9. Вплив психології на концепцію людини в соціології XX століття: основні положення теорії соціального обміну Дж. Хоманса. Тлумачення влади та соціальної стратифікації.

За Хомансом, зміни в структури інститутів повинні одержати соціологічне пояснення, яке повинно бути в основі психологічним. Він ілюстрував цю думку на прикладі появи прядильних машин в Англії в XVIII в. Ця подія мала велике соціологічне значення, адже заклала основи багатьох сучасних інститутів. Вихідним імпульсом був ріст англійського експорту бавовни, що привело до зростання запитів підприємців на бавовняну нитку, що виготовлялася вручну. Заробітки прядильників почали стрімко зростати. Це загрожувало зростанням цін на одяг і стримуванням торгівлі. Виникла потреба в зниженні собівартості нитки. Підприємці почали шукати способи механізації виробництва, і деякі досягли успіху. Хоманс показав, що все вище описане можна звести до дедуктивної схеми, що пояснює дії підприємців психологічними принципами:

1. Люди уживають ті дії, які вони вважають в даних обставинам ведучими до досягнення результатів, що винагороджують.

2. Підприємці були людьми.

3. Підприємці повинні були досягти результатів у вигляді зростання прибутку, що розглядалася як винагорода.

Соціальна дія – процес обміну, учасники якого прагнуть максимізувати вигоду и мінімізувати витрати. Люди безперервно знаходяться в процесі матеріального і нематеріального обміну один з одним. Цей процес (процес соціального поводження) може бути пояснений за допомогою наступних положень, які засновані на психологічному біхевіоризмі:

1. постулат успіху

2. постулат стимулу

3. постулат цінності

4. постулат депривації-пересичення

5. постулат агресії-схвалення.

Ці положення Хоманс розглядає як систему, яка пояснює дії людини в тій чи іншій ситуації. Але ці положення справедливі при взаємовигідних взаємовідносинах індивідів. А для пояснення несиметричних відносин Хоманс висуває наступне пояснення: особа, яка має найменшу зацікавленість в продовженні процесу обміну, володіє більшою здатністю диктувати умови обміну іншим учасникам. Це прояв влади, а будь-які владні відносини є окремим випадком обміну, тому пояснюються тими самими положеннями. Для пояснення соціальної стратифікації Хоманс вводить принцип дистрибутивної справедливості: будь-яке відношення обміну прагне до того, щоб винагороди учасників були пропорційні їхнім витратам, що неминуче породжує диференціацію індивідів. Звідси соціальна нерівність: природна і справедлива.

Таким чином ТСО Хоманса являє собою дуже раціоналізовану модель людської поведінки, детермінованої зовнішніми обставинами і внутрішніми мотиваціями. При цьому раціональність дії полягає не в усвідомленому виборі людини, а в слідуванні правилам соціального обміну. Тому свобода людини є лише “ілюзією вибору”, підпорядкованою психологічним правилам.

10. Соціологічний аспект психоаналізу: з. Фройд.

Відрядним для Фройда є таке: “Здається незаперечним, що в нашій сучасній культурі ми себе погано почуваємо”. З одного боку, людство досягло неабияких успіхів у покращенні свого життя, а з іншого – усе більше людей почувають незадоволення існуючим станом речей. Фройд пропонує звернути увагу до людини. На його думку, їй притаманні 2 інстинкти:

1.інстинкт до життя (ерос) – збереження органічного життя або у формі самозбереження чи у формі продовження роду;

2. інкстинт до смерті (танатос) – повернення до стану неживої матерії з метою відокремлення від турбот життя.

Ерос. З самого початку дитині притаманний статевий потяг – лібідо, яке народжується разом з тілом і помирає разом з ним. Ознаками лібідо є:

1. лібідо дитини розсіяене по всьому тілу, тому будь-яка його ділянка може стати джерелом збудження. Ерогенними зонами є : рот, анус, шкіра, великий палець руки чи ноги.

2. Лібідо не є самостійним та диференційним, а торкається інших потреб організму та процесів їх задоволення, надаючи всьому сексуального відтінку.

3. Дитина – автооеротична істота, тобто лібідо задовільняється на власному тілі та не вимагає інших людей.

4. Лібідо – бісексуально, бо не має приматогеніталій та майже відсутня статева диференціація.

5. Дитина є многобічною перверсивною істотою, здатна до садизму, мазохізму, гомосексуалізму.

Найбільш важливою подією в житті дитини є потяг до матері та ненависть до батька. Відносини між дитиною та матір’ю з самого початку є сексуалізовані. Дитина може надавати сексуального відтінку будь-якому акту піклування та турботи з боку матері, оскільки при цьому неможливо уникнути торкання геніталій, ерогенних зон, що спричиняє приємні відчуття та може стати причиною першої ерекції. Конкурентом дитини є батько, який змушує дитину бути самостійною, не дозволяє брати її у ліжко.Тому виникає ненависть до батька.

Танатос. – вроджена потреба у злі, жорстокості, агресії. Частково діє щодо зовнішнього світу, що проявляється у руйнівних діях (садизм), і щодо внутрішнього світу, що призводить до руйнівних дій (мазохізм). З народження в психіці дитини панує принцип насолоди, який вимагає негайного задоволення усіх бажань та потреб. По мірі її розвитку стає зрозумілим несумісність принципу насолоди з рельністю. Формується принцип реальності, мета якого- привести усі бажання у відповідність до дійсності. Некерований ерос так само деструктивний як і некерований танатос і їх безперешкодне задоволення несумісне із цивілізаційним розвитком людини, а тому усі пов’язані з потреби і бажанння повинні витіснятися, але вони не зникають і врешті-решт утворююють певну структуру особистості.