44.Сучасний стан явної та латентної світової злочинності.

У розвитку злочинності у світі можна виокремити дек. тенденцій:

1. Найбільш злочинною тенденцією є відносне та абсолютне зростання злочинності. Передбачається, що більшість країн, що повідомляють про зростаннчя злочинності майже в 2,5 разів більше аніж країн, що повідомляють про її скорочення., ніж кількість країн, що повідосмляють про її стабілізацію.

За останні 20-25 років зросли зокрема темпи злочинності. У 70-75 роки злочинністьт зростала на 2% щорічно, то зараз більш ніж на 5%.

Найбільш исокий рівень злочинності спостерігається в найбільш демократичних, економічно розвинених та соціально орієнтованих держав. У США рівень злочинності приблизно в 3 рази ніж по світу. В Зх. Європі- в 2 рази ніж по світу, а в арабських країнах рівень складає 7% від світового.

Однак не зважаючи на те, що найбільш високий рівень злочинності фіксується серед розвинутих країн, найбільш високий рівень вбивств зазвичай спостерігається у найбільш бідних країнах.

2. Соціально-правовий контроль відстає від кілкісно-чкісних змін, що відбваються зі злочинністю.

Перший крок завжди робить злочинність, а тому дії суспільства є лише реакцією, тим більше, що ця реакція не своєчасна і неадекватна.

3. Глобалізація злочинності. За останні 10 років можливості національних урядів протидіяти злочинності значно впали сфери діяльності контролюються міжнаціональними корпораціями, а сфери впливу-обмежені. Крім того при глобалізаційних процесах полегшується незаконний обіг наркотиків, зброї, торгівля людьми, органів.

Але деякі вчені вказують на аспект глобалізації повязаний зі злочинністю.

За деякими підрахунками в 21 столітті достатньо буде 20% освіченого населення аби працювати на сучасному обладнанні та підтримувати належний рівень виробництва, решта населення-зайві, яких треба чимось зайняти. По тій ситуації що склалася, населенню пропонується tit-teyment (tits-груи, розваги). Це створює\ великі криміногенні можливості.

Латентна злочинність.

Терміни латентна злочинність позначають злочини, що скоювались, однак не реєструвались відповідними органами. Є три види злочинів: незаявлені, незареєстровані, невстановлені.

Вірогідні цифри, щодо обсягів латентної злочинності є лише щодо першої групи. Важається, що обсяг прихованих злочинів, від 6%, що взагалі скоюються. Якщо враховувати латентну злочинність то рівень справжній зростає в 3-4 рази.

Проблеми вимірювання:

• несумісність багатьох класифікацій у різних країнах

• різні традиції до писемного права. Практикуються жомовленості між правосуддям та злочинцями.

• Репреспективна класифікація злочинів.

45. Соціально-психологічні риси злочинців та особливості їхнього вимірювання.

Можна виділити щонайменше 3 проблеми при вимірюванні соціально-психологічних рис злочинців.

Перша проблема пов’язана із тестами, що використовуються для вимірювання певних особистісних рис. Труднощі починаються з відсутності загальноприйнятої теорії, яка б пов’язувала злочинність і особистість. Тому різні тести дають різні результати.

Крім того, більшість тестів розроблялося для виявлення психопатологічних, а не особистісних рис. Тому майже всі тести не стандартизовані щодо самих злочинців.

Друга проблема – проблема вибірки. Зазвичай усі тести треба перевіряти, а для цього краще за всіх підходять ув’язненні. Однак високий рівень латентної злочинності позбавляє достовірності ці засоби вимірювання.

Остання проблема – спрощенні уявлення самих дослідників, які вважають злочинців однорідною групою, що помилково, як і уявлення про решту населення як не злочинців просто тому, що вони не потрапили до в’язниці.

Соціально-психологічні риси злочинців:

1) інтелект;

Вплив інтелекту на делінкветність людини залишається неясним, оскільки він має опосередкований характер і залежить від навчання у школі.

Науковці зазначають, що більш високий інтелект виконує роль захисного фактора, що перешкоджає кримінального розвитку тих, хто складає групу ризику (наявність кримінального батька, певні відхилення у поведінці в дитячому віці).

Якщо вимірювати злочинців на інтелект, то дані дуже суперечливі: від 1 до 45% усіх злочинців можуть бути слабоумними.

2) самоконтроль і імпульсивність;

Доведено, що імпульсивність сприяє розвитку делінкветних здібностей, а не обумовлює його.

3) настанови, цінності і переконання;

Порівняно з неделінквентами, делінквети оцінюють своє реальне «я» менш позитивно, особливо, що стосується моральних, особистісних, соціальних і сімейних компонент. Невдачі призводять деліквентів до заниження почуття власної цінності, що й спричиняє делінкветність як альтернативу звичайній поведінці.

Делінквети цінують уседозволеність, агресію і заперечують повсякденну роботу.

4) соціальні і міжособистісні навички;

Більшість делінкветів – юнаків характеризуються вищим рівнем егоцентризму. Тим самим передбачається відсутність здатності розділяти почуття інших людей, розуміти причини їх дій. Існує схильність до неповаги прав інших людей. Дослідження фіксують низький рівень емпатії (відгукуватись на почуття інших).

Генетичні дослідження:

1) вивчення сімей;

Встановлено, що діти батьків – злочинців частіше стають злочинцями: приблизно удвічі частіше для хлопчиків і дещо менше для дівчат.