22. Класовий поділ сучасних західних суспільств: види класів та критерії класового розшарування. Зміни класової структури сучасних західних суспільств та методи її дослідження.

Вищий клас у Британії складається з відносно малої кількості індивідів і родин, які володіють значною власністю. В межах цього класу простежується статусний поділ на «багатих» (дістали гроші у спадок) та «скоробагатьків» (заробили гроші власними зусиллями). Власність наділяє владою, тож члени вищого класу непропорційно представлені на вищих рівнях влади, вони часто прямо контролюють індустріальний і фінансовий капітал, займають провідні позиції у політичній, освітній та культурній сферах. Джон Скот виділив 3 сектори у вищому класі ХІХ ст..: землевласники, фінансові підприємці і промисловці. Останніх не зараховували до свого кола аристократи, до яких входили перші дві групи. Але наприкінці сторіччя промисловці почали вкладати свої капітали в землю, а також у банки та страхові компанії, тимчасом як землевласники збільшували свої прибутки, обіймаючи посади директорів промислових компаній. Злиття різних угруповань усередині вищого класу тривало й у ХХ ст.., вважає Скот, хоча і досі деякі питання невирішені.

Поняття середнього класу об’єднує людей різноманітних завдань. Він включає три окремі сектори:

• Давній середній клас (власники невеликих бізнесів, що працюють самі на себе). Частка само зайнятих зменшувалась протягом останнього століття, але за останні 20 років ця тенденція набула зворотного напрямку. Малі бізнеси набагато менш стабільні, аніж великі, й більшість з них зазнає краху не даної як через два роки після створення.

• Вищий середній клас складається переважно з людей, що обіймають керівні посади або виконують роботу, яка вимагає високої кваліфікації.

• Нижчий середній клас – це неоднорідна категорія, до якої належать люди що працюють конторськими службовцями, вчителями, медсестрами і т. д.

Через неоднорідність середнього класу виникають конфліктні ситуації, коли люди з однаковими цінностями змушені отримувати нижчі доходи, аніж ті, що перебувають у значно вигіднішому становищі.

Робітничий клас складається з людей, що виконують ручну працю («сині комірці»). Через різні рівні кваліфікації на:

• Вищий робітничий клас, що складається із кваліфікованих робітників («робітнича аристократія»). У них вищі доходи і кращі умови праці, їм менше загрожує безробіття.

• Нижчий робітничий клас складається з тих, хто виконує некваліфіковану або напівкваліфіковану працю, що не вимагає тривалого навчання та підготовки.

За тривалістю робочого дня чи тижня та трудовими гарантіями види праці робітничого класу різняться на центральну (робітники тут працюють повний робочий день, дістаючи достатньо високу заробітну плату і мають довготривалі трудові гарантії зайнятості) та периферійну зону (гарантії зайнятості не існує, оплата праці низька, велика частка робітників, які працюють неповний робочий день) економіки.

Нижчий клас складають знедолені етнічні меншини. Члени цього класу трудяться в вочевидь гірших умовах і мають набагато нижчий вищий рівень життя, ніж більшість населення. Багато з них стають хронічно безробітними або часто змінюють місце роботи. Дослідник Мерей, дослідивши становище афроамериканців у США, застосував сої висновки до ситуації у Великобританії, і запропонував тезу про там відсутність чітко означеного нижчого класу, проте він швидко формується. Він складається не лише з етнічних меншин, а й з білих із зубожілих місцевостей. Однак ці висновки були розкритиковані.

Зміни в класовій структурі

Іноді вважається, що сьогодні вищого класу уже не існує внаслідок так званої революції менеджерів. Так землю, як джерело влади змінили корпорації. Власниками великих корпорацій є багато акціонерів, а контроль перебуває у руках виконавчих директорів. Це заважає концентрації значних капіталів у руках малої кількості осіб. Скот же вважає, що вищий клас змінив форму, але зберігає своє відокремленість. Вважається, що в ХХ ст.. влада перейшла до порівняно невеликої групи управлінців, що керують великими корпораціями. Саме вони визначають політику цих корпорацій. Тим більше, що їм часто вдається зібрати досить великий пакет акцій, або залучитися підтримкою більшості акціонерів.

Останнім часом з’являється все більше причин говорити про появу специфічного «професійного менеджерського класу». Професіонали, менеджери та адміністратори високого рівня досягають свого становища здебільшого завдяки тому, що мають в розпорядженні вчені ступені, дипломи, інші фахові свідоцтва.

Характерними для сучасного суспільства є фемінізація та декваліфікація певних певних видів робіт. Це означає, що більшість рутинної неручної роботи почали виконувати жінки. Також спростилися вимоги до кандидатів на виконання такої роботи, оскільки багато функцій тепер виконують машини. Проте виникає проблема: чи можемо ми віднести таких людей до середнього класу? Дослідник Бретермен стверджує, що внаслідок спрощення даної праці відбувається процес «пролетаризації», тобто процес внаслідок якого умови праці для багатьох людей спростились, або навіть декваліфікувались. Фемінізація і пролетаризація є взаємопов’язаними процесами. Чим більше зростала кількість людей клерківських та аналогічних професій, тим вищим ставав % жінок у цих галузях, і тим рутиннішими вони ставали. Окрім того такі професії втрачали престиж.

Із зростанням рівня доходів «синіх комірців» виникла думка, про віднесення їх до середнього класу, проте дослідження показало хибність такої думки. Вони дивились на працю як на засіб отримання гарної заробітної плати.

23-24. Соціальна мобільність: визначення, види та тенденції розвитку в сучасних умовах. Фактори, що їй сприяють, та методи вивчення

Соціальна мобільність – це здатність індивідів або соціальних груп переміщуватись між різними соціальними економічними позиціями.

Виділяють 2 види соціальної мобільності:

1. вертикальна – це переміщення індивіда, яке супроводжується підвищенням ( висхідна) або пониженням (низхідна) соціального статусу;

2. горизонтальна – це переміщення індивіда, яке супроводжується зміною його соціального статусу.

Соціальна мобільність вивчається для:

1. оцінки життєвих орієнтирів індивіда;

2. вивчення плинності (міцності) тих чи інших соціальних класів;

3. оцінки ступеня відкритості того чи іншого політичного режиму.

Фактори, що впливають на соціальну мобільність:

1. подальша індустріалізація сучасних суспільств;

Індустріалізація поглиблює диференціацію сучасних суспільств, тобто виникають нові професії, що, в свою чергу, потребують кращої освіти, підготовки і вони є більш престижними. Внаслідок цього освіта і професійна підготовка стають все більш значимими факторами соціальної стратифікації. Більш того, оскільки індустріалізація призводить до більшої відповідності підготовки і винагороди, то наслідком цього стає все більш виражена орієнтація на досягнення, що, в свою чергу, активізує добровільну мобільність.

2. характер політичного режиму;

В будь-якій державі є свої конкретні перешкоди для тих, хто прагне змінити свій соціальний статус. Це може спричинити підвищений рівень мобільності, або через приватний бізнес, церкву тощо.

3) війни і революції;

Вони призводять до заміни одних соціальних груп на інші.

4)соціально-економічне положення сім’ї;

Сім’я, насамперед, обумовлює соціальну мобільність через доступ до освіти, а вже потім – через підтримку у діловій сфері і вибір партнерів для одруження.

5) етнічне походження;

Якщо людина відноситься до домінуючого етносу, то її шанси змінити своє становище вищі.6) освіта;

Освіта є важливим фактором соціальної мобільності, зважаючи на подальшу індустріалізацію. Однак така роль освіти має один неприємний наслідок – вона фактично зміцнює існуючу нерівність, оскільки доступ до освіти, зазвичай, мають нащадки тих, хто цю освіту вже отримав.

7) стать; 8) розмір та особливості сім’ї;

Старші і молодші сини мають кращі шанси підвищити своє соціальне становище. Діти з багатодітних сімей мають гірші шанси, у невеличких сім’ях відсутність старшого сину дає перевагу середньому і молодшому, оскільки старша сестра не є конкурентом.

9) рівень народжуваності у різних класах;

Більш низький у верхніх верствах провокує певний вакуум, який заповнюється вихідцями з нижчих верств, де рівень народжуваності є вищим.