
- •3.Мета навчання іноземних мов
- •2.Базові категорії методики
- •5. Принципи навчання ім
- •4.Зміст навчання
- •6. Засоби навчання ім
- •7. Навчання фонетичного матеріалу
- •8. Формування граматичних навичок
- •11.Навчання лексичного матеріалу
- •14.Навчання аудіювання
- •15.Етапи та прийоми навчання аудіювання
- •24. Структура сучасного уроку ім
- •25.Основні методи навчання ім.
- •17.Навчання читання.
- •22. Вправи на письмо.
- •23. Сучасний урок ім
- •16.Навчання читання на початковому ступені
4.Зміст навчання
Зміст навчання має забезпечити досягнення головної мети навчання, яка, полягає в тому, щоб навчити учнів спілкуватися іноземною мовою в типових ситуаціях повсякденного життя в межах засвоєного програмного матеріалу.
Зміст навчання включає такі компоненти:
Сфери спілкування, теми, ситуації.
Мовний, мовленнєвий, країнознавчий та лінгвокраїнознавчий навчальний матеріал.
Знання, навички та вміння мовлення.
Компоненти іншомовної комунікативної компетенції:
1) Мовна компетенція передбачає опанування знаннями (з лексики, граматики, фонетики та орфографії) та формування відповідних навичок:- фонетичні; - лексичні;- граматичні;- морфологічні - пов'язані із складом слова та частинами мови;- синтаксичні - пов'язані з побудовою речень та їх різних видів; - орфографічні;- графічні та каліграфічні - засвоєння особливостей написання.
2) Мовленнєва компетенція - володіння 4-ма видами умінь - аудіювання, говоріння, читання та письмо.
3) Соціокультурна компетенція складається з:
- країнознавча компетенція - знання учнів про культуру країни, мова якої вивчається;
- лінгвокраїнознавча компетенція передбачає володіння учнями особливостями мовленнєвої та немовленнєвої поведінки носіїв.
Тема - коротка теза, що підлягає розгортанню у процесі говоріння та вилученню інформації при читанні та аудіюванні. Мовленнєва ситуація - така динамічна система взаємовідносин комуні кантів, яка базуючись на відбитті об'єктів та подій зовнішнього світу, породжує потребу у цілеспрямованій діяльності в розв'язанні мовленнєво-мислительного завдання та підпитує цю діяльність.
6. Засоби навчання ім
Система засобів навчання ІМ у школі повинна склад з двох підсистем:
1) підсистема засобів для учнів:
- підручник;
- касети;
- розрізний дидактичний матеріал,
- альбом сюжетних картин,
- збірник вправ на друкованій основі,
- книги для домашнього читання,
- словники та різноманітні довідники.
2) підсистема засобів для вчителів:
- програма,
- книги для вчителя,
- НМК навч-метод.комплекс.(підручник, книжку для вчителя, лінгафонний практикум + комплект аудіокасет, комп'ютерні програми, комплект слайдів, комплект відеокасет + відеопрактикум).
Допоміжні засоби:
- серії малюнків, роздатковий матеріал, картки, аркуші із завданнями або текстами тощо, таблиці, схеми, ілюстрації, вирізки із журналів, газет;
- Фонограми та відеофонограми;
- Використання магнітофону;
- Використання відео;
- Використання відеокамери;
- комп'ютер.
7. Навчання фонетичного матеріалу
Основою будь-якої мови є звук. Усі види мовленнєвої діяльності базуються на звуках. Оволодіння усним мовленням та читанням уголос неможливе без стійких слухо-вимовних та ритміко-інтонаційних навичок. Навчання фонетичного матеріалу передбачає оволодіння учнями всіма звуками і звукосполученнями виучуваної іноземної мови, наголосом та основними інтонаційними моделями (інтонемами) найбільш поширених типів простих і складних речень. Основна мета навчання фонетичного матеріалу - формування слухо-вимовних і ритміко-інтонаційних навичок (на апроксимованому рівні).
Слухо-вимовні навички - це навички фонемно правильної вимови усіх звуків у потоці мовлення та розуміння всіх звуків при аудіюванні мовлення.
Ритміко-інтонаційні навички - це навички інтонаційно і ритмічно правильного оформлення мовлення і, відповідно, розуміння мовлення інших людей.
За ознакою схожості/розбіжності звуків ІМ та рідної мови усі звуки іноземної мови умовно діляться на три групи:
Звуки, які максимально наближені до рідної мови за акустичними особливостями за артикуляцією
Звуки, які, на перший погляд, дуже схожі на звуки рідної мови, але відрізняються від них за суттєвими ознаками
Звуки, які не мають артикуляційних або акустичних аналогів у рідній мові
Апроксимована вимова – відсутні фонологічні помилки, але допускає не фонологічні помилки – такі, що не заважають розуміти усне висловлювання та прочитане вголос цією мовою. Тому принцип апроксимації – наближення до правильної вимови(обмежується обсяг фонетич. матеріалу,допускається зниження якості вимови окремих звуків та інтонаційних моделей)