, без застосування покарання у вигляді позбавлення волі.

Завданням психолого-педагогічної експертизи при розгляді справ є психологічний аналіз особистості всіх зацікавлених у процесі осіб (дитини, батька, матері), їх ієрархії цінностей, системи емоційних відносин (у тому числі, один до одного), на підставі якого даються рекомендації експерта психолога і педагога щодо місця проживання дитини та участі батьків у процесі виховання. При цьому даний порядок повинен звести до мінімуму психотравмуючі для дитини наслідки розлучення батьків, забезпечити гармонійний та різнобічний розвиток особистості.

29. Визначення проблеми наукового дослідження. Тема дослідження, її актуальність.

Під проблемою розуміють складне наукове завдання, яке охоплює значне поле дослідження і має перспективне значення. Розв'язання проблем ставить загальне завдання — зробити відкриття; вирішити комплекс поставлених завдань. При виборі проблеми наукового дослідження спочатку на основі аналізу протиріч наукового напряму формується проблема та визначаються в загальних рисах очікувані результати, потім розробляється структура проблеми, виділяються теоретичні питання, визначається їх актуальність і призначаються виконавці.

Проблема може бути глобальною, галузевою, міжгалузевою, що залежить від масштабів завдань.

Після обґрунтування проблеми, її структури визначаються теми наукового дослідження, кожна з яких повинна бути актуальною, мати наукову новизну, тобто вносити певний вклад у науку.

Наукова проблема - це сукупність нових, діалектично складних теоретичних або практичних питань, які суперечать існуючим знанням або прикладним методам у науці і потребують вирішення за допомогою наукових досліджень. Проблеми поділяють на складові компоненти - теми.

Тема дослідження— це наукове завдання,що охоплює певну частину наукового дослідження. Вона базується на численних дослідницьких питаннях.

Теми наукових досліджень з конкретної дисципліни формуються в межах проблем цілої дисципліни та поділяються на теоретичні, методологічні та організаційні.

Теоретичні теми передбачають дослідження окремих концепцій теорії певної науки, що стосуються її наукових законів, розробки аксіоматичних знань.

Методологічні теми стосуються методів певної науки, що застосовуються в процесі вивчення її об´єктів.

Організаційні теми включають організацію досліджень з певної науки і застосування її результатів у практичній діяльності.

Вибору теми передує досконале ознайомлення з вітчизняними та зарубіжними джерелами інформації з обраного напряму наукового дослідження. Постановка (вибір) теми є складним, відповідальним завданням і включає кілька етапів:

Перший етап — формулювання проблеми.

Другий етап містить розробку структури проблеми. Виділяють теми, підтеми, питання. З кожної теми окреслюють орієнтовні межі дослідження.

На третьому етапі визначають актуальність проблеми на даному етапі розвитку науки.

Актуальність проблеми – має певні відмінності у фундаментальних та прикладних дослідженнях. У фундаментальних вона вказує на своєчасність вивчення та розв'язання проблеми для подальшого розвитку теорії і практики, характеризує суперечності, які виникають між соціальними потребами і наявними засобами їхнього задоволення. Обґрунтовуючи актуальність фундаментальних досліджень, виходять із прогнозованого теоретичного значення теми, ступеня опрацювання її в науці, враховують можливі впливи запланованих результатів на існуючі теоретичні уявлення в даній галузі. Актуальність прикладних досліджень насамперед передбачає практичну потребу в опрацюванні теми, ступінь розв'язання визначеного питання в педагогічній практиці, прогнозований ефект від упровадження отриманих результатів.

Обґрунтування актуальності фундаментального дослідження передбачає:

1)    прогнозування теоретичного значення теми;

2)    аналіз рівня опрацювання теми в науці;

3)    врахування можливих впливів запланованих результатів на існуючі теоретичні уявлення в даній галузі.

Обґрунтування актуальності прикладного дослідження передбачає:

1)    визначення прикладної потреби в опрацюванні теми;

2)    аналіз  рівня розв’язання даного питання в педагогічній практиці;

3)    прогнозування освітнього ефекту від впровадження одержаних результатів.