11. Проблема порядку в західній соціології XX століття: структурний функціоналізм т.Парсонса.

Для того, щоб розв’язати проблему порядку П. вводить поняття соц. дії. Соц. дія – це сукупність стійких взірців моментів поведінки. Кожна соц дія складається з:

• «діючого» індивіда (особа, якій притаманне намагання діяти у відповідності до певних цілей, яка здатна осягнути засоби їх досягнення);

• ситуаційного оточення (сукупності змінних та незмінних факторів, які обмежують дію та ств-ть її можливість.

Порядок у сус-ві так само, як і сам факт виникнення сус-ва можливий, тому що сус-во, задовольняючи базові потреби своїх членів водночас обмежують їх у їхніх прагненнях та можливостях.

Іншими словами, на всі людські дії загалом впливають такі фактори:

1. біологічний організм, тобто поділ на 2 статі.

2. культурні системи, як символічно організовані зразки, засновані на здатності людини говорити і передавати досвід негенетичним шляхом.

Системи дії є відкритими сис-ми. Кожна система на більш низькому рівні представлена чотирма підсис-ми, які виникають для задоволення чотирьох системних потреб, необхідних для продовження існування сис-ми як такої:

1. кожна система повинна пристосовуватись до свого оточення (адаптація)

2. кожна система повинна мати засоби для визначення порядку цілей та мобілізації їх ресурсів в порядку їх досягнення (цілепокладання)

3. кожна система повинна підтримувати свою єдність - внутр. координацію частин – і запобігати можливим відхиленням (інтеграція)

4.кожна система повинна прагнути до стану рівноваги (латентність – підтримання зразка).

Відрядним для Парсонса був «парадокс Гоббса», згідно з яким усі люди мають приблизно однакові здібності та можливості, при цьому намагаються домогтися приблизно однакових цілей. Виходячи з егоїстичності людей та обмеженості цінностей має виникнути т. зв. «війна усіх проти усіх», сус-во не може існувати. Але насправді сус-во існує. Як це можливо? Парсонс розглядає сус-во як систему, яка обмежує людину, тим самим зберігаючи свою «системну» цілісність та збалансованість. Структура дії у Парсонса представлена взаємодією 4-х взаємопов’язаних аналітично відмінних систем, які не зводяться одна до одної:

а) біологічна (організм), що слугує з’єднуючою ланкою між матеріальним і ідеальним світами, цінностями, нормами, значеннями, які складають світ дії. Виконує функ-ю адаптації.

б) культурна це сукупність історичного досвіду – ідей, ідеалів, цінностей і т.д. Виконує фун-ю «підтримки зразка», конкретизуючи ідеї в нормах соц. сис-ми та інтерналізуючи їх в сис-мі особистості.

в) особистісна, яка виконує функ-ю ціле покладання, формуючись в процесі соціалізації індивіда, направленому на інтерполізацію цінностей та норм, стає інструментом, завдяки якому с-ма дії визначає порядок цілей.

г) соціальна-це сукупність ролевих статусів, що управляються нормами, які визначають, які дії більш прийнятні, виконує фун-ю інтеграції.

12. «Велика Відмова» г.Маркузе: неомарксистське прочитання психоаналізу

Відрядним для Маркузе є такий факт: сучасна цивілізація спричинила найбільшу кількість війн і збройних конфліктів, в яких загинула така кількість людей, яка перевищує в декілька разів число загиблих у попередні століття. Якщо поглянути з точки зору психоаналізу, можна ствердити – цивілізація існує завдяки енергії Еросу, який внаслідок цього не може перешкодити деструктивним або руйнівним діям Танатос.

Виникає питання: чи можливо це змінити? За Фрейдом це неможливо, на думку М. це не так, оскільки мовиться не про принцип реальності, що спричиняє тиск на інстинкти, а про історичну форму принципу реальності в нашій цивілізації. Цей принцип М. назвав «принцип виробничості», інакше кажучи, проблема не в потребі як в такій, що спричиняє появу принципу реальності, а в тому, як потреба розподіляється між членами суспільства.

Згідно з принципом виробничості людство постійно прагне до підвищення ефективності своєї праці. Але навіщо це робити, якщо кількість війн не зменшується, а тиск суспільства на людину збільшується? Принцип виробничості дозволяє краще контролювати людей, тобто з самого народження людям прищепляють уявлення про необхідність інтенсивної праці, внаслідок чого вони постійно вплутані в процес підвищення ефективності виробництва. Це відволікає їх від питань про сенс цього процесу. Крім того, підвищення ефективності виробництва вимагає більш тривалої підготовки до життя, що також сприяє зміцненню існуючого стану речей. Наука, що вплутана у виробництво, також застосовується в процесі контролю над поведінкою людей.

Отже, також важливим у зміцненні контролю над поведінкою є засоби, що створюють хибні потреби. Таким чином, на думку М., проблема полягає не в дефіциті ресурсів, що здійснюють тиск на інстинкти, а тому, як ці ресурси розподіляються між членами суспільства. В усіх сьогоднішніх суспільствах більша частина громадян зіштовхується з додатковою репресією, у той час, як значно менша частина не відчуває впливу цього дефіциту. Вихід полягає у так званій Великій Відмові, тобто, оскільки сьогодні людство вже досягло того стану, коли воно може безперешкодно задовольнити потреби усіх людей на землі, то задля того, аби звільнитись від тиску на інстинкти, необхідно ще більш поглиблювати процес відчуження людини від праці: необхідно повністю автоматизувати виробництво і тоді люди зможуть почати розбудовувати свої відносини на еротичному, а не сексуальному, підґрунті.