38. Пояснення суспільства через звертання до природи людини: ч. Дарвін та соціобіологія.

Робота Ч. Дарвіна „Походженя видів”, видана в 1853р., яка зробила цілий переворот в біології, надала великий вплив на світогляд взагалі. В числі наук які відчули на собі вплив ідей Дарвіна, була і соціологія. Соціал-дарвіністська с оціологія, як і органістична школа, не представляла із себе ні в соціально-політичному, ні в теоретичному плані якогось єдиного направлення. Найбільш відомі представники соціал-дарвінізму – Л. Гумплович, А.Смолл, У.Семнер – хоч і переносили механічно біологічні закони на суспільство, але бачили в них скоріш спільну модель еволюційного процесу. В цьому направлені чітко просліджується спроба поєднання біологізму з психологізмом. Так, більше значення приділяється груповим стосункам, соціальним нормам, фактам духовно психологічного життя, регулюючі і обясняюючя соціальну діяльність, тим факторам, які лежали в основі органістичного направлення в соціології і перш за все в роботах Г. Спенсера, починали набувати якщо не домінуюче ,то у всякому випадку важливе теоретичне положення в загальній системі соціологічних поглядів. Саме вони відкрили шлях до формування наступних єтапів і шкіл в соціології.

Наукою, що прагне вивчати суспільство з точки зору біологічної організації людини, сьогодні стала соціобіологія, підгрунтя якої було закладено американським вченим Е.Вілсоном. У праці „Соціобіологія: новий синтез”(1975) він навів класичне визначення останньої:”Систематичне дослідження біологічного підгрунтя усіх форм соціальної поведінки усих видів організмів, включаючи людину”.Однією з найбільш відомих ідей соціобіологів є ідея так званої репродуктивної стратегії , що „являє собою модель поведінки, до якої приходять через еволюційний добір і яка сприяє шансам на виживання нащадка”.

39. Неспеціалізована інстинктуальна організація людини як підґрунтя виникнення суспільства: теорія соціального конструювання реальності п. Бергера та т. Лукмана.

Найбільший вклад на соціологічній ниві в розробку проблеми

"повсякденності" внесли учні Альфреда Шюца — Пітер Бергер та Томас

Лукман, які висунули теорію "соціального конструювання реальності" в

рамках "соціології знання".

Рух думки П. Бергера і Т. Лукмана можна представити наступним

логічним ланцюжком:

(1) суб’єктивна реальність → (2) інтерсуб’єктивна реальність (повсяк-

денність) → (3) конструювання інтерсуб’єктивної реальності (повсякден-

ності) → (4) повсякденне знання як основа інтерсуб’єктивної реальності.

Повернемося до викладу концепції П. Бергера та Т. Лукмана. Крім ситу-

ації "тут-і-зараз" для повсякденного життя характерна й ситуація "облич-

чям-до-обличчям", тобто безпосередній контакт між індивідами, хоча і не

виключає опосередкованість комунікації — при цьому посилюється її ано-

німність. Акцентування уваги саме на вивченні комунікації "обличчям-до-

обличчям" може дати надзвичайно цікаву картину перехідних етапів

суспільств, особливо в частині відмінності взаємодії суб’єктів між собою в

проблематичних і непроблематичних секторах (так "закляті вороги" в пер-

шому секторі можуть бути гарними сусідами в другому). Крім того, ситу-

ація "обличчя-до-обличчя" спонукає до особливої уваги до соціальних ролей,

типологізації індивідуумів, функціонування соціальних стереотипів і т.д.

Конструювання повсякденності відбувається через об’єктивізацію

життя в речах та символах (насамперед, мові). "Загальні об’єктивації

повсякденного життя підтримуються головним чином за допомогою

лінгвістичних означень. Крім того, повсякденне життя — це життя, яке я

розділяю з іншими за посередництвом мови".